Постановление суда № 46474596, 27.06.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

27 червня 2014 р. Справа № 802/2100/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Богоноса ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом: державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Держенергонагляд у Південно-Західному регіоні"

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Немирів ЛТД"

про: стягнення штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Держенергонагляд у Південно-Західному регіоні" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Немирів ЛТД" про стягнення штрафних санкцій.

Позивачем в адміністративному позові заявлено клопотання про поновлення строку на звернення до суду. В обгрунтування вказаного клопотання позивач зазначає, що строк пропущений з поважних причин, оскільки відповідач постійно звертався з проханнями надати додатковий час для сплати штрафних санкцій добровільно. При цьому позивач вказує, що пріоритетним видом роботи із порушниками є перемовини з метою стимулювання сплати штрафних санкцій. Оскільки позивача не звільнено від сплати судового збору, а кошти, передбачені на даний вид витрат, надходять не в достатніх ромірах, позивач просив визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити його.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що наявні підстави для задоволення клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду з наступних мотивів.

Згідно ч.1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Із матерілів справи встановлено, що 24.11.2013 року, після закінчення 30-денного терміну, встановленого на добровільне виконання постанови № 06/10-02-96-ПШ від 23.10.2013 року про стягнення штрафних санкцій у позивача виникло право звернутися до суду з позовом про їх примусове стягнення. Однак, вказаним правом позивач не скористався, у з'язку з чим пропустив строк звернення до суду.

Проте, суд зауважує, що згідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень до суду у звязку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Згідно з частиною 1 ст. 17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Так, позивач зазначає, що ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Держенергонагляд у Південно-Західному регіоні" не звільнено від сплати судового збору, а кошти передбачені на даний вид витрат, надходять нерегулярно та в недостатніх розмірах, а тому позивач змушений здійснювати перемовини з метою стимулювання порушників для добровільної сплати штрафних санкцій, часто занадто тривалі.

Згідно ч.1 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що причини пропуску ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Держенергонагляд у Південно-Західному регіоні" строку звернення до суду слід вважати поважними.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 133, 160, 165, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Держенергонагляд у Південно-Західному регіоні" про визнання причин пропуску строку звернення до суду задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Держенергонагляд у Південно-Західному регіоні" строків звернення до суду із адміністративним позовом у справі № 802/2100/14-а.

Ухвала оскарженню не підлягає. Відповідно до ч. 6 ст. 254 КАС України ухвали суду , які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту постановлення.

Суддя Богоніс Михайло Богданович