Постановление суда № 46240401, 25.06.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/11850/15-ц

6-437/15

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Коробенка С.В.

при секретарі Семененко А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчо служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про тимчасову заборону у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України до виконання ним своїх зобов'язань перед ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №45982090,

В С Т А Н О В И В :

Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчо служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві 18 червня 2015 року звернувся в суд із поданням про встановлення тимчасового обмеження для ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа до виконання ним своїх зобов'язань по сплаті заборгованості перед ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №45982090 на суму в розмірі 1398197,50 гривень.

Подання обґрунтовується тим, ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №45982090 від добровільного виконання своїх зобов'язань ухиляється, на зв'язок з державним виконавцем не виходить, виконанню рішень не сприяє, а його виїзд за межі України може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

За таких обставин захист прав та інтересів стягувача, як зазначає державний виконавець, стане неможливим без вжиття заходів обмеження щодо ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

У судовому засіданні державний виконавець підтримав заявлене подання, надав додаткові документи, які свідчать про ухилення Боржника від виконання судового рішення та вчинення ним дій спрямованих на його затягування.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

За нормою п.18 ч. 3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо діють неврегульовані невиконані зобов'язання, а також якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.

Частиною 1 статті 377-1 ЦПК України встановлено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Оцінюючи обґрунтованість поданого клопотання, суд бере до уваги наступні обставини.

16 січня 2015 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчо служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві було відкрите виконавче провадження №45982090 за виконавчим листом Дарницького районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми в розмірі 1398197,50 гривень.

З наданих матеріалів вбачається, що боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про наявність виконавчого провадження щодо нього, ним отримувалась поштова кореспонденція, а його представник ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження.

З наявних у справі відповідей щодо реєстрації за боржником майна або будь-яких рахунків у банках, на які може бути звернуто стягнення, вбачається їх відсутність.

В той же час з відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації від 31.03.2015р. вбачається, що ОСОБА_1 періодично залишає межі України в напрямку Кіпру, що свідчить про наявність у його розпорядженні коштів для хоча б часткового погашення заборгованості перед Стягувачем, які, натомість, витрачаються ним в інших цілях.

Суд не має підстав вважати, що виїзди за кордон використовуються боржником у комерційних цілях з метою відшукання коштів для погашення заборгованості, оскільки жодного платежу на виконання судового рішення ним не здійснено.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця.

Беручи до уваги викладені обставини, суд вважає підтвердженим факт ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх зобов'язань перед стягувачем у виконавчому провадженні № 45982090.

Відтак, подання державного виконавця слід визнати обґрунтованим та такими, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 6-8 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. 377-1 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Обмежити громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП:НОМЕР_1, закордонний паспорт НОМЕР_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань перед ОСОБА_2 щодо погашення заборгованості в розмірі 1398197,50 гривень згідно з рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року у справі №753/20596/13.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи яка її оскаржує апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя :