Постановление суда № 46058701, 18.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року м. Київ К/800/1926/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року

у справі № 826/14199/14

за позовом Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна» (далі - Підприємство з 100% ІІ «БІЛЛА-Україна»; позивач) звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - МГУ Міндоходів - ЦО з ОВП; відповідач) про скасування рішення № 0000923903 від 11 серпня 2014 року в частині застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 678 925,63 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано правомірністю прийнятого контролюючим органом акту індивідуальної дії в частині застосування спірної суми фінансових санкцій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року апеляційну скаргу Підприємства з 100% ІІ «БІЛЛА-Україна» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2014 року скасовано та прийнято нову - про повне задоволення адміністративного позову. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0000923903 від 11 серпня 2014 року в частині застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 678 925,63 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2014 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Головним управлінням Міндоходів у м. Києві на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) проведено фактичну перевірку супермаркету, що належить позивачу, з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт № 26/097/21/25288083 від 17 липня 2014 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000923903 від 11 серпня 2014 року, яким до позивача за порушення статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 678 925,63 грн.

При наданні оцінки правомірності прийняття названого акту індивідуальної дії слід враховувати, що нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок проведення перевірок, в тому числі фактичних. Лише їх дотримання може бути підставою для висновку про законність такої перевірки.

Зокрема, пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Втім, у матеріалах справи відсутні докази отримання контролюючим органом в установленому законодавством порядку відповідної інформації, яка б надавала йому право на проведення розглядуваної перевірки.

Невиконання, в свою чергу, вимог підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії.

Адже, така компетенція не виникає в силу лише факту вчинення суб'єктом господарювання правопорушення, позаяк для винесення акту індивідуальної дії контролюючому органу необхідно дотриматись певних умов - спочатку провести перевірку.

Отже, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за результатами такої перевірки акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року безвідносно до мотивів, на яких ґрунтується висновок суду.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.