Постановление суда № 46273222, 30.06.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/1707/15-ц Провадження № 22-ц/795/1268/2015 Головуючий у I інстанції Зарічна Л. А. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Тагієва С.Р.

при секретарі Поклад Д.В.,

за участю: представників КЗ «Удайцівський навчально-реабілітаціний центр» Чернігівської обласної ради - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального закладу «Удайцівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради в особі директора закладу ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 травня 2015 року по справі за позовом Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах особи з числа дітей-сиріт ОСОБА_3 до Комунального закладу «Удайцівський навчально-реабілітаційний центр» про стягнення невиплаченої одноразової грошової допомоги,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2015 року Прилуцький міжрайонний прокурор в інтересах особи з числа дітей-сиріт ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу «Удайцівський навчально-реабілітаційний центр» про стягнення невиплаченої одноразової грошової допомоги. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_3, як випускнику навчального закладу, з числа дітей-сиріт, не виплачена одноразова грошова допомога відповідно до ч. 7 ст. 8 ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування», чим порушено її майнові права.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 18.05.2015 року позов задоволено частково, стягнуто з Комунального закладу «Удайцівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради на користь ОСОБА_3 невиплачену одноразову допомогу у сумі 7260 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду Комунальний заклад «Удайцівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради в особі директора закладу ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду від 18.05.2015 року, та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Доводи скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення суду є необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм законодавства України.

В скарзі апелянт вказує, що судом не взято до уваги норми ст. ст. 25, 39-9 ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування».

Заслухавши суддю-доповідача, представників КЗ «Удайцівській навчально-реабілітаціний центр» Чернігівської обласної ради - ОСОБА_1, ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Проте, суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо буде встановлено таке порушення норм матеріального або процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Підстави запису відомостей про батька невідомі, мати залишила дитину у пологовому будинку (а.с. 6).

Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 08.12.2014 року ОСОБА_3 визнано обмежено дієздатною (а.с. 11).

Відповідно до довідки МСЕ-ЧНВ№097678 від 28.11.2012 року ОСОБА_3 має 2 групу інвалідності, та направлена для постійного місця проживання до Понорницького психоневрологічного інтернату (а.с. 12-13)

25.05.2013 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про закінчення Удайцівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату I-II ступенів (а.с. 10), де перебувала на повному державному утриманні.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов заявлено правомірно, та в силу положень ст. 8 ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» на користь ОСОБА_3 підлягає сума до стягнення в розмірі 7260 грн. (6x1210 грн.), а не 7760 грн., як зазначає прокурор, оскільки прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років (на момент закінчення школи-інтернату не виповнилося 18 років) становив 1210 грн., у зв»язку з чим було порушено майнові права ОСОБА_3

Розглянувши даний спір і постановивши рішення про часткове задоволення позовних вимог, керуючись нормами цивільного-процесуального кодексу України, суд прийшов до помилкового висновку, апеляційний суд не може погодитись з таким висновком місцевого суду, враховуючи наступне.

Частиною сьомою статті 8 ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» передбачено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком (частина друга статті 9 цього Закону).

Спори між випускниками навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, із цими навчальними закладами з приводу визнання протиправними дій, зобов'язання донарахувати та виплатити недоотриману одноразову грошову допомогу, виплата якої гарантована державою та покладена на навчальний заклад, належать до юрисдикції адміністративних судів (п. 35 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду, від 20.05.2013, № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів").

Тобто, даний спір вважається публічно-правовим, і має розглядатися за нормами Кодексу адміністративного судочинства, чого не врахував суд першої інстанції, суттєво порушивши норми процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених ст. 205 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням вимог закону і є достатні підстави для його скасування із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. 303, 307, 310 ч. 1, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Комунального закладу «Удайцівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради в особі директора закладу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 травня 2015 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: