Постановление суда № 45985175, 25.06.2015, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

25 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І.,суддів:Волкова О.Ф., Панталієнка П.В.,розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2015 року у справі за його позовом до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 квітня 2015 року залишив без змін постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року про відмову в задоволенні позову.

Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_4 подав заяву про її перегляд Верховним Судом України з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах частини першої статті 5 Закону України від 1 липня 1993 року № 3356-XII «Про колективні договори і угоди», статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII), що, на думку заявника, підтверджується рішеннями суду касаційної інстанції від 5 листопада 2009 року, 15 травня і 17 грудня 2014 року (справи №№ К-14931/08, К/9991/45218/11, К/800/55615/14 відповідно).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Так, у рішенні в якій подано заяву, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) надається державному службовцю, який має вагому підставу для її отримання через обставини, що виникли не з його вини, й потребують відповідних грошових витрат. За наявності таких обставин державний службовець перед керівником відповідно державного органу самостійно ініціює питання призначення матеріальної допомоги. Оскільки ОСОБА_4 із заявою про виплату матеріальної допомоги за 2009 рік до відповідача не звертався, тому у роботодавця не виникало обов'язку для її виплати при звільненні працівника з посади.

У рішеннях, наданих на підтвердження заявленої позиції, з огляду на фактичні обставини кожної з них суд касаційної інстанції зазначив про таке:

- в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 5 листопада 2009 року (справа № К-14931/08) - територіальне управління Державної судової адміністрації, здійснюючи не в повному обсязі виплату щомісячних премій у розмірі 25% середньомісячного заробітку та надбавки за високі досягнення у праці та премії до свят в розмірі 30% посадового окладу працівнику апарату суду, які передбачені статтею 19 Закону України від 7 лютого 2002 року № 3018-III «Про судоустрій України», частиною другою статті 33 Закону № 3723-XII порушило право позивача на належне матеріальне забезпечення;

- в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року (справа № К/9991/45218/11) - оскільки позивача незаконно звільнили з посади заступника міського голови у 2008 році, а за рішенням суду у 2010 році поновили на роботі, то за період відсутності його на роботі з поважних причин (2009 рік) він має право на виплату матеріальної допомоги, серед іншого й на вирішення соціально-побутових питань;

- в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2014 року (справа № К/800/55615/14) - через те, що виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука не надав доказів про відсутність коштів у фонді оплати праці, його зобов'язано нарахувати і виплати матеріальну допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

З наведеного випливає, що рішення суду касаційної інстанції, додані на обґрунтування заяви, ухвалені цим судом за інших фактичних обставин справ, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Оскільки заява ОСОБА_4 є необґрунтованою, у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

З огляду на викладене, керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2015 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді: О.Ф. Волков

П.В. Панталієнко