Постановление суда № 46199813, 30.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" червня 2015 р. м. Київ К/800/17412/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчпромкомплекс"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014

у справі № 810/7079/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчпромкомплекс"

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 07.06.2013 № 0001232201.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, складено акт перевірки від 15.05.2013 № 630/22-01/30479810, у висновках якого встановлено порушення позивачем вимог: п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 748 111,00 грн., у тому числі по періодах: за 2-3 квартали 2011 року - на суму 125 987,00 грн.; за 2-4 квартали 2011 року - на суму 246 297,00 грн.; за 1 квартал 2012 року - на суму 116 422,00 грн.; за півріччя 2012 року - на суму 250 067,00 грн.; за 9 місяців 2012 року - на суму 378 398,00 грн.; за 2012 рік - на суму 501 814,00 грн.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки, відповідачем 07.06.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001232201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" у загальній сумі 873 734,50 грн., з яких: 748 111,00 грн. - за основним платежем та 125 623,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 07.06.2013, беручи до уваги наступне.

Відповідно до п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

При цьому, під безнадійною заборгованістю вважається заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі) (підпунк 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Матеріали справи свідчать, що у серпні 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тельбі" (орендодавець) та позивачем (орендар) було укладено договір оренди від 01.08.2011 № 01/08/11ТА, згідно з яким позивач прийняв від орендаря у строкове платне користування (оренду) рибопереробний комплекс загальною площею 8551,10 м2, розташований за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 49Б, а також основні засоби, які зазначені у додатку 1 до Договору (Майновий комплекс).

Договором передбачено, що строк оренди встановлюється до 20.07.2014.

Згідно з пунктом 3.1 Договору, орендар зобов'язується щомісячно сплачувати орендарю орендну плату в розмірі 11 017 580,90 грн., у тому числі ПДВ - 203 516,18 грн.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що платежі за комунальні послуги (електроенергія, газопостачання, водопостачання) не включаються в суму орендної плати. Вартість таких послуг визначається на підставі показників відповідних приборів обліку та компенсується орендарем на протязі 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку.

У серпні 2011 року позивач і орендодавець підписали додаткову угоду від 15.08.2011 до вказаного договору оренди, якою було передбачено, що комунальні послуги (електроенергія, газопостачання, водопостачання) за договором включені до суми орендної плати, вартість таких послуг орендодавцем окремо не визначається. Однак, як з'ясувалось, вказана додаткова угода не вступила в дію, оскільки її умови не були погоджені заставодержателем об'єкта оренди - ПАТ "ОТП Банк".

Також, встановлено, що з дня укладання договору оренди до дня судового розгляду орендодавець - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тельбі" жодних рахунків позивачу на компенсацію вартості комунальних послуг не виставляло.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки договором оренди не визначено конкретного строку (терміну) виконання зобов'язань з компенсації вартості комунальних послуг, а обов'язок боржника виконати вказані зобов'язання виникає з моменту настання певної події - виставлення позивачу рахунку на оплату комунальних послуг, яка не настала, твердження податкового органу про безоплатне отримання комунальних послуг є безпідставним.

Крім того, судом першої інстанції вірно враховано, що зобов'язання з приводу компенсації вартості комунальних послуг випливають з договору оренди, яким строк оренди майнового комплексу встановлено до 20.07.2014, тобто, враховуючи положення статті 257 Цивільного кодексу України, орендодавець має право пред'явити позивачу вимоги з приводу компенсації вартості комунальних послуг до 20.07.2017.

За наведених обставин, вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 07.06.2013 № 0001232201.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2014.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчпромкомплекс" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 скасувати, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль