Постановление суда № 46701923, 08.07.2015, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

8 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І.,суддів:Панталієнка П.В., Терлецького О.О.,розглянувши заяву державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2015 року в справі за позовом Головного управління юстиції у м. Києві до ДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 березня

2015 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ДПІ на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року про задоволення позову.

Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, ДПІ подала заяву про її перегляд Верховним Судом України з установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК), що, на думку заявника, підтверджується рішенням суду касаційної інстанції від 18 лютого 2014 року (справа № К/800/42303/13).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, та у справі, рішення якої надано для порівняння, як простежується зі змісту цих рішень, застосовувалися одні й ті самі норми матеріального права, але реалізацію їх зумовили різні (відмінні) фактичні обставини.

Зокрема, в оскарженому рішенні висновки про правильне застосування зазначених норм права судами попередніх інстанцій касаційний суд виводив з того, що позивачем своєчасно та повному обсязі проведено перерахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а штрафні санкції за затримку сплати решти суми за уточненим розрахунком сплачені у строк, встановлений пунктом 126.1 статті 126 ПК.

У порівнюваному рішенні висновки щодо застосування тих самих норм права суд касаційної інстанції висновував не стільки зі змісту встановлених контролюючим органом обставин несвоєчасної сплати позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість, скільки з відомостей про дотримання встановленого пунктом 42.2 статті 42 ПК порядку належного вручення платнику податків акта перевірки і податкового повідомлення-рішення про порушення пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу. У контексті конкретних обставин цієї справи суд з урахуванням положень пункту 58.3 статті 58 ПК визнав належним чином врученим податкове повідомлення-рішення, надіслане платникові податків за його адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З викладеного випливає, що рішення суду касаційної інстанції, додане на обґрунтування заяви, ухвалене за інших фактичних обставин справ, а отже не підтверджує наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Оскільки заява ДПІ є необґрунтованою, у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом Головного управління юстиції у м. Києві до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2015 року.

Суддя-доповідачМ.І. Гриців

Судді:П.В. Панталієнко

О.О. Терлецький