№ 46452250, 07.07.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3149/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.;

за участі:

секретаря судового засідання Гацанюк К.В.;

позивача ОСОБА_1 (НОМЕР_1)

представника позивача ОСОБА_2 (довіреність від 03.06.2015 року);

представника відповідача ГУ ДФС в Одеській області не зявився;

представник відповідача ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Родіки Василівни до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 28.03.2015 року № 307 та скасування податкового повідомлення рішення від 22.04.2015 року № НОМЕР_2, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в якому просив суд про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 28.03.2015 року № 307 та скасування податкового повідомлення рішення від 22.04.2015 року № НОМЕР_2.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

28.03.2015 року співробітники Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провели фактичну перевірку Магазину-бару, який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 Родіці Василівні з питань додержання субєктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами. Дана перевірка проведена на підставі наказу № 307 від 28.03.2015 року.

За результатами цієї перевірки 06.04.2015 року відповідач склав акт (довідку) № 79/15-32-21-02/НОМЕР_3, яким встановлене порушення позивачем ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у наслідок реалізації в крамниці алкогольних напоїв без відповідної ліценції на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а саме: згідно з контрольною стрічкою за 21.03.2015 року реалізовано алкогольних напоїв на суму 220,10 грн. Зокрема, реалізовані такі напої: коньяк зі вмістом спирту 40% об. за ціною 38,00 грн., горілка з вмістом спирту 40% об. за ціною 41,75 грн., коньяк із вмістом спирту 40% об. за ціною 8,00 грн., коньяк із вмістом спирту 40% об. за ціною 68,00 грн., з вмістом спирту 40% об. за ціною 64,35 грн. Попередня ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями АЕ 399315 терміном дії з 21.03.2014 року по 20.03.2015 року включно, а діюча АЕ 603260 терміном дії з 25.03.2015 року по 24.03.2016 року включно.

На підставі вказаного акту перевірки Державна податкова інспекція в Овідіопольському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняла податкове повідомлення рішення від 22.04.2015 року № НОМЕР_4. Відповідно до якого позивачеві, за порушення ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та згідно з ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 17000,00 грн.

Позивач не погоджується з наказом № 307 від 28.03.2015 року та податковим повідомленням рішенням Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області та вважає їх протиправним, винесеними з порушенням норм чинного законодавства та такими, що належать до скасування.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (а.с.5-7).

Відповідачі до суду не зявилися, явку представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, заперечень до суду не надавали. Про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися належно та своєчасно.

З урахуванням думки позивача та його представника, відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, суд ухвалив розглянути справу за даної явки.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 Родіка Василівна зареєстрована Реєстраційною службою Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області 24.06.2009 року № 25430000000035178 (а.с.13).

Позивач зареєстрований та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Овідіопольському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області як платник податків (а.с.13).

На підставі наказу № 307 від 28.03.2015 року співробітники Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провели фактичну перевірку позивача з питань додержання субєктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами цієї перевірки 06.04.2015 року відповідач склав акт (довідку) № 79/15-32-21-02/НОМЕР_3 «Про результати фактичної перевірки з питань додержання субєктами господарювання вимог встановлених законодавством України, які є обовязковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами» (а.с.13-14).

В акті перевірки встановлене наступне порушення з боку позивача:

- ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що у позивача встановлено факт реалізації в крамниці алкогольних напоїв без відповідної ліценції на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Так, згідно з контрольною стрічкою за 21.03.2015 року реалізовано алкогольних напоїв на суму 220,10 грн. А саме, реалізовані такі напої: коньяк зі вмістом спирту 40% об. за ціною 38,00 грн., горілка з вмістом спирту 40% об. за ціною 41,75 грн., коньяк із вмістом спирту 40% об. за ціною 8,00 грн., коньяк із вмістом спирту 40% об. за ціною 68,00 грн., з вмістом спирту 40% об. за ціною 64,35 грн. Попередня ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями АЕ 399315 терміном дії з 21.03.2014 року по 20.03.2015 року включно, а діюча АЕ 603260 терміном дії з 25.03.2015 року по 24.03.2016 року включно, що свідчить про порушення норм законодавства України (а.с.14).

За наслідками перевірки позивача, податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення: від 22.04.2015 року № НОМЕР_4. Відповідно до якого позивачеві, за порушення ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та згідно з ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 17000,00 грн. (а.с.15).

Суд вважає, що вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства позивачем є необґрунтованими.

Згідно з ч.12 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», суд встановив, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Так, в акті перевірки відповідач зазначив, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Родіки Василівни наявні дві ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями АЕ 399315 терміном дії з 21.03.2014 року по 20.03.2015 року включно та АЕ 603260 терміном дії з 25.03.2015 року по 24.03.2016 року включно (а.с.14)

Проте, з огляду на матеріали суд встановив, що ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями АЕ 399315 видана на інший термін дії, ніж вказано в акті перевірки. А саме термін дії даної ліцензії з 21.03.2014 року по 21.03.2015 року включно (а.с.11).

ОСОБА_3 України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» окремо не визначає момент закінчення терміну дії ліцензії, відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Так, згідно з ч.2 ст. 251 Цивільного кодексу України терміном це певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Стаття 255 Цивільного кодексу України закріплює загальні правила вчинення дій в останній день строку. Так, згідно з ч.1 ст.255 Цивільного кодексу України така дія може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. ОСОБА_3, ст.254 та ст.255 Цивільного кодексу України нічого не говорить про час закінчення строку, тобто о якій годині в останній день строку відбувається його закінчення, доцільним є застосування по аналогії правил ч.4 ст.87 ЦПК, у якій безпосередньо закріплюється, що останній день строку триває до 24 години. Це означає, що зобов'язана може вчинити означену дію в будь-який час останнього дня строку до 24 години.

Таким чином, на момент здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями 21.03.2015 року позивач не порушував норм законодавства України, оскільки термін дії ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями АЕ 399315 не закінчився.

Крім того, суд погоджується з позивачем, що дану перевірку проведено з порушенням порядку встановленого податковим законодавством України для проведення такого роду перевірок.

Так, відповідно до пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Також, суд наголошує, що у відповідності до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року, у 2015 та 2016 роках перевірки, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявою субєкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Однак, відповідач не надав до суду ніяких доказів на підтвердження наявності та обґрунтованості підстав для проведення перевірки позивача.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно прийняв наказ № 307 від 28.03.2015 року та спірне податкове повідомлення-рішення від 22.04.2015 року № НОМЕР_4, а позовні вимоги належать до задоволення.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України: «Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа».

Відповідно до пп.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ від 28.03.2015 року № 307, виданий Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Одеській області.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 22.04.2015 року № НОМЕР_2.

4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Родіки Василівни(код ЄДРПОУ НОМЕР_3) суму сплаченого судового збору в розмірі 255 (двісті пятдесят пять),78 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови складений 07 липня 2015 року.

СуддяО.Я. Бойко

.