Решение № 45996122, 22.06.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/2531/15-ц

Провадження № 2/127/2029/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2015 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Овсюка Є.М., за участю секретаря Олійник І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці цивільну справу за позовом КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2015 року Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (в подальшому КП ВМР «ВМТЕ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання за період з липня 2010 року по лютий 2015 року в загальній сумі 55507,55 грн., в тому числі інфляційних сум 11585,97 грн. та 3% річних 3689,75 грн.

В позові зазначається, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2014 року було скасовано судовий наказ №127/21440/14-ц про стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, в звязку з чим вони предявили вимоги до відповідачів в позовному порядку. Вказують, що квартира АДРЕСА_1, в якій мешкають відповідачі, забезпечується послугами централізованого теплопостачання, які надаються КП ВМР «ВМТЕ». Відповідачі одержуючи зазначені послуги і порушуючи вимоги закону станом на 09 лютого 2015 року заборгували позивачу 55507,55 грн., що підтверджується наданою до суду оборотною відомістю по особовому рахунку, що ставить позивача в скрутне фінансове становище, а тому просить задовільнити позов як обґрунтований і стягнути зазначену суму.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримала позов, обґрунтовуючи його викладеними в ньому обставинами.

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_3, (після одруження Швець) позов не визнали і просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що у вказаній квартирі в обумовлений в позові строк не проживали, а тому нарахування на них як споживачів послуг з централізованого теплопостачання є незаконним.

Відповідч ОСОБА_1 її представник ОСОБА_7 позов визнали частково, просили застосувати позовну давність, про що надали суду заперечення і розрахунок заборгованості з урахуванням позовної давності.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, приймаючи до уваги наступне.

По справі встановлено, що квартира АДРЕСА_2 обслуговується позивачем, який надає мешканцям квартири послуги центрального теплопостачання. Договору по наданню послуг з теплопостачання між мешканцями квартири і КП ВМР «ВМТЕ» не укладено.

Розраховуючи борг мешканців даної квартири, позивач враховував 10 проживаючих в ній мешканців, що свідчить з довідки ЖЕК 6, що міститься в матеріалах справи, в тому числі нараховуючи боргна померлу 17.09.2014 року ОСОБА_8.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що кількість проживаючих, в зазначеній квартирі суттєво різниця від офіційних відомостей і ця відсутність осіб в квартирі є поважною, належним чином посвідченою, що суд зобовязаний взяти до уваги.

Так матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1, на яку позивач нараховував борг за спожиті послуги централізованого гарячого водопостачання, як на проживаючу в ІНФОРМАЦІЯ_2 в зазначеній квартирі з 08.09.2005 р. по нинішній час не проживала і не користувалась зазначеними послугами, оскільки навчалась та виховувалась в Брацлавському навчально-виховному комплексі, а з 30.06.2010р. вибула в прийомну родину, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 70).

ОСОБА_3 (після одруження Швець) також в спірній квартирі разом з своїми дітьми ОСОБА_10 та ОСОБА_11, на яких також нараховувались комунальні послуги, не проживає з 2004 р., так як її матір була позбавлена батьківських прав відносно неї і вона проживала разом з призначеним опікуном в квартирі останньої АДРЕСА_3, а після одруження проживає разом з своїми дітьми і матір'ю в об'єднанні громадян садово-городнього масиву ОСОБА_12 м. Вінниці «Зоря Поділля» по проїзду ОСОБА_13, 11 (а.с.73-74).

ОСОБА_14, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відповідно до документально підтверджених довідок в спірній квартирі не проживають з 1999 р. (а.с. 72), але в обумовлений законом порядок не поставили позивача до відома, що внаслідок не проживання в квартирі не користуються послугами з гарячого теплопостачання і не знялись з реєстрації в даній квартирі в звязку з чим вимога позивача про стягнення з ОСОБА_15 і ОСОБА_4 заборгованості за спожиті послуги разом з іншими відповідачами солідарно підлягає до задоволення.

Оскільки до складу послуги з теплопостачання входить послуга на гаряче водопостачання, а вартість цієї послуги визначається відповідно до кількості осіб, які цією послугою користуються, суд не вбачає підстав нарахування комунальних платежів за гаряче водопостачання на інших осіб, тому що ці особи фактично в квартирі АДРЕСА_2 не проживали, послуг з гарячого водопостачання не отримували, а отже і нарахування вартості оплати зазначеної послуги є безпідставним.

Позивачем вимога про стягнення заборгованості до відповідачів предявлена починаючи з липня 2010 р., тобто з перевищенням встановленого законом трирічного строку позовної давності. Відповідач ОСОБА_1 в заяві від 21.04.2015 р. просить застосувати строк позовної давності. Представник позивача просить відмовити в застосуванні строку позовної давності, посилаючись на те, що відповідачі поза межами трирічного строку частково сплачували за отримані житлово-комунальні послуги і тим самим вчиняли дії, що свідчать про визнання ними боргу, що є підставою для переривання перебігу позовної давності.

Суд вбачає заяву ОСОБА_1 обґрунтованою, а заперечення на цю заяву представника позивача безпідставною враховуючи наступне.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Законом, зокрема статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено обовязок споживача щомісячно вносити плату за житлово-комунальні послуги у розмірі визначеному виконавцем відповідно до встановлених тарифів, тобто встановлені окремі самостійні зобовязання щодо внесення платежів за житлово-комунальні послуги та встановлено самостійну відповідальність за невиконання кожного з цих зобовязань, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожен платіж починається з моменту порушення строку його внесення.

Як зазначено в постанові №10 пленуму Вищого Господарського Суду України від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», якщо виконання зобовязання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі періодично вносили кожного місяця частину нарахованого їм розміру оплати за житлово-комунальні послуги, оскільки вважали, що не повинні сплачувати всю нараховану суму, так як вважали цю суму завищеною, тобто визнавали лише певну частину необхідного платежу і не визнавали іншу його частину. За таких обставин суд не вбачає, що цими платежами був перерваний перебіг строку позовної давності, а отже строк позовної давності повинен рахуватися з жовтня 2011 року поскільки 06.10.2014 року позивач звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Вимога позивача про нарахування крім оплати послуг за теплопостачання 3 % річних та індексу інфляції є частково обґрунтованою, і ця вимога базується на нормі ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідно до якої боржник який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний спалити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, з врахуванням обставин по справі вважає, що розмір інфляції складає 31415,25 гривень, 3 % річних 784,73 гривень.

Таким чином, на протязі періоду, за який позивач просить стягнути заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання в тому числі гарячого водопостачання, за яке вартість в визначається відповідно до кількості осіб в квартирі проживало 5 осіб в тому числі:

Ці особи зареєстровані в даній квартирі, але зазначені особи, крім ОСОБА_1 ні позивачем, ні відповідачем до участі в справі не притягувались, участі в справі вони не приймали і суд не може стягнути заборгованість з цих осіб, без їх участі в розгляді справи.

Позивач відмовився надавати уточнений розрахунок заборгованості в межах строку позовної давності і фактичної кількості проживаючих в ній, а тому суд прийняв до уваги розрахунок заборгованості за послуги теплопостачання, індексу інфляції і 3 % річних наданий відповідачем ОСОБА_1 вважаючи його обєктивним і достовірним.

З врахуванням наведеного, керуючись ст..ст. 67, 68, ЖК України, ст..ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 651 ЦК України, ст..ст. 10, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 солідарно на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання за період з жовтня 2011 року по лютий 2015 рік в розмірі 20545,75 гривень, з яких 16345,77 гривень заборгованість за послуги теплопостачання, 784,73 гривень 3% річних, 3415,25 гривень індекс інфляції, а також 291,58 гривень судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: