Постановление суда № 46735045, 27.12.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

27 грудня 2013 року справа № 823/3944/13-а

13 год. 00 хв.м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабич А.М.,

при секретарі Литвинчук В.М.,

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1 (згідно з довіреністю),

представника відповідача ОСОБА_2 (згідно з довіреністю),

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання представника відповідача про витребування додаткових доказів в адміністративній справі за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю Смілянський вагонобудівний завод про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

10.12.2013 Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Смілянський вагонобудівний завод (далі-відповідач) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця інвалідами у 2012 році в сумі 17777,78 грн. та пеню в розмірі 850,84 грн. на користь позивача.

27.12.2013 відповідач надав письмове клопотання про витребування додаткових доказів, а саме: витребувати інформацію про те чи виділялися відповідачу кошти з боку Фонду соціального захисту інвалідів для створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів, та чи приймалися відносно відповідача рішення місцевою радою за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створити спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів. Клопотання мотивоване положеннями ч.2 ст.17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Представник відповідача клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Представник позивача заперечував з тих підстав, що заявлена інформація не стосується предмета позову.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання, виходячи з наступного.

Виконання нормативу підприємствами щодо забезпечення створення робочих місць інвалідам, що є обєктом спору у цій справі, регулюється положеннями Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон).

Так, абзацами 1-3 ст.19 Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Вони самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до абзацу 3 ст.18 Закону ці юридичні особи зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже діюче законодавство розмежовує поняття нормативу робочих місць для інвалідів та створення спеціальних робочих місць для інвалідів.

Абз.4 ст.18-1 Закону встановлює право Державної служби зайнятості за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Це кореспондується з нормами ст.17 Закону, відповідно до якої з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Крім того, підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Із системного аналізу вищевказаних норм суд дійшов висновку, що інформація, яку просить відповідач витребувати стосується права відповідних державних органів чи місцевого самоврядування здійснити відповідне фінансування за наявності певних умов і не стосується встановленого Законом обовязку підприємства дотримуватися встановлених нормативів забезпечення робочими місцями інвалідів.

Відповідно до статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Виходячи з принципів належності, достовірності, допустимості доказів, суд дійшов висновку, що докази, які просить відповідач витребувати, не стосуються предмета спору і клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 69-73, 79, 160-165, 254-256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні клопотання відповідача про витребування додаткових доказів щодо обставин виділення відповідачу коштів з боку Фонду соціального захисту інвалідів для створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів, та обставин прийняття відносно відповідача будь-яких рішень місцевою радою за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створити спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів - відмовити.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, однак мотиви оскарження можуть бути включені до апеляційної скарги на кінцеве рішення у справі.

3.Копії ухвали направити сторонам у справі.

Суддя А.М. Бабич