Решение № 46351605, 02.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2015Справа №910/9589/15За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Житлово-будівельного кооперативу «Статистик»

про стягнення 23173,74 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Іщенко Ю.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Безкровна І.Г. (представник за довіреністю);

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03782/4-01 від 27.02.2004 в частині оплати послуг водопостачання та водовідведення, внаслідок чого у останнього за період з 01.03.2012 по 30.06.2014 виникла заборгованість у розмірі 16583,11 грн.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 16583,11 грн. заборгованості за надані послуги, 3791,82 грн. інфляційних втрат, 1105,55 грн. трьох відсотків річних, 864,10 грн. пені, 829,16 грн. штрафу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позов, зокрема зазначив, що позивачем невірно визначений розмір заборгованості за надані послуги, та надав контррозрахунок заборгованості. Крім того, представник відповідача зазначив, що ЖБК «Статистик» є неприбутковою організацією, отримує грошові надходження від мешканців багатоквартирного будинку лише за спожиті житлово-комунальні послуги за фіксованими тарифами та не має можливості сплатити нараховані позивачем інфляційні втрати, три відсотки річних, пеню, штраф та витрати на сплату судового збору, в зв'язку з чим просить суд звільнити відповідача від оплати зазначених сум. Крім того, вказав, що до відповідача не надходили дебетові повідомлення, внаслідок чого відповідач не був обізнаний з наявною заборгованістю та її розміром. Також вказав, що позивачем на підставі відповідних договорів надавались послуги з водопостачання та водовідведення іншим абонентам, які були приєднані після будинкового лічильника води з відповідним вирахуванням спожитих вказаними абонентами обсягів води із загального обсягу спожитої води за показами будинкового лічильника. При цьому відповідач не мав можливості контролювати які саме обсяги споживання та втрати води покладались на інших абонентів.

12.05.2015 через канцелярію Господарського суду м. Києва від позивача надійшла довідка про погашення відповідачем основної суми заборгованості, у розмірі 16583,11 грн., на підтвердження чого надано реєстр надходження грошових коштів за період з 01.03.2012 по 29.04.2015.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - постачальник, позивач) та Житлово-будівельним кооперативом «Статистик» (далі - абонент, відповідач) 27.02.2004 укладено договір № 03782/4-01 на послуги постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, сторони погодили, що даний договір укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання».

За цим договором постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язувався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах даного договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановленні Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, втратили чинність 18.10.2008, у зв'язку з набуттям чинності Правилам користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190 від 27.06.2008 (далі - Правила № 190).

Пунктами 3.1, 3.7 Правил № 190 було передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та прийняття стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та прийняття стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Так, пунктом 2.1.1 договору сторони передбачили, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показанням водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водопостачання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями водолічильника. В разі технічної неможливості встановлення водолічильника, кількість поставленої води може визначатися за узгодженням з постачальником розрахунком.

Згідно з п. 2.1.2 договору, зняття показань з водолічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (20 м.куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватись постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно платіжні документи, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання водолічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

Відповідно до п. 2.1.6 договору, облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, або в інші строки, на вимогу постачальника, проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведення абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Відповідно до п. 2.2.1 договору, постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством тане підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у платіжних документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Пунктами 2.2.2, 2.2.4 договору встановлено, що у платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів; оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента; за згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України; в разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу; у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Згідно з пунктом 2.2.5 договору сторони визначили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та в цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та пп. 5 п. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, протягом 01.03.2012 - 30.06.2014, надано відповідачеві послуги з постачання питної води та приймання стічних вод, за обліковими кодами 1-392, 1-50392, загальною вартістю 94422,18 грн. В той же час, позивачем зазначені послуги оплачені на суму 77478,38 грн., внаслідок чого за ним утворилася заборгованість, з урахуванням перерахунків, в сумі 16583,11 грн.

12.05.2015 позивачем надано довідку про погашення відповідачем зазначеної суми заборгованості у повному обсязі, на підтвердження чого надано реєстр надходження грошових коштів від відповідача за період з 01.03.2012 по 29.04.2015. Згідно з вказаним реєстром, відповідачем, протягом 17.04.2015 - 22.04.2015, сплачено на користь позивача 16583,11 грн.

Враховуючи те, що відповідачем суму основної заборгованості сплачено у добровільному порядку, підстави для стягнення вказаної суми відсутні.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг, зокрема, послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» унормовано, що комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно з приписами статей 16, 19 названого Закону порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з п. 3.7 Правил № 190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Факт надання відповідачем комунальних послуг за кодами 1-392, 1-50392 належним чином доведений матеріалами справи, зокрема, актами про зняття показань з приладів обліку, підписаними сторонами, та дебетово-інформаційними повідомленнями, наявними у матеріалах справи, та відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 216 ГК України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 4.2. договору сторони встановили, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідачеві нараховано 3791,82 грн. інфляційних втрат, 1105,55 грн. трьох відсотків річних, 864,10 грн. пені, 829,16 грн. штрафу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну вірність, в зв'язку з чим заявлені позивачем вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у повному обсязі погашена заборгованість за надані позивачем послуги, що свідчить про визнання ним факту порушення зобов'язань перед позивачем, а відтак, усі заперечення стосовно порядку нарахування заборгованості та її обсягів суд визнає такими, що не відповідають дійсності.

Стосовно заперечень відповідача щодо відсутності фінансової можливості сплатити нараховані позивачем штрафні санкції за порушення зобов'язання, три відсотки річних та інфляційні, слід зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, пунктом 1.10. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 14 від 17.12.2013, встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.

Відтак, заперечення відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання є безпідставними та судом до уваги не приймаються.

Крім того, судом критично оцінюються до води відповідача щодо не направлення йому дебетових повідомлень, оскільки, як вбачається з наданого позивачем реєстру дебетових повідомлень, відповідачу вказані повідомлення надсилались. Доказів відсутності у відповідача рахунку у банку, на який надсилались повідомлення відповідачем не надано. Довідка ПАТ «Укрсоцбанк» від 26.06.2015 №301.1-186/96-11438 не є належним доказом відсутності у відповідача вказаного рахунку у період з 2012 по 2014 роки, оскільки містить інформацію щодо відсутності у ЖБК «Статистик» рахунку станом на 26.06.2015. Крім того, відповідач у випадку неотримання вказаних дебетових повідомлень, чи у випадку незгоди з обсягами спожитих послуг, був зобов'язаний звернутися до позивача у порядку, визначеному пунктами 2.2.4, 2.2.5 договору для проведення звіряння та підписання акту. Доказів такого звернення позивачем суду не надано.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин.

Оскільки 16583,11 грн. боргу сплачені відповідачем лише після звернення позивача до суду та сплати ним судового збору, розмір судового збору не підлягає зменшенню і частковому поверненню на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір», та, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Статистик» (03127, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 108, корп. 2, кв. 98; ідентифікаційний код 22877040) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а; ідентифікаційний код 03327664) 3791 (три тисячi сімсот дев'яносто одну) грн. 82 коп. інфляційних втрат, 1105 (одну тисячу сто п'ять) грн. 55 коп. трьох відсотків річних, 864 (вісімсот шістдесят чотири) грн. 10 коп. пені, 829 (вісімсот двадцять дев'ять) грн. 16 коп. штрафу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Я.В. Маринченко