Решение № 46350000, 15.06.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 13/125/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015 Справа № 908/3374/15

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

до відповідача: Міського комунального підприємства Основаніє, м. Запоріжжя

про стягнення 94 200,00 грн.

суддя Серкіз В.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2,довіреність № 408 від 18.02.2014р.

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 310 від 02.01.2015р.

Розглядається позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства Основаніє про стягнення подвійної плати за користування приміщенням у сумі 94 200,00 грн.

26.05.2015р. ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3374/15 та призначено до розгляду на 15.06.2015р.

За клопотанням представників сторін судовий розгляд проводився без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

15.06.2015р. справу розглянуто, спір вирішено, прийнято рішення у справі, вступну та резолютивну частини якого оголошено в судовому засіданні згідно із приписами ст. 85 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві від 19.05.2015р. та просить суд стягнути подвійну плату за користування приміщенням у сумі 94 200,00 грн. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідач після закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна від 29.12.2012р. не звільняє нежитлові приміщення і продовжує там знаходитися без наявності на те законних підстав. Сума неустойки нарахована позивачем за період з січня 2014р. по жовтень 2014р. у розмірі 94200,00 грн. Позовні вимоги засновані на приписах ст.ст. 1, 2, 49, 54, 61, 64 ГПК України.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог. Зокрема зазначив, що після закінчення строку дії договору оренди від 29.12.2012р. нежитлові приміщення не можуть бути повернуті позивачеві, оскільки в них розташоване обладнання, призначено для обслуговування житлового будинку. Право власності позивача на нежитлові приміщення здобуто незаконно. Просить у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 15.06.2015р. від відповідача до суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Запорізької міської ради, з посиланням на те, що житловий будинок №9 по вул. 30 років Перемоги в м. Запоріжжя перебуває в комунальній власності.

Представник позивача заперечив проти вказаного клопотання.

Клопотання відповідача про залучення Запорізької міської ради до участі у справі в якості третьої особи судом залишено без задоволення як необґрунтоване, оскільки всупереч ст.27 ГПК України відповідачем не наведено обґрунтування того, яким чином рішення суду по даному спору може вплинути на права та обовязки Запорізької міської ради.

Також, в судовому засіданні 15.06.2015р. представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі № 908/3374/15 до розгляду іншої справи, що розглядається Комунарським районним судом м. Запоріжжя за позовом МКП «Основаніє» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди від 29.12.2012р.

Представник позивача заперечив проти вказаного клопотання.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 908/3374/15 до розгляду іншої справи судом залишено без задоволення як необґрунтоване, оскільки в розумінні ст.79 ГПК України відсутній факт неможливості розгляду справи № 908/3374/15 до розгляду іншої справи. До того ж, згідно пояснень сторін, договір оренди від 29.12.2012р. вже припинив свою дію, у звязку з закінченням строку дії, а позовні вимоги заявлені з підстав не звільнення відповідачем нежитлових приміщень.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу на праві власності належить нерухоме майно, розташоване по пр. 40-річчя Перемоги, буд. 9-А, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав від 21.12.2012р. № 36886898, технічною документацією, рішенням господарського суду Запорізької області від 03.12.2012р. у справі № 5009/4420/12.

Згідно пояснень сторін, рішення господарського суду Запорізької області від 03.12.2012р. у справі № 5009/4420/12 до теперішнього часу жодною особою не оскаржено і у встановленому законом порядку не скасовано.

Зі змісту судового рішення по справі № 5009/4420/12 вбачається, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.10.2005 р. № 393/3 було надано дозвіл ФОП ОСОБА_1 на проектування та реконструкцію недобудованого кафе під адміністративно-торгівельний комплекс. Згідно зазначеного рішення, ФОП ОСОБА_1 отримано дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт № 656 від 16.10.2007р. Як свідчить доданий до матеріалів зустрічного позову висновок Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «Н1ІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ», після виконання всіх необхідних будівельних робіт по реконструкції недобудованого приміщення кафе, будівля була переобладнана в адміністративно-торгівельний комплекс загальною площею 1557,8 кв.м. За змістом даного висновку, обстежений адміністративно-торгівельний комплекс за адресою м. Запоріжжя, вул. 40-річчя Перемоги, 9-А, літ. А-3, є об'єктом нерухомості, та за своїми конструктивними характеристиками, об'ємно-планувальному рішенню, використаним будівельним матеріалам, не протирічить вимогам ДБН В.2.2-23-2009 «Будинки та споруди. Підприємства торгівлі.». Обстеження не виявило деформацій та пошкоджень, які знижують несучу здатність та експлуатаційну природність основних несучих та огороджуючих конструкцій. Порушень виробництва будівельних робіт за діючими технічними нормативами не виявлено. Досліджувана споруда є пригодною для експлуатації та забезпечує безпечні для життя умови.

Відповідно до ст.ст. 316 320 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

В силу ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідачем не надано доказів незаконності набуття ФОП ОСОБА_1 права власності на нежитлові приміщення, які передавались відповідачу в орендне користування, а отже, позивач вважається таким, що правомірно набув право власності на обєкти нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, вул. 40 років Перемоги, 9-А.

29.12.2012р. між ОСОБА_1, в якості орендодавця, і МКП «Основаніє», в якості орендаря, був укладений договір оренди нерухомого майна, згідно з п.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 72,7 кв.м, літ. А-3, за адресою: м. Запоріжжя, вул. 40 років Перемоги, 9-А, а саме: насосну №1 площею 44,8 кв.м (першого поверху); бойлерну № 4 площею 27,9 кв.м (підвального поверху).

Крім зазначених приміщень в сумісне користування орендарю передаються приміщення загальною площею 192 кв.м, а саме: технічні приміщення 1,2,3,5,8,9 відображені в експлікації підвальних приміщень.

Орендна плата за користування приміщеннями складає 4710,00 грн. на місяць (п.3.1 договору).

Пунктом 4.6 договору передбачено, що у випадку припинення строку дії договору оренди або його розірвання орендар зобовязаний повернути орендодавцю приміщення в належному стані, не гірше, ніж на момент передачі в оренду, з урахуванням нормального зносу.

Згідно п.9.1 договору, цей договір діє з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.

За актом приймання-передачі від 29.12.2012р. позивач передав, а відповідач прийняв орендовані приміщення.

Відповідно до ст.ст. 759, 760, 761 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно ст.763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк дії договору оренди закінчився 31.12.2013р.

Згідно листів від 18.11.2013р., 04.02.2014р., позивач просив відповідача визначитися з намірами про продовження строку дії договору оренди або ж звільнення займаних приміщень

Встановлено, що після 31.12.2013р. сторонами не продовжувався строк дії договору оренди і додаткових угод з цього приводу між сторонами не укладалось.

Відповідачем не надано доказів законності подальшого використання нежитлових приміщень, що перебувають у власності позивача.

Відповідно до ч. 1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Орендовані приміщення не були повернуті відповідачем позивачеві після закінчення строку дії договору оренди. Доказів повернення нежитлових приміщень відповідачем суду не надано.

За змістом ч. 2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За період з січня 2014р. по жовтень 2014р. (10 місяців) позивачем нарахована подвійна плата за користування неповернутими відповідачем приміщеннями, згідно наступного розрахунку: 4710,00 грн. орендна плата х 2 (подвійна плата) х 10 місяців = 94200,00 грн.

Доказів оплати позивачеві подвійної плати за користування приміщеннями, відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог. В той же час, заперечення відповідача проти позову судом до уваги не приймаються, оскільки як на час укладення договору оренди від 29.12.2012р., так і на теперішній час ФОП ОСОБА_1 є власником приміщень, якими користується МКП «Основаніє». Таке право власності позивача не скасовано і не встановлено незаконності його набуття, згідно ст.328 ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Міського комунального підприємства «Основаніє» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-А, код ЄДРПОУ 20485152) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69095, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму 94 200 (девяносто чотири тисячі двісті) грн. 00 коп. подвійної плати за користування приміщеннями та 1 884 (одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 25.06.2015р.