Постановление суда № 46226273, 12.12.2012, Апеляційний суд Київської області

Справа № Провадження №22-ц-2621/12 22-ц/1090/2944/12 Головуючий у І інстанціїОСОБА_1Категорія26Доповідач у 2 інстанції Гуль12.12.2012

______________

УХВАЛА

Іменем України

27 листопада 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Антоненко В.І.

суддів Касьяненко Л.І., Гуль В.В.,

при секретарі Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

встановила:

позивач звернулася до суду із позовом про поділ спільного сумісного майна подружжя, а саме автомобілю Volkswagen Touareg, 2007 року випуску і просила залишити автомобіль відповідачу, стягнувши з нього в якості компенсації половину його ринкової вартості в розмірі 9140 грн. В тому числі поділити спільні сумісні зобов'язання сторін за кредитним договором КІОО Ga 00000454, що був укладений між ОСОБА_3 та Київським головним регіональним відділенням ПАТ КБ ''ПРИВАТБАНК'' 10.08.2007 року в частині погашення заборгованості за особисті кошти позивача після припинення шлюбних відносин з 15.06.2009 по 26.04.2011 року в розмірі 262633,80 грн., тобто стягнути половину цього розміру. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 березня 2012 року позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 91406 грн. в якості компенсації за половину вартості автомобілю Touareg, 2007 року випуску та половину вартості кредитних коштів в розмірі 140641 грн. сплачених із особистих грошей позивача за період з 23.08.2009 року. В частині стягнення кредитних коштів в період з 15.06.2009 року до 23.08.2009 року відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення в частині поділу автомобілю, оскільки він не погоджується з його ціною та вважає, що суд мав в цій частині поділу визнати за позивачем право власності на 1/2 частину автомобілю. В частині поділу боргових зобов'язань просив відмовити у задоволенні даних вимог, оскільки залишок за кредитом був сплачений особисто ним. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 1995 по березень 2010 року. У 2007 році придбали автомобіль, вартість якого на момент його поділу згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи складає 182812 грн.

Згідно кредитного договору КІОО Ga 00000454, що був укладений між ОСОБА_3 та Київським головним регіональним відділенням ПАТ КБ ''ПРИВАТБАНК'' 10.08.2007 року в інтересах сім'ї позивач отримала кошти в розмірі 420090 грн., залишок яких в сумі 281282 грн. за період з 23.08.2009 року з моменту фактичного припинення шлюбних відносин погасила позивач за власні кошти. Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що автомобіль і вказані боргові кредитні зобов'язання є спільними сумісними, тому вони підлягають поділу.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону. Обставини справи про те, що автомобіль є спільним сумісним майном, а також те, що кредитні кошти були узяті в інтересах сім'ї, сторонами не заперечується. СК України передбачено, що частки сторін при поділі спільного сумісного майна є рівними. Речі неподільні залишаються одному з подружжя з компенсацією другому із подружжя половини вартості цього майна. Таким чином, встановивши, що автомобіль є спільним сумісним майном суд правильно залишив його як річ неподільну одному з подружжя зі стягненням другому з подружжя грошової компенсації, тому доводи апеляційної скарги в цій частині не грунтуються на вимогах закону. В іншій частині рішення суду також постановлено з додержанням вимог законодавства. Шлюб між сторонами фактично припинено 23.08.2009 року, що підтверджено рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 лютого 2010 року, а залишок сплачений позивачем після фактичного припинення шлюбних відносин складає 281282 грн., тому суд правильно визначив, що частки сторін у цих зобов'язань є рівними. Згідно ст. 60 ЦПК України сторони зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, коли відповідач заперечуючи, що боргові кошти сплачені особисто ним, оскільки підписи в квитанціях проставленні ним особисто, а витребувані за його клопотанням з банку судом докази - квитанції про погашення заборгованості, таких даних не містять, оскільки підпис у квитанциях про оплату значиться позивача, тому вважається, що відповідач не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень. Керуючись ст. ст. 303, 313, 314, 315, 317 колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 березня 2012 року - залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: