№ 46353792, 24.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р. Справа№ 910/3173/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Хрипуна О.О.

за участю представників сторін:

від позивача в режимі відеоконференції (в приміщенні господарського суду Хмельницької області) Свіжий О.В. - представник, Бандура О.В. - директор

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролізинг Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015р. у справі № 910/3173/15-г (суддя: Сташків Р.Б.)

за позовом Приватного підприємства "Світанок"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролізинг Україна"

про стягнення 228 056, 22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 у справі № 910/3173/15-г, позов Приватного підприємства "Світанок" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролізинг Україна" (з урахуванням прийнятих судом першої інстанції уточнень щодо нової ціни позову) задоволено частково, а саме: присуджено з відповідача на користь позивача 243,62 грн. 3% річних, а також судові витрати: 1 583,40 грн. судового збору та 1 646,67 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову (з урахуванням прийнятих судом першої інстанції уточнень щодо нової ціни позову) мотивоване наявністю правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 243,62 грн. за несвоєчасне повернення безпідставно отриманих коштів.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням Господарського суду міста Києва 06.04.2015 відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 - скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову повністю.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ТОВ "Євролізинг Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 по справі № 910/3173/15-г розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. для розгляду складом колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 Цивільного кодексу України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав. Крім того, судом першої інстанції було необґрунтовано та безпідставно стягнуто з відповідача на користь позивача 1 646,67 грн. адвокатських витрат за відсутності доказів понесення позивачем таких витрат.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 справу № 910/3173/15-г прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В., справу призначено до розгляду на 24.06.2015.

Розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від 22.06.2015 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Корсакової Г.В. для розгляду справи № 910/3173/15-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Хрипун О.О.

15.06.2015 судом до справи отримано клопотання Приватного підприємства "Світанок" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якого просять доручити Господарському суду Хмельницької області.

Відповідно до положень ст. 74-1 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 вирішено проводити судове засіданні 24.06.2015 в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 24.06.2015 представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили суд апеляційної інстанції залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його відповідність нормам матеріального та процесуального права.

Апелянт в судове засідання 24.06.2015 представників не направив, про судове засідання був повідомлений належним чином (поштове повідомлення про вручення поштового відправлення 0411612407568).

Дослідивши наявні матеріали, враховуючи те, що усі сторони були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, зокрема і апелянт, неявка представників апелянта не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, визначених ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників апелянта за наявними у справі матеріалами.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи і поясненнями сторін, вони мали намір вступити в договірні відносини шляхом укладення договору фінансового лізингу, але обома сторонами визнається, що фактично договір укладено не було.

Проте, 29.01.2015 позивачем було перераховано відповідачу загалом 228 000,00 грн. як адміністративний та авансовий платежі в рахунок майбутнього договору, що підтверджується залученими до справи платіжними дорученнями та виписками банку про рух коштів.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно з статтею 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Обома сторонами визнається, що ними не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору фінансового лізингу, тому він не є укладеним, а отже правових підстав перебування у відповідача 228000 грн. не було, і відповідач був зобов'язаний повернути ці кошти позивачу на підставі ст.ст. 1212-1213 ЦК України та ст. 530 ЦК України протягом 7ми днів з часу отримання відповідачем письмової вимоги позивача про повернення коштів (отримано 02.02.2015, тобто повернути по 09.02.2015 включно), оскільки ця вимога містила волевиявлення позивача щодо не бажання подальшого укладення договору з відповідачем.

Тобто, з отримання такої вимоги відповідач знав, що підстава, на якій кошти в сумі 228000 грн. утримувалися відповідачем, - відпала (домовленість щодо укладення Договору досягнута не була), але через службові перевірки на підприємстві відповідача, які є питаннями суто його господарської діяльності та предмету даного спору не стосуються, відповідачем було повернуто кошти лише 23 та 24.02.2015, тобто коли відповідач дізнався про наявність претензій до нього та після порушення провадження судом у даній справі.

В зв'язку з наведеними обставинами, судом першої інстанції було прийнято до уваги пояснення позивача про сплату відповідачем 228 000,00 грн., чим фактично зменшено позовні вимоги, у зв'язку з чим розгляд позовних вимог здійснювався судом першої інстанції в межах заявлених до стягнення 3% річних в сумі 281,10 грн. за період з 07.02.2015 по 22.02.2015.

Обставина повернення відповідачем позивачу коштів в сумі 228 000,00 грн. сторонами не заперечується і підтверджується платіжними дорученнями № 89 від 23.02.2015 на суму 114 000,00 грн. та № 91 від 24.02.2015 на суму 114 000,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, у зв'язку з тим, що має місце обставина прострочення повернення грошових коштів відповідачем з 10.02.2015 по 23 та 24.02.2015 відповідно, а тому на підставі ст.ст. 530, 610, 611, 612 та за ст. 625 Цивільного кодексу України визнав обґрунтованим здійснення позивачем нарахування 3% річних за порушення грошового зобов'язання з повернення коштів, у зв'язку з чим частково задовольнив вимогу позивача в цій частині в розмірі 243,62 грн. за період прострочення 10.02.2015 - 22.02.2015, здійснивши власний перерахунок.

Проте, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду з наведеним висновком суду першої інстанції не погоджується, вважає його таким, що здійснено з помилковим застосуванням до спірних правовідносин сторін з повернення безпідставно набутих коштів приписів статті 625 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 Цивільного кодексу України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Наведене узгоджується зокрема і з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 10.07.2014 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі , нарахованих на суму безпідставно отриманих коштів - задоволенню не підлягає.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 в частині присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 243,62 грн. 3% річних - підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні вимоги про стягнення 3% річних.

Також, апелянт в апеляційній скарзі вказував на те, що судом першої інстанції було необґрунтовано та безпідставно стягнуто з відповідача на користь позивача 1 646,67 грн. адвокатських витрат. Зокрема, в обгрунтування вказаного доводу апелянт посилався на відсутність доказів понесення позивачем таких витрат.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з вищенаведеним твердженням апелянта, оскільки наведене твердження спростовується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 48 від 96.03.2015 на суму 1900,00 грн., згідно якого ПП «Світанок» перерахованого на користь Свіжого О.В. 1 900,00 грн. з призначенням платежу : «угода від 10.02.2015 , акт № 1 від 10.02.15, рах. 1 від 10.02.15». В свою чергу, Свіжий О.В. приймав участь під час розгляду справи у статусі адвоката, про що зокрема в матеріалах справи міститься свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 586 на ім'я адвоката Свіжого О.В.

Крім того, в матеріалах справи наявні наступні документи в підтвердження підстав понесення позивачем судових витрат на послуги адвоката: договір про надання правової допомоги №10/02/15 від 10.02.2015, укладений між ПП «Світанок» та адвокатом Свіжим Олександром Володимировичем, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 586 на ім'я адвоката Свіжого О.В., акт № 1 від 10.02.2015 виконаних робіт на суму 1 900,00 грн., рахунок - фактура на суму 1 900,00 грн.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як зазначено в п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, виходячи з обсягу наданих адвокатом позивачу послуг та їх вартість пропорційно заявленим вимогам, враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума грошових коштів в розмірі 228 000,00 грн. була погашена відповідачем вже після порушення провадження у справі, дійшла висновку, що розмір відшкодування відповідачем позивачу адвокатських витрат в сумі 1 646,67 грн. є співрозмірним розміром понесених адвокатських витрат, у зв'язку з чим підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим на підставі п. 4 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 в частині присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 243,62 грн. - підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні наведеної позовної вимоги. В іншій частині, а саме: відмови у задоволенні 37,48 грн. 3% річних, присудження до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролізинг Україна" на користь Приватного підприємства "Світанок" 1 646,67 грн. судових витрат по оплаті послуг адвоката та повернення Приватному підприємству "Світанок" з Державного бюджету України 2773 грн. судового збору - рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 у справі № 910/3173/15-г підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, сплачений судовий збір за подачу позову покладається на позивача в частині 1 583,40 грн., у зв'язку із відмовою у задоволенні позовної вимоги про стягнення 3% річних.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролізинг Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015р. у справі № 910/3173/15-г - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 у справі № 910/3173/15-г в частині присудження до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролізинг Україна" на користь Приватного підприємства "Світанок" 3% річних в сумі 243,62 грн. та пропорційно 1 583,40 грн. судового збору - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 243,62 грн. з покладенням судового збору в цій частині на позивача.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 у справі № 910/3173/15-г, а саме: відмови у задоволенні 37,48 грн. 3% річних, присудження до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролізинг Україна"(код ЄДРПОУ 39321814; місцезнаходження: 01601 м.Київ, вул.. Шовковична, 42-44, оф. 9СД3) на користь Приватного підприємства "Світанок" (код ЄДРПОУ 31949168; місцезнаходження: 31645 Хмельницька обл., Чемеровецький район, с. Карачківці, вул. Центральна, 9) 1 646 (одну тисячі шістсот сорок шість) грн. 67 коп. судових витрат по оплаті послуг адвоката та повернення Приватному підприємству "Світанок" (31645, Хмельницька область, Чемеровецький район, село Карачківці, вул. Центральна, 9; ідентифікаційний код 31949168) з Державного бюджету України 2773 (дві тисячі сімсот сімдесят три) грн. судового збору - рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 у справі № 910/3173/15-г залишити без змін.

4. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 у справі № 910/3173/15-г в наступній редакції:

У задоволенні позову Приватного підприємства "Світанок" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролізинг Україна" про стягнення 281,10 грн. 3% річних - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролізинг Україна" (м. Київ, вул. Шовковична, 42-44, офіс 9СДЗ; ідентифікаційний код 39321814) на користь Приватного підприємства "Світанок" (31645, Хмельницька область, Чемеровецький район, село Карачківці, вул. Центральна, 9; ідентифікаційний код 31949168) 1646 (одну тисячу шістсот сорок шість) грн. 67 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Повернути Приватному підприємству "Світанок" (31645, Хмельницька область, Чемеровецький район, село Карачківці, вул. Центральна, 9; ідентифікаційний код 31949168) з Державного бюджету України 2773 (дві тисячі сімсот сімдесят три) грн. судового збору.

5. Стягнути з Приватного підприємства "Світанок" (код ЄДРПОУ 31949168; місцезнаходження: 31645 Хмельницька обл., Чемеровецький район, с. Карачківці, вул. Центральна, 9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролізинг Україна"(код ЄДРПОУ 39321814; місцезнаходження: 01601 м.Київ, вул.. Шовковична, 42-44, оф. 9СД3) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

7. Матеріали справи № 910/3173/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

О.О. Хрипун