№ 46278708, 02.07.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2015 р. Справа № 805/2113/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

11 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віраж-Авто»

про стягнення з рахунків податкового боргу з орендної плати та пені в сумі 129936 грн. 10 коп.

ВСТАНОВИВ:

Маріупольською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віраж-Авто» про стягнення з рахунків податкового боргу з орендної плати та пені в сумі 129936 грн. 10 коп.

Правовою підставою стягнення позивач вважає норми статті 67 Конституції України, Податкового кодексу України. Позивач через канцелярію суду надав письмове клопотання, у якому просив розглянути справу в письмовому провадженні, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не зявився, про дату, місце і час слухання справи належним чином повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, надав суду 1 липня 2015 року заяву про розгляд справи без його участі. Відповідач надав письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на здійснення діяльності на території проведення антитерористичної операції, внаслідок чого звільнений від сплати за користування земельними ділянками відповідно до статей 6, 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». До заперечень відповідач приєднав копії договору оренди земельної ділянки від 11 листопада 2005 року, акту приймання-передачі земельної ділянки від 23 листопада 2005 року, довідки про розташування в будівлі, що належить відповідачу підрозділу прикордонного загону з 2 жовтня 2014 року, договору про передачу в користування від 1 жовтня 2014 року, договору про передачу в користування від 1 січня 2015 року, Статуту підприємства, протоколу загальних зборів, виписки з ЄДР.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віраж-Авто» є юридичною особою, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Згідно пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобовязаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають обєкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу. Відповідно до пункту 287.5 статті 287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Податковим органом було прийняті податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2013 року № НОМЕР_1, яким до відповідача застосований штраф за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 220 грн. (рішення отримано відповідачем 10 липня 2013 року згідно з корінцем), від 23 серпня 2013 року № НОМЕР_2, яким до відповідача застосований штраф за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 100 грн. (рішення отримано відповідачем 23 серпня 2013 року згідно з корінцем), від 12 грудня 2014 року № НОМЕР_3, яким до відповідача застосований штраф за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 14139 грн. 03 коп. (рішення отримано відповідачем 5 січня 2015 року). Податкові повідомлення-рішення у судовому чи адміністративному порядку відповідачем не оскаржені.

Також відповідачем були подані до позивача податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік та 2014 рік (щомісячне нарахування в сумі 4448 грн. 23 коп.).

Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податковим органом з метою стягнення до бюджету суми податкового боргу була направлена відповідачу податкова вимога від 3 грудня 2010 року № 1/198, яка була отримана ним 10 грудня 2010 року, у судовому чи адміністративному порядку не оскаржена.

Отже, у відповідача існує заборгованість за період з 2 березня 2013 року по 2 лютого 2015 року в сумі 119576 грн. 22 коп. та відповідно до пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахована пеня в сумі 10359 грн. 88 коп., яка підтверджується даними облікової картки відповідача. Загальна сума заборгованості складає 129936 грн. 10 коп.

Доказів сплати податкового боргу відповідач не надав суду. Наявність податкового боргу на час розгляду справи підтверджена податковим органом шляхом надання суду розрахунку суми заборгованості, зворотного боку облікової картки платника податків.

Стосовно посилання відповідача на здійснення діяльності на території проведення антитерористичної операції, внаслідок чого він звільнений від сплати за користування земельними ділянками відповідно до статей 6, 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначені Законом України від 02.09.2014 № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон України № 1669-VІІ).

Відповідно до статті 1 Закону України № 1669-VІІ період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

За приписами статті 7 Закону України № 1669-VІІ скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції. Відповідно до статті 6 цього Закону під час проведення антитерористичної операції звільнені суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Відповідач зареєстрований як платник податків та перебуває на обліку в Маріупольській ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, а також здійснює господарську діяльність на території м. Маріуполь, смт. Старий Крим.

Згідно зі статтею 11 Закону України № 1669-VІІ внесені відповідні зміни до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», зокрема даний Закон доповнено статтею 14-1, згідно якої форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до статті 10 Закону України № 1669-VІІ протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідачем на вимогу суду сертифікат не надано, у письмових поясненнях від 30 червня 2015 року відповідач зазначив, що не отримував сертифікат, оскільки вважає, що норми статей 6,7 Закону України № 1669-VІІ є нормами прямої дії. Суд не приймає дане посилання, оскільки надає правову оцінку нормам Закону України № 1669-VІІ в їх сукупності та взаємозвязку, та статті 10 цього Закону чітко визначає, що тільки сертифікат є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, протягом терміну дії цього Закону. У звязку із викладеним, суд не приймає як докази звільнення від сплати грошових зобовязань копії договору оренди земельної ділянки від 11 листопада 2005 року, акту приймання-передачі земельної ділянки від 23 листопада 2005 року, довідки про розташування в будівлі, що належить відповідачу підрозділу прикордонного загону з 2 жовтня 2014 року, договору про передачу в користування від 1 жовтня 2014 року, договору про передачу в користування від 1 січня 2015 року.

Заперечень стосовно заборгованості, яка виникла за період з 2 березня 2013 року по 14 квітня 2014 року відповідач не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача існує заборгованість за період з 2 березня 2013 року по 2 лютого 2015 року в сумі 119576 грн. 22 коп. та нарахована пеня в сумі 10359 грн. 88 коп., загальна сума заборгованості складає 129936 грн. 10 коп., яка підлягає стягненню на користь бюджету.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віраж-Авто» про стягнення з рахунків податкового боргу з орендної плати та пені в сумі 129936 грн. 10 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Віраж-Авто» (87549 Донецька область, м. Маріуполь, вул. Котляревського,34, ЄДРПОУ 05505992) на користь державного бюджету заборгованість зі сплати орендної плати з юридичних осіб та нарахованої пені у загальному розмірі 129936 грн. 10 коп. (сто двадцять дев'ять тисяч девятсот тридцять шість гривень десять копійок).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 2 липня 2015 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.