Решение № 4635798, 19.12.2008, Рівненський районний суд Рівненської області

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2008 року.

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі головуючої судді Кушнір Н.В

при секретарі Данчук Л.А.

з участю позивача - відповідача ОСОБА_1

його представника адвоката ОСОБА_4

відповідача-позивача ОСОБА_2

її представника адвоката ОСОБА_5

представника третьої особи: Марковича Ю.В.

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: відділ ДВС Рівненського районного управління юстиції, ОСОБА_3 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

в с т а н о в и в:

У поданій до суду заяві позивач просить звільнити його від сплати заборгованості по аліментах на користь відповідача згідно розпорядження відділу ДВС Рівненського районного управління юстиції від 18.09.2007 року у розмірі 7 761 грн. 75 коп.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що у зв»язку з тяжким станом здоров»я та матеріальним становищем, а також зміною в законодавстві, він не має змоги виплачувати аліменти в повному обсязі згідно рішення суду, а саме 1/2 частину всіх видів його доходу.

У зустрічній позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів за 2005 рік у розмірі 20 791 грн. 08 коп., мотивуючи це тим, що згідно довідки-розрахунку заборгованість ОСОБА_1 по аліментах за 2005 рік становить 2 139 грн. 24 коп., станом на 01.09.2008 року прострочення складає 972 дні.

У судовому засіданні позивач-відповідач первісний позов підтримав позов повністю і по аналогічних мотивах, зустрічний позов не визнає.

По суті спору показав, що у першому шлюбі з ОСОБА_2 має двоє дітей, у повторному з ОСОБА_3 - ще троє і на утримання всіх своїх п»ятеро дітей сплачує аліменти. Крім того, на його утриманні перебуває ще й дружина від другого шлюбу, яка не працює, але проживає з їх дітьми разом з ним.

Під час свого працевлаштування повністю виплачував аліменти ОСОБА_2 згідно рішення суду, коли не працював, то сплачував по 8 грн. 50 коп. на кожну дитину щомісячно, але у 2005 році його повідомили, що за ним рахується заборгованість, оскільки державні виконавці розраховують розмір заборгованості по аліментах згідно середньостатистичних даних по району, з чим він не погоджується, так як це суперечить рішенню суду.

На даний час працевлаштувався і сплачує аліменти та погашає дану заборгованість.

Вважає, що істотні обставини, а саме наявність у його на утриманні ще троє дітей та непрацездатної дружини, величезні відрахування з його заробітної плати у зв»язку з стягненням аліментів на п»ятьох дітей та погашенням заборгованості, а також непред»явлення без поважних причин виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджені аліменти, є підставою для звільнення від сплати як заборгованості по аліментах, так і пені за прострочку їх сплати.

Його представник адвокат ОСОБА_4 повністю підтримує вимоги та аргументацію свого довірителя.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 заперечує проти задоволення первісного позову, зустрічний позов підтримує, оскільки вважає, що заборгованість по аліментах виникла у позивача тоді, коли він працював неофіційно, але дохід отримував і весь прибуток приносив та віддавав у другу сім»ю.

Її представник, підтримуючи її вимоги та аргументацію, додатково показав, що вони не вимагали би стягнення пені, якби боржник не подавав би ці позови та сплачував поточні аліменти та заборгованість. Він вже подавав аналогічний по суті позов, йому було аргументовано відмовлено судом, але боржник придумує ще нові підстави, щоб не платити дітям кошти.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 не заперечує проти задоволення первісного позову, оскільки вважає, що її теперішній чоловік вірно платив своїй першій дружині аліменти на утримання їх дітей, тому ніякої заборгованості бути не може. Вона хоче, щоб її діти не були ущемлені в грошах, тому також подала позов про стягнення аліментів, хоча і проживають з чоловіком разом з будинку її діда та баби.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ДВС Рівненського районного управління юстиції первісний позов не визнав і показав, що позивачу було достовірно відомо про розрахунки розміру по аліментах у випадку його непрацевлаштування, але він вперто в цей час сплачував на утримання дітей лише по 8 грн. 50 коп. на кожну дитину, що призвело до виникнення заборгованості.

По суті спору показав, що на примусовому виконанні знаходяться три виконавчі документи про стягнення аліментів з ОСОБА_1: по виконавчому листі 2-363 від 12.11.1996 року про стягнення аліментів на користь першої дружини на утримання неповнолітніх синів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відкрито провадження 11 лютого 2005 року, де рахується вказана заборгованість та виконавчі листи про зменшення аліментів на цих же дітей та про стягнення аліментів на користь другої дружини, де відкриті виконавчі провадження відповідно 28 та 27 грудня 2007 року.

Суд, заслухавши показання учасників судового розгляду, з'ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, прийшов до таких висновків.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Згідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Як встановлено судом та підтверджено відповідними документами, згідно рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 12 листопада 1996 року позивач зобов»язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання їх двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 всіх видів його заробітку, але не менше 1 / 2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян на кожну дитину щомісячно. Позивач працював до 01 березня 2000 року і за цей час заборгованості по аліментах не має.

26.08.2003 року виконавчий лист був повернутий стягувачу на її вимогу, але боржник, не знаючи про це, сплачував аліменти у розмірі по 8 грн. 50 коп. на кожну дитину.

Даний виконавчий лист 2-363 від 12.11.1996 року було знову пред»явлено до виконання і відкрито провадження 11 лютого 2005 року, де рахувалася заборгованість з лютого 2005 року по серпень 2007 року - часу працевлаштування боржника у розмірі 7 761 грн. 75 коп.

За весь цей час позивачем добровільно сплачено по 204 грн. 00 коп. в грудні 2005 року та серпні 2007 років і 408 грн. 00 коп. в квітні 2007 року та утримано із заробітної плати за вересень-листопад 2007 року 429 грн. 76 коп., бо з 01 листопада 2006 року боржник працевлаштувався стропальником в ТзОВ «Одек України» і отримував заробітну плату.

За час перебування у шлюбі боржника та ОСОБА_3 у них народилося троє неповнолітніх дітей, на утримання яких з 18 жовтня 2007 року з позивача на користь дружини стягуються аліменти у розмірі 3/10 всіх видів заробітку, у зв»язку з цим рішенням Рівненського районного суду від 12 грудня 2007 року розмір аліментів на користь ОСОБА_2 на двох дітей зменшений до 2/10 заробітку.

Заборгованість по аліментах у розмірі 7 761 грн. 75 коп. виникла з 14 лютого 2005 року по 01 вересня 2007 року і нарахована згідно ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.195 Сімейного кодексу України, а саме із середньостатистичної заробітної плати по Рівненському району і даний факт позивачем заперечувався при попередньому спорі. Але рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 06 травня 2008 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції про часткову зміну розпорядження щодо стягнення аліментів, рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 08 липня 2008 року, оскільки виходячи з ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.195 СК України, перевіривши правильність розрахунку заборгованості по аліментах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Дійсно, згідно змісту ч.2 та ч.3 ст.197 СК України суд може повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв»язку з істотною обставиною або внаслідок непред»явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.

Разом з тим, суд вважає, що заборгованість виникла внаслідок обставин, які не мають істотного значення.

За таких умов суд вважає, що у первісному позові необхідно відмовити

Щодо зустрічного позову, то відповідно до ч.1 ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Стягувачем не представлені належні розрахунки такої заборгованості, що позбавляє можливості суд їх перевірити та покласти в основу рішення у разі задоволення позову.

При постановленні рішення у зв»язку із відмовою у задоволенні позовів зі сторін підлягають до стягнення в прибуток держави судові витрати згідно положень ч.3 ст.88 ЦПК України, оскільки позивачам була відстрочена сплата таких витрат.

На підставі наведеного, ст.ст.196, 197 СК України, керуючись ст.ст.57, 59, 88, 213-215 ЦПК України суд

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: відділ ДВС Рівненського районного управління юстиції, ОСОБА_3 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами відмовити.

У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в прибуток держави 92 грн. 62 коп. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 в прибуток держави 222 грн. 91 коп. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно 30 грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ. Реквізити рахунку для оплати витрат: одержувач Головне управління Державного казначейства у Рівненській області. Код ЄДПОУ: 22586331. Банк одержувач: ГУ ДКУ в Рівненській області, МФО 833017 р/р 31219259700295, код ЗКПО 22586549.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд з поданням в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням в 20-денний строк апеляційної скарги після подачі цієї заяви.

Рішення може бути також оскаржене і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження у 10-денний строк рішення набуває законної сили після закінчення цього строку.

Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але не подано в подальшому апеляційну скаргу в 20-денний строк, то рішення набирає законну силу.

Суддя: