№ 4662180, 16.12.2008, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2 - а - 3561/08 р.

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

"16" грудня 2008 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Клопота С. Л. при секретарі Герасенко А.В., за участю представника позивача Лукашиної І.А. представників відповідача Гломозди Т.І. і Гармаш В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові справу за адміністративним позовом ТОВ «ППН-АГРО ПЛЮС» до Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача та просить:

1. Визнати недійсним податкове повідомлення рішення № 0000222300/0 від 8.09.2008 р.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення рішення № 0000232300/0 від 8.09.2008 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала.

Представники відповідача позов не визнали.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення сторін та дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті судом встановлено, що співробітниками відповідача була проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з

01.01.2007 р. по 31.03.2008 p..

За результатами вказаної перевірки був складений акт від 28.08.2008 р. № 219/2300/33677736.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000222300/0 від

08.09.2008 p., згідно із яким позивачу визначена до сплати сума податкового

зобов'язання із акцизного збору із вироблених в Україні товарів (бензин моторний

для автомобілів) у розмірі 241 833, 00 грн., у тому числі основний платіж - у розмірі

159 635, 00 грн. та штрафні санкції - у розмірі 82 198, 00 грн.

Податкове зобов'язання було визначено відповідачем згідно із п.п. «а» п.п.

4.2.2. п. 4.2. ст. 4 та п.п. 17.1.1., 17.1.2. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок

погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами» та згідно із ст. З Декрету Кабінету Міністрів України «Про

акцизний збір».

Суд вважає, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0000222300/0 від 08.09.2008 р. є неправомірним та підлягає визнанню недійсним з наступних підставою.

В ході проведення перевірки співробітниками відповідача було встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, позивач реалізовував такі види виробленої продукції як: фракція бензинова газова стабільна, фракція газоконденсатна спеціальна «ГРАС-С», абсорбент (компонент дизельних палив) газоконденсатний, згідно переліку, наведеного в додатку № 4 до Акту перевірки.

При цьому перевіряючими був зроблений висновок, що уся вказана продукція позивача відноситься до підакцизної та на її реалізацію повинен був нараховуватись акцизний збір за ставками, які були визначені перевіряючими відповідно до ст. 1 Закону України від 11.07.1996 р. № 313/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)».

Як вказано в акті перевірки, такий висновок був зроблений на підставі листа Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України від 31.05.2007 р. № 29/6-12.1/3254, який було отримано ДПА в Чернігівській області у відповідь на надісланий запит від 11.05.2007 р. № 983/10/26-37 щодо проведення дослідження фракції бензинової газової стабільної, фракції газоконденсатної спеціальної «ГРАС-С», абсорбенту (компоненту дизельних палив) газоконденсатного на предмет визначення необхідних характеристик даної продукції, необхідних для здійснення її класифікації за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - «УКТ ЗЕД»).

Як вбачається із тексту акту перевірки, в наведеному листі Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України (від 31.05.2007 р. № 29/6-12.1/3254) було вказане наступне:

1. Товар «Фракція бензинова газова стабільна», відповідно до п. а) Додаткові

примітки 1 до групи 27 розглядається згідно з Українською класифікацією товарів

зовнішньоекономічної діяльності (далі - «УКТ ЗЕД») як «легкі дистиляти» і в

залежності від цільового призначення товару, яке зазначене в ТУ У 23919929.002-

99 класифікується у товарних підкатегоріях: 2710 00 11 00 (призначений для

специфічних процесів переробки), 2710 00 15 00 (призначений для хімічних

перетворень) та 2710 00 39 00 (для використання в інших цілях).

2. Товар «Абсорбент (компонент дизельних палив)» за результатами

дослідження не відповідає вимогам ТУ У 23919929.011-2000. За результатами

дослідження відповідно до пункту д) та г) Додаткові примітки 1 товар відноситься

до «важких дистилятів», а саме газойлів, які класифікують в залежності від

цільового призначення: у товарних підкатегоріях 2710 00 61 00 (для специфічних

процесів переробки), 2710 00 65 00 (для хімічних перетворень), 2710 00 69 00 (для

інших цілей).

3. Товар «Фракція газоконденсатна спеціальна «ГРАС-С», що відповідає

вимогам ТУ У 24.3-23919929.006-2004 і призначена за цим ТУ для використання як

розчинник (марка Б) або як «реагент-збирач5> Для збагачення вугілля чи в апаратах

для різання металів (марка А), відповідно до п. г) Додаткові примітки 1 до групи 27

відноситься до «середніх дистилятів» і класифікується згідно з УКТ ЗЕД у

товарній підкатегорії 2710 00 59 00.

При цьому, у акті перевірки не визначено - за якими підставами для кожного із виду продукції був визначений код виробів при визначенні ставок акцизного збору за УКТЗЕД відповідно до ст. 1 Закону України від 11.07.1996 р. № 313/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)», адже у наведеному листі Державної митної служби України для фракції бензинової газової стабільної та для абсорбенту (компоненту дизельних палив) було визначено одразу по три товарних підкатегорії.

Окрім того, перевіряючими не звернуто уваги на те, що у наведеному листі Державної митної служби України зроблено посилання на підпункти, в тому числі підпункти д), г), які взагалі не існують у Додаткових примітках до групи 27 класифікації за УКТ ЗЕД.

Таким чином зроблений у ході перевірки висновок про те, що уся вказана продукція позивача відноситься до підакцизної та на її реалізацію повинен був нараховуватись акцизний збір є неправомірним та безпідставним, виходячи із наступного:

1. Згідно із ст. 1 Декрету КМУ від 26.12.1992 р. № 18-92 «Про акцизний збір», акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

2. Згідно із п. а) ст. 2 цього Декрету - платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) - виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини по товарах (продукції), на які встановлено ставки акцизного збору у твердих сумах.

Однак, позивач не є платником акцизного збору і він не виробляє і не має права виробляти підакцизні товари.

У статті 1 Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» затверджено ставки акцизного збору на товари (продукцію), що визнається підакцизною в залежності від її віднесення до кодів виробів за УКТ ЗЕД, наведених в таблиці, що міститься у цій статті.

У відповідності до ст. 314 Митного кодексу України, встановлення достовірних відомостей про товари та їх відповідність опису класифікаційних групувань за УКТ ЗЕД здійснюється шляхом проведення експертизи.

Отже, факти віднесення або не віднесення продукції до підакцизних товарів визначаються у залежності від відповідності цієї продукції до кодів виробів за УКТ ЗЕД, та ця відповідність повинна встановлюватись на підставі відповідних експертних висновків, зроблених спеціалізованими експертними організаціями у порядку, встановленому діючим законодавством України.

Тому, віднесення продукції Позивача до «легких», «середніх» та «важких дистилятів», що є підакцизними товарами, не може визначатись Державною митною службою України шляхом надіслання певного листа до органів державної податкової служби, та, відповідно, такий лист не може вважатись законною підставою для визначення продукції позивача підакцизною.

Разом із тим, на такі види продукції позивача як фракція бензинова газова стабільна та абсорбент (компонент дизельних палив) газоконденсатний позивачем було отримано Висновок експерта № С5-265 від 12.12.2005 p., виданий Сумською Торгово-промисловою палатою (завірена копія цього Висновку додається до

дійсного адміністративного позову), згідно із яким за результатами проведення експертизи, що проводилась за замовленням позивача з питання про визначення кодів вказаних товарів по УКТ ЗЕД, експертами було встановлено, що ця продукція класифікується у товарній позиції «2709» та має код за УКТ ЗЕД -«2709009000».

Згідно із Законом України від 11.07.1996 р. № 313/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» - продукція із кодом виробів за УКТ ЗЕД «2709 00 90 00» не визначена як підакцизна.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Митний тариф України» від 31.05.2007 p. № 1109-V до УКТ ЗЕД були внесені зміни, які не змінили класифікацію продукції у товарній позиції «2709», отже вказаний Висновок експерта № С5-265 від 12.12.2005 p., виданий Сумською Торгово-промисловою палатою є чинним і на цей час.

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» - «торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів».

Згідно із ч. 2 цієї ж статті - «експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України».

Отже, наведений Висновок експерта № С5-265 від 12.12.2005 p., виданий позивачу Сумською Торгово-промисловою палатою, який на цей час є чинним і недійсним не визнавався та є обов'язковим для застосування на всій території України, є документом, який підтверджує віднесення таких видів продукції позивача як фракція бензинова газова стабільна та абсорбент (компонент дизельних палив) газоконденсатний до товарної позиції «2709» із кодом виробів за УКТ ЗЕД - «2709 00 90 00», що, відповідно, свідчить про те, що ця продукція не відноситься до підакцизних товарів згідно із ст. 1 Закону України від 11.07.1996 р. № 313/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)».

Окрім того, на продукцію позивача останнім у добровільному порядку були отримані відповідні сертифікати, видані Органом з сертифікації нафтопродуктів та систем якості «МАСМА-СЕПРО» (завірені копії цих сертифікатів додаються до дійсного адміністративного позову), згідно із якими:

- по фракції бензиновій газовій стабільній - був виданий Сертифікат

відповідності, зареєстрований у Реєстрі за № UA 1.145.0198113-06, яким був

визначений код цієї продукції за УКТ ЗЕД - «2709 00» та код за ДКПП - «11 10

10»;

· абсорбент (компонент дизельних палив) газоконденсатний - був виданий Сертифікат відповідності, зареєстрований у Реєстрі за № UA 1.145.0098420-07, яким був визначений код цієї продукції за УКТ ЗЕД - «2709 00» та код за ДКПП -«11 10 10»;

· фракція газоконденсатна спеціальна «ГРАС-С» - був виданий Сертифікат відповідності зареєстрований у Реєстрі за № UA 1.145.0207161-06, яким був визначений код цієї продукції за ДКПП - «24.30.22».

Вказані сертифікати відповідності також підтверджують віднесення фракції бензинової газової стабільної та абсорбенту (компоненту дизельних палив) газоконденсатного до товарної позиції «2709» за УКТ ЗЕД, що, відповідно,

свідчить про те, що ця продукція не відноситься до підакцизних товарів згідно із ст. 1 Закону України від 11.07.1996 р. № 313/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)».

У сертифікаті відповідності, виданому на фракцію газоконденсатну спеціальну «ГРАС-С» код цієї продукції за УКТ ЗЕД не визначений, виходячи з чого ця продукція за УКТ ЗЕД не класифікується, що також, відповідно, свідчить про те, що ця продукція не відноситься до підакцизних товарів згідно із ст. 1 Закону України від 11.07.1996 р. № 313/96-ВР «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)».

Зважаючи на те, що продукція позивача у встановленому порядку була віднесена до групи неакцизних товарів, у нього були відсутні встановлені законом підстави для нарахування та сплати акцизного збору на реалізацію цієї продукції та він цілком правомірно здійснював її реалізацію протягом періоду, що перевірявся без нарахування акцизного збору, не порушуючи при цьому положень діючого законодавства України із сплати цього податку.

За таких підстав податкове повідомлення - рішення № 0000222300/0 від 08.09.2008 р. не ґрунтується на законі і підлягає визнанню нечинними.

Також на підставі вказаного акту перевірки від 28.08.2008 р. № 219/2300/33677736 було прийнято та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000232300/0 від 08.09.2008 p., згідно із яким позивачу визначена до сплати сума податкового зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 62 069, 00 грн., у тому числі основний платіж - у розмірі 39 791, 00 грн. та штрафні санкції - у розмірі 22 278, 00 грн.

Податкове зобов'язання було визначено Відповідачем згідно із п.п. «б» п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 та п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі встановленого порушення п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. З, п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.4.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд вважає, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0000232300/0 від 08.09.2008 р. є неправомірним та підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.

Приймаючи до уваги, що судом визнано нечинним податкове повідомлення -рішення № 0000222300/0 від 08.09.2008 р. то нема підстав вважати неправомірним заниження позивачем податкового зобов'язання із ПДВ за період із січня 2007 року по січень 2008 року на суму 37 149, 00 грн. у зв'язку із заниженням бази оподаткування ПДВ, внаслідок того, що за період із січня 2007 року по лютий 2008 року на реалізацію продукції, яка відноситься до підакцизної.

І це є самостійною підставою для визнання нечинними податкового повідомлення-рішення № 0000232300/0 від 08.09.2008 р.

В акті перевірки визначено, що у ході проведення перевірки за даними бухгалтерського обліку позивача було встановлено, що виробництво готової продукції здійснювалось позивачем в квітні, травні, червні, липні, вересні, жовтні 2007 року та січні 2008 року, а в інші місяці період, що перевірявся виробництво продукції позивачем не проводилось.

Виробництво продукції здійснюється позивачем на об'єкті установки первинної переробки нафти, що знаходиться за адресою: смт. Варва, вул. 900 річчя Варви, 85, та використовується позивачем на праві оренди за договором оренди, укладеним із ТОВ «ППН-ТРЕЙД>.

Враховуючи, що у січні, лютому, березні, серпні, листопаді, грудні 2007 року та у лютому, березні 2008 року виробництво продукції на орендованому об'єкті установки первинної переробки нафти позивачем не здійснювалось, перевіряючими був зроблений висновок про те, що суми податку на додану вартість із послуг оренди за ці місяці у загальному розмірі 73 430, 26 грн. включенню до складу податкового кредиту Позивача не підлягають.

Однак такий висновок є невірним та таким, що не відповідає положенням Закону України «Про податок на додану вартість», виходячи із наступного.

Основні умови для включення платником податку сум податку на додану вартість у зв'язку із придбанням товарів та послуг до податкового кредиту встановлені підпунктом 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно із абз. 4 цього підпункту - «право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду».

Отже, у відповідності до положень наведеної законодавчої норми, що є основною нормою у визначені сум податкового кредиту, - право платнику податку на включення сум ПДВ у зв'язку із придбанням послуг (у тому числі послуг із оренди) до складу свого податкового кредиту за звітний податковий період виникає незалежно від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції у межах своєї господарської діяльності протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, положення Закону України «Про податок на додану вартість» чітко встановлює критерій для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по придбаним товарам та послугам, а саме - наявність у платника податку мети придбання товарів та послуг для використання у власній господарській діяльності у момент придбання, а не по кінцевому результату використання.

Окрім того, висновок про те, що у місяцях, в яких виробництво продукції на орендованому об'єкті установки первинної переробки нафти позивачем не здійснювалось, позивач жодним чином не використовував цей об'єкт у власній господарській діяльності та в оподатковуваних операціях також є невірним.

Адже, орендований позивачем об'єкт установки первинної переробки нафти являє собою цілісний майновий комплекс, який вимагає постійного утримання та обслуговування.

Так, згідно умов укладеного договору оренди № 012001/07 від 20.01.2007 p., за яким позивач орендує об'єкт установки первинної переробки нафти у ТОВ «ППН-Трейд», на позивача як орендаря покладено обов'язок нести усі поточні витрати із експлуатації та утримання об'єкту, у тому числі витрати по оплаті комунальних послуг, що постачаються у об'єкт, які щомісячно оплачуються орендарем на підставі прямих договорів, укладених із відповідними спеціалізованими підприємствами та організаціями (п. 5.5. договору оренди).

Отже, і в той період, коли продукція на орендованому об'єкті установки первинної переробки нафти позивачем тимчасово не виробляється, орендований об'єкт продовжує у повному обсязі використовуватись позивачем у його власній господарській діяльності та. в оподатковуваних операціях, а питання щодо

вироблення або не вироблення продукції у певні періоди його діяльності є виключно внутрішніми питання діяльності позивача.

Враховуючи викладене, при нарахуванні податку на додану вартість позивачем цілком правомірно були включені до податкового кредиту суми податку на додану вартість із орендних послуг по оренді установки первинної переробки нафти за січень, лютий, березень, серпень, листопад, грудень 2007 року та лютий, березень 2008 року у загальному розмірі 73 430, 26 грн.

Таким чином висновок відповідача про те, що у січні, лютому, березні, серпні, листопаді, грудні 2007 року та в лютому, березні 2008 року позивачем суми податку на додану вартість з цих послуг оренди у розмірі 73 430, 26 грн. не правомірно включенню до складу податкового кредиту, не ґрунтується на законі.

Окрім того, основні підстави для включення сум ПДВ у зв'язку із придбанням товарів та послуг до податкового кредиту визначені у пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно із яким -«податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду».

Отже, виходячи із положень наведених норм, платник податку має право включити до свого податкового кредиту суми ПДВ, сплачені платником податку у зв'язку із придбанням товарів та послуг, які у подальшому будуть використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, 01.06.2007 р. між позивачем та ТОВ «У.С. К.» був укладений договір про надання юридичних послуг № 17/06.07, згідно умов якого ТОВ «У.С. К.» (Виконавець) прийняло на себе зобов'язання надавати позивачу юридичні послуги та виконувати юридичні роботи, а позивач (Замовник) - приймати ці послуги (роботи) та оплачувати.

За цим договором юридичні послуги отримуються позивачем від ТОВ «У.С. К.» на регулярній та постійній основі з моменту укладення сторонами цього договору і по сьогоднішній день.

Необхідність щомісячного отримання позивачем юридичних послуг від іншої юридичної особи насамперед пояснюється періодичним виникненням у ході здійснення позивачем власної господарської діяльності певних юридичних питань, що потребують регулярної та постійної юридичної допомоги і залучення спеціалістів з юриспруденції у різних галузях права при відсутності у Позивача власного штатного юристу.

Вказані юридичні послуги були отримані позивачем від ТОВ «У.С. К.» у вигляді надання постійних усних консультацій із правових питань, що виникають в процесі здійснення позивачем його господарської діяльності у всіх галузях права; складання проектів договорів та угод, що укладаються позивачем із іншими підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, фізичними особами, складання проектів додаткових угод до цих договорів; складання листів та звернень у державні органи та інші підприємства від імені позивача; супроводження підприємства та захист його інтересів у ході його перевірки державними контролюючими органами, здійснення представництва позивача в судах по захисту прав та інтересів позивача, завдяки чому в інтересах позивача були прийняті певні рішення з питань, що безпосередньо стосуються господарської діяльності позивача, які допомогли підприємству вирішити спірні питання у ході проведення власної господарської діяльності та уникнути несення збитків.

Отже, отримання юридичної допомоги має для позивача суттєве значення у здійсненні його господарської діяльності та направлене на зменшення збитків підприємства, та, відповідно, на збільшення його активів.

Виходячи з чого, юридичні послуги, які були отримані позивачем у період із червня 2007 року по березень 2008 року від ТОВ «У.С. К.», є послугами, надання яких безпосередньо пов'язано із здійсненням позивачем підготовки, організації, ведення виробництва, продажу продукції, отже, ці послуги безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю позивача, та, відповідно, використовуються у оподатковуваних операціях, що здійснюються Позивачем.

Щодо отримання позивачем маркетингових послуг за договором про надання маркетингових послуг № 02/04-07 від 02.04.2007 р., то необхідність отримання таких послуг виникає у позивача у випадку виникнення потреби підприємства в проведенні певних маркетологічних досліджень із залученням сторонніх спеціалістів в сфері маркетологи з причини відсутності у підприємства власного штатного маркетологу.

Такі послуги також мають суттєве значення у вирішенні позивачем певних питань, що виникають у ході здійснення власної господарської діяльності із продажу виробленої підприємством продукції.

Отже, при нарахуванні податку на додану вартість позивачем цілком правомірно були включені до складу свого податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку із отриманням маркетингових та юридичних послуг, які були необхідними позивачу для вирішення певних питань у ході проведення власної господарської діяльності.

Висновок відповідача про те, що суми податку на додану вартість із орендних, маркетингових та юридичних послуг не підлягають включенню до складу податкового кредиту позивача, відповідач обґрунтовує лише тим, що використання цих послуг в господарській діяльності позивача не підтверджено та документи, які б надали змогу перевіряючим встановити в яких саме оподатковуваних операціях та в якій господарській діяльності використані отримані маркетингові та юридичні послуги, відсутні, а первинні бухгалтерські документи не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В ході проведення перевірки позивачем були представлені перевіряючим первинні документи щодо отримання позивачем вказаних орендних, маркетингових та юридичних послуг, а саме:

- договір оренди об'єкту установки первинної переробки нафти №

01202001/07 від 20.01.2007 p., що був укладений позивачем із ТОВ «ППН-Трейд»,

акт прийому-передачі об'єкта оренди, який підтверджує передання об'єкту оренди

в оренду позивачу, щомісячні акти наданих послуг з оренди за цим договором

оренди, які підтверджують щомісячне отримання позивачем цих послуг та

щомісячні податкові накладні, також позивачем перевіряючим були представлені

всі первинні документи, які підтверджують оплату позивачем комунальних послуг,

спожитих в об'єкті оренди;

· договір про надання юридичних послуг № 17/06.07 від 01.06.2007 р. та щомісячні акти наданих послуг, виконаних робіт за цим договором, які підтверджують факт надання цих послуг позивачу та факт їх отримання позивачем у кожному місяці, щомісячні податкові накладні;

· договір про надання маркетингових послуг № 02/04-07 від 02.04.2007 р. та акт наданих маркетингових послуг, якій підтверджує факт надання позивачу та отримання Позивачем цих маркетингових послуг та податкова накладна.

Усі вказані первинні документи, що були представлені позивачем перевіряючим, за своєю формою та за своїм змістом повністю відповідають вимогам, викладеним у ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто - вони мають усі необхідні обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю

виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Та враховуючи, що усі вказані первинні документи, що були представлені позивачем перевіряючим у ході перевірки, не було визнано недійсними та вони мають юридичну силу, то висновок перевіряючих про те, що використання позивачем вказаних послуг із оренди, маркетингових та юридичних послуг в господарській діяльності позивача не підтверджено відповідними первинними документами, є невірним та безпідставним.

Приймаючи до уваги наведене податкове повідомлення-рішення № 0000232300/0 від 08.09.2008 р. не ґрунтується на законі і підлягає визнанню нечинним.

За таких підстав позовні вимоги не підлягають задоволенню в цілому.

Керуючись ст. , ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення видане Варвинською міжрайонною державною податковою інспекцією Чернігівської області № 0000232300/0 від 8.09.2008 р.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення видане Варвинською міжрайонною державною податковою інспекцією Чернігівської області № 0000222300/0 від 8.09.2008 р.

Стягнути на користь ТОВ «ППН-АГРО ПЛЮС» 6 грн. 80 коп. судових витрат за рахунок Державного бюджету України.

Сторони мають право подати до суду заяву про апеляційне оскарження постанови суду протягом 10 днів з дня його оголошення.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів, з дня подання заяви про апеляційне оскарження.