№ 4606725, 10.06.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2009 р. Справа № 2-а-1540/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мультян Марини Бондівни,

При секретарі судового засідання: Скалій Лесі Володимирівні

За участю представників сторін:

прокурора : Березюк О.Г.;

позивача : Сегеда Л.А. - представник за довіреністю;

відповідача : ОСОБА_1 - адвокат;

розглянувши матеріали справи

за позовом: прокурора Гайсинського району Вінницької області в інтересах держави в особі управління ПФУ у Гайсинському районі

до: фізичної особи - підприємцяОСОБА_2

про: стягнення 1279 грн.

ВСТАНОВИВ :

19 березня 2009 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся прокурор Гайсинського району Вінницької області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2заборгованість в сумі 1279 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідачем своєчасно не сплачувались нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески, в результаті чого виник борг в сумі 1279 грн., з них 324 грн. 31 коп. - фінансові санкції, 954 грн. 69 коп. - пеня. 17.07.2008р. управлінням Пенсійного фонду України у Гайсинському районі прийняте рішення № 259 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені. Таким чином, станом на 03.03.2009р. сума боргу становить 1279 грн. 00 коп..

У судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву з нормативно-документальним обґрунтуванням суду не надав, його повноважний представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні. Окрім того, представником відповідача була подана письмова заява в якій він просить відкласти розгляд справи в зв"язку з хворобою відповідача - ОСОБА_2., однак доказів в підтвердження обставин викладених в заяві суду не надав. Тому суд не вважає вказані вище причини неявки в судове засідання поважними., а подані в справу докази є достатніми для вирішення спору у відсутності відповідача за наявними в справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 56 КАС України сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. А тому суд приходить до висновку про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору. До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим кодексом.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. До такого висновку суд прийшов з огляду на таке:

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року.

Згідно положень ч. 2 ст. 5 Закону № 1058- IV, виключно цим законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків.

Статтею 15 вищевказаного Закону передбачено, що платники внесків є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору ( контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.

Як вбачається з матеріалів справи,ОСОБА_2являється фізичною особою-підприємцем згідно свідоцтва про державну реєстрацію, та є платником страхових внесків на спрощеній системі оподаткування, а саме сплачує єдиний податок.

Пунктом 6 ч. 2 ст.17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та п. 5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.004 року № 64/8663 передбачено, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, а саме до 20 числа наступного за звітним місяцем.

Однак, в порушення вищевказаних положень, відповідач не своєчасно сплачував страхові внески, відповідно до чого створив борг в сумі 1279 грн. 00 коп., з них 324 грн. 31 коп. - фінансові санкції, 954 грн. 69 коп. - пеня.

Згідно п. 2, п. 3 ст. 106 даного Закону, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

На підставі п. 2 ч. 9 статті 106 Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду України, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

З урахуванням вищевказаних положень Закону позивачем застосовано до відповідача фінансові санкції та прийняте рішення № 259 від 17.07.2008 року на загальну суму 1279 грн..

Таким чином судом встановлено, загальна сума заборгованості становить 1279 грн. 00 коп., в тому числі 324 грн. 26 коп. - фінансові санкції, 953 грн. 10 коп. - пеня, рішенням № 259 від 17.07.2008р.

В силу ч. 3 ст. 18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 106 вищевказаного Закону, орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

 Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи те, що вимоги прокурора та позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, суд приходить до висновку про доцільність задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь управління ПФУ у Гайсинському районі (вул. Енгельса, 17, м. Гайсин, Вінницька область, 23700, р/р 25604323490103 в відділенні ощадбанку МФО 302076, код 20104575) заборгованості в сумі 1279 грн.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено: 11.06.09 о 17:45

Суддя Мультян Марина Бондівна