Постановление суда № 465024, 11.10.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

11.10.06 Справа № 16/211

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Процика Т.С.

суддів Галушко Н.А.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Болехівській І.В.

розглянув апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства будівельного управління (далі ЗАТ БУ) “Промжитлобуд”від 14.08.2006р. № 94/06

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 17.07.2006р.

у справі № 16/211

за позовом ЗАТ БУ “Промжитлобуд”, м. Ужгород

до відповідача Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області (далі ДПІ у м.Ужгороді), м. Ужгород

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача – Резуненко О.А. –представник;

від відповідача –Товтин М.А.– начальник юридичного відділу.

Особам, які беруть участь у справі, права і обов'язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 17.07.2006р. у справі № 16/211, суддя Васьковський О.В., у позові ЗАТ БУ “Промжитлобуд” до ДПІ у м. Ужгороді відмовлено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що Закон № 2181, відповідно до змісту преамбули, є спеціальним законом з питань оподаткування та зокрема з питань нарахуваня і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, тому норма ст.250 Господарського кодексу України не регулює правовідносин щодо застосування штрафних санкцій податковим органом відповідно до Закону № 2181; що відповідач у жодному випадку не визначив суму податкового зобов'язання із порушенням строку, встановленого ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Закарпатської області від 17.07.2006р. у справі № 16/211, постановити нове рішення, яким позовні вимоги ЗАТ БУ “Промжитлобуд” задовольнити повністю: визнати нечинними оспорені ним податкові повідомлення-рішення, оскільки вважає постанову суду першої інстанції такою, що винесена з порушенням норм матеріального права.

У запереченні на апеляційну скаргу відповідач просить залишити постанову Господарського суду Закарпатської області від 17.07.2006р. у справі № 16/211 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки скарга є безпідставною, а постанова обгрунтована та така, що повністю відповідає фактичним обставинам справи і вимогам законодавства України.

Представник скаржника у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги.

Обставини, встановлені судом першої інстанції, які мають значення для справи.

За результатами невиїзних документальних перевірок податкової звітності відповідачем складено:

акт від 26.05.2006р. № 1071/15-0, яким встановлено порушення граничного терміну сплати податку на додану вартість, а саме за період вересень-грудень 2003р. - червень, серпень 2004р., та на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення: від 29.05.2006р. №0005491640/0-№2321/15-0/01269129/13297, яким визначено, відповідно до розрахунку, штрафні санкції у розмірі 16 204 грн.(50% податкового боргу, сплаченого із затримкою більше 90 календарних днів); від 29.05.2006р. №0005511640/0-№2319/15-0/01269129/13295, яким визначено, відповідно до розрахунку, штраф у розмірі 2 843 грн. (20% податкового боргу, сплаченого із затримкою від 31 до 90 календарних днів); від 29.05.2006р. №0005501640/0-№23220/15-0/01269129/13296, яким визначено, відповідно до розрахунку, штраф у розмірі 1284грн. (10% податкового боргу, сплаченого із затримкою до 30 календарних днів);

акт від 27.06.2006р. №1392/15-0, яким встановлено порушення граничного терміну сплати податку на додану вартість, а саме за період вересень 2003р. - квітень, травень, червень 2004р., та на підставі якого прийнято податкове повідомлення рішення від 27.06.2006р. №0007391640/0-№2810 15-0 01269129/16250, за яким визначено сплатити, відповідно до розрахунку, штраф у сумі 2640,02 грн. (50% податкового боргу, сплаченого із затримкою більше 90 календарних днів).

По суті позивач не заперечив факту порушення граничних строків сплати податкового зобов'язання.

Посилання позивача на неправомірність застосування відповідачем у даному випадку штрафних санкцій, оскільки сплив строк застосування адміністративно-господарських санкцій, визначений ст.250 Господарського кодексу України, суд першої інстанції відхилив обгрунтовано.

Відповідно до ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3., 1.5 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181 (далі - Закон №2181) податкові зобов'язання платників податків включають штрафні санкції, які справляються із платників податків у зв'язку із порушення ним правил оподаткування.

Статтею 15 Закону №2181 встановлено строк давності 1095 днів для визначення сум податкових зобов'язань.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Закон №2181, відповідно до змісту його преамбули, є спеціальним законом з питань оподаткування та зокрема з питань нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, тому норма ст.250 Господарського кодексу України не регулює правовідносини щодо застосування штрафних санкцій податковим органом на підставі Закону №2181.

Як вбачається із актів перевірок, у жодному випадку відповідач не визначив суму податкового зобов'язання із порушенням строку, встановленого ст. 15 Закону №2181.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги у даній справі.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський УХВАЛИВ:

Залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Дана ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дана ухвала складена в повному обсязі 02.02.2007р.

Головуючий-суддя Процик Т.С.

суддя Галушко Н.А.

суддя Юрченко Я.О.