№ 4611356, 11.12.2008, Київський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-861/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 грудня 2008 року                                                                                                                 м. Київ

Суддя Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В., при секретарі

Зінов'євій А.С.

за участю представника відповідача Кріпака О.Є.

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом                         Управління    Пенсійного    фонду    України    у    м.     Переяслав-

Хмельницькому Київської області

доДержавного     сільськогосподарського     підприємства     «Головний

селекційний центр України»

про           стягнення заборгованості,-

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України під час попереднього судового засідання 11 грудня 2008 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у м. Переяславі - Хмельницькому (надалі -позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» (надалі - відповідач) заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 53 344 грн. 57 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України у м. Переяслав-Хмельницькому Київської області по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Під час попереднього судового засідання представником відповідача подано заяву про визнання позову, в якій відповідач визнає позовні вимоги у сумі 53 344 грн. 57 коп. у повному обсязі.

Суд в попередньому судовому засіданні пояснив відповідачеві наслідки визнання позовних вимог та переконався, що відповідач і надалі наполягає на визнанні позову.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач

2

- визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи.

Згідно ч. 3 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Судом встановлено, що визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиї - небудь права, свободи та інтереси.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 №121/2-1 в редакції Указів Президента України від 12.01.2004 № 34/2004, від 31.08.2005 № 1224/2005, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і, відповідно, є суб'єктом владних повноважень.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Аналогічну норму містить і пункт 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( надалі - Закон України № 1058- IV), платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Частинами 3 та 4 цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків за №10310133.

Наявність у відповідача заборгованості у розмірі 53 344 грн. 57 коп. перед позивачем підтверджується копією розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за вересень 2008 року.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем не надано.

Відповідно до абзацу 6 частини 2 статті 17 та частини 6 статті 20 Закону України № 1058 - IV, страхувальник, яким є відповідач, зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до п. 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (надалі - Інструкція), обчислення страхових внесків, зокрема відповідачем, здійснюється щомісячно за ставками, що визначаються відповідно до п. п. 4.1., 4.2., 4.1. Інструкції та відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне

3

страхування»: 33.2 відсотки для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, які використовують працю найманих працівників від суми фактичних витрат на оплату плати працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних витрат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Згідно статті 14 та частин 6, 12 статті 20 Закону України № 1058 - IV, платники збору на обов'язкове пенсійне державне страхування зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини 2 статті 106 Закону України № 1058 - IV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Під час попереднього судового засідання 11.12.2008 р. представником відповідача подано заяву про визнання позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо під час попереднього провадження відповідач визнав позов, суд може прийняти постанову про задоволення адміністративного позову.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суми заборгованості до Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав - Хмельницькому Київської області у розмірі 53 344 грн. 57 коп. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив та позов визнав; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день винесення рішення не надано, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 112, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав - Хмельницькому Київської області задовольнити у повному обсязі.

Стягнути    з    Державного    сільськогосподарського    підприємства    «Головний селекційний центр України» (п/р 260021603 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м.

4

Бориспіль, Київської області, МФО 321789, код ЄДРПОУ 00699945, місцезнаходження 08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Ново -Київське шосе, 1А) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав-Хмельницькому Київської області (р/р 256033121031 в ГУ Ощадбанку України по м. Києву та Київській обл., МФО 322669, код 22201259) суму заборгованості у розмірі 53 344 грн. 57 коп.