Постановление суда № 46019308, 24.06.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження апел.суду №11-кп/790/804/15 Головуючий 1 інстанції: Лобановська С.М.

Справа суду 1-ї інстанції № 612/780/14-К

Категорія: ст.185 ч.1 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Ємця О.П., Снігерьової Р.І.,

за участю секретаря Забєліна М.О.,

прокурора Крестьянінової І.А.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12014220380001989 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Близнюківського районного суду Харківської області від 16 грудня 2014 року стосовно ОСОБА_3,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Уплатне Близнюківського району Харківської області, громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, невійськовозобов'язаного, не одруженого, зареєстрованого та який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого,

визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підстав ст.71 КК України, за сукупністю вироків до покарання, призначеного ОСОБА_2 за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання у виді двох років двох місяців позбавлення волі за вироком Близнюківського районного суду Харківської області від 07 жовтня 2013 року і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 8 місяців.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.100 КПК України.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі 293, 40 грн.

Згідно вироку, 31 серпня 2014 року, близько 23 години 30 хвилин ОСОБА_3, знаходячись на АДРЕСА_2 зайшов до під'їзду будинку АДРЕСА_2, де побачив два дитячих велосипеда: моделі "Faison" синього кольору та моделі «Зайчик» червоного кольору, які тимчасово були залишені без нагляду власником - ОСОБА_4. Тоді ОСОБА_3, діючи з прямим умислом на таємне викрадення чужого майна, переконавшись у відсутності очевидців та що за велосипедами ніхто не спостерігає, таємно викрав два дитячих велосипеда: «Зайчик» та «Falson», після чого з місця скоєння злочину з викраденим майном зник та в подальшому розпорядився ними за власним розсудом.

Згідно висновку судової товарознавчої експертизи НДЕКЦ ГУ МВС України в Харківській області № 3013 від 11.09.2014 вартість дитячого велосипеда «Falson» склала 114 грн., а вартість дитячого велосипеду «Зайчик» склала 55 грн.

Таким чином загальна вартість викраденого майна та спричиненої матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_5 склала 169 грн.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить оскаржуваний вирок скасувати, кримінальне провадження направити на новий розгляд в суд першої інстанції. В своїх апеляційних доводах апелянт вказує на те, що оскаржуваний вирок не відповідає вимогам ст.ст. 373-374 КПК України, а також скаржиться на неефективний захист під час судового розгляду в суді першої інстанції та недотримання судом вимог ч.6 ст.22 КПК України, що призвело до порушення його права на захист, вказуючи на свою непричетність до інкримінованого йому злочину.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, а також доводи прокурора щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з даних звукозапису судового засідання під час судового розгляду в суді першої інстанції, при виконанні процесуальних дій, передбачених ст.348 КПК України, суд не дотримався вимог вказаної статті, обмежившись при роз'ясненні обвинувачення лише формальним отриманням відповіді про визнання вини обвинуваченим та з'ясуванням його думки щодо можливості надання показань.

Відповідно до п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має бути негайно і детально поінформований зрозумілою для нього мовою про формулювання висунутого йому обвинувачення. Нероз'яснення обвинуваченому суті обвинувачення є істотним порушенням прав обвинуваченого на захист, оскільки перешкоджає суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Після того, як особу обвинуваченого встановлено, головуючий роз'яснює йому суть обвинувачення. Роз'яснення обвинувачення повинно відбуватися в усіх випадках, незалежно від наявності у головуючого впевненості, що обвинувачений розуміє суть висунутого обвинувачення, чи сам обвинувачений заявляє про це. Головуючий повинен роз'яснити обвинуваченому, в здійсненні яких кримінальних правопорушень він обвинувачується, за якими статтями кримінального закону вони кваліфіковані. Обов'язок роз'яснення суті обвинувачення не залежить від того, чи має обвинувачений захисника чи ні, або інших будь-яких обставин.

При цьому належить врахувати те, що суд, виконуючи вимоги ч.3 ст.349 КПК України, не з'ясував достеменно, чи правильно ОСОБА_2 розуміє фактичні обставини, згідно, яких йому пред'явлено обвинувачення, чи не має сумнівів у добровільності його позиції. Більш того, обвинувачений ОСОБА_2, надаючи пояснення в судовому засіданні, вказував про те, що обставини події, він достеменно не пам'ятає, оскільки перебував у стані алкогольного сп'яніння, що вимагало від суду застосування норм ч.2 ст.349 КПК України, щодо прийняття рішення про зміну порядку та обсягу досліджуваних доказів. Натомість головуючий провадив допит обвинуваченого особисто, задаючи навідні питання, з порушенням вимог ст. 351 КПК України, не надавши першочергову можливість допиту ОСОБА_2 прокурором, а потім захисником, який згідно звукозапису ніяких питань ОСОБА_2 не задавала, що додатково свідчить на користь апеляційних доводів обвинуваченого щодо неефективності захисту та недотримання судом вимог ч.6 ст.22 КПК України, стосовно обов'язку суду, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створювати необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. При цьому належить врахувати практику Європейського суду з прав людини у справі «Сийрак проти Росії» де було констатовано висновки про те, що саме по собі процесуальне призначення захисника не забезпечує ефективного захисту, оскільки такому захиснику можуть перешкоджати у виконанні його обов'язків, або ж він може ухилятися від їх виконання. Разом з цим, колегія суддів бере до уваги процесуальну позицію обвинуваченого, який під час апеляційного розгляду оспорював пред'явлене йому обвинувачення.

Крім цього, переглядаючи оскаржуване судове рішення, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на неналежне дотримання судом при складанні мотивувальної частини вироку вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України, а саме стосовно змісту показань обвинуваченого. Суд у вироку обмежився формальною вказівкою про визнання вини та скоєння злочину при зазначених обставинах, хоча вказана норма вимагає від суду наведення доказів, тобто фактичних даних про час, місце, спосіб і інші обставини стосовно мотиву та мети вчинення злочину, тобто на підтвердження встановлених судом обставин події. Разом з цим, належить врахувати те, що при судовому розгляді було застосовано норми ч.3 ст.349 КПК України, а тому неналежне виконання вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України, тобто формальний виклад показань обвинуваченого у вироку - є процесуально неприпустимим.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені істотні порушення - є процесуально неприпустимим при судовому розгляді, оскільки в такий спосіб порушуються загальні засади забезпечення законності, змагальності сторін, забезпеченості доведеності вини та одночасно обґрунтованості судового рішення, що передбачено як обов'язкова вимога у ст. 370 КПК України, а також ці вимоги містяться у ст. 7 КПК України - серед загальних засад кримінального провадження, яке за своїм змістом та формою повинно їм відповідати. Ці вимоги КПК України не дотримані судом першої інстанції при судовому розгляді, що свідчить про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які встановлені при апеляційному перегляді оскаржуваного судового рішення.

Реалізуючи та дотримуючись загальних процесуальних засад кримінального провадження, що містяться у главі 2 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність декількох істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, що обумовлює необхідність скасування оскаржуваного вироку та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції, що відповідає нормам ч. 1 ст. 412; п. 6 ч. 1 ст. 407; п.п. 1,3 ч. 1 ст. 409, ст. 410 п. 2 КПК України.

Вирішуючи питання про подальший рух кримінального провадження після скасування вироку, колегія суддів виходить з наступного. Порушення судом першої інстанції вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України та загальних засад судочинства про зміст мотивувальної частини обвинувального вироку не відноситься до передбаченого в ч.1 ст.415 КПК України переліку підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Проте, відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України. Такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є передбачені п.п.2,10 ч.1 ст.7 КПК України - законність, а також забезпечення доведеності вини.

Оскільки внаслідок скасування оскаржуваного вироку призначається новий судовий розгляд в суді першої інстанції, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості розгляду решти апеляційних вимог обвинуваченого, що обумовлює часткове задоволення поданої апеляційної скарги, що чітко узгоджується з вимогами норм ч. 2 ст. 415 КПК України.

При новому судовому розгляді суду першої інстанції належить дотримуватися вимог чинного КПК України, в тому числі норм ст.415 ч.3 та ст. 416 КПК України.

Дотримуючись вимог ст.ст. 197 ч.1, 331, 419 ч. 1 п.3 КПК України, стосовно обвинуваченого, з урахуванням наявності існування ризиків, передбачених п.п. 1-4 ст.177 КПК України, а саме того, що він може переховуватися від суду та правоохоронних органів, що також може вплинути на своєчасність виконання процесуальних рішень суду та дотримання розумних строків судового розгляду, колегія суддів вважає можливим та необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24 липня 2015 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, ст. 407 ч. 1 п. 6; ст. 409 ч. 1 п.п. 1,3, 4; 410 п. 2 , ст. 412 ч. 1; ст.413 п. 1, ст. 418, ст. 419 та главою 2 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Вирок Близнюківського районного суду Харківської області від 16 грудня 2014 року стосовно ОСОБА_3 - скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 24 липня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______ ______ ______

Шабельніков С.К. Снігерьова Р.І. Ємець О.П.