№ 45976116, 30.06.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1390/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

за участю секретаря Борцової С.І.

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю).;

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-ФОРТ» до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 06.12.2014 року №500040001/2014/610240/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2014/00714 від 07.12.2014 року,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Л-ФОРТ» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 06.12.2014 року №500040001/2014/610240/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2014/00714 від 07.12.2014 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.12.2014 року на митний кордон України від «VEZZA LIMITED CORP» (Панама) для Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-ФОРТ» за договором №10-2014 від 02.10.2014 року надійшов вантаж торгової марки «METR PLUS», а саме: 1) іграшки дитячі у наборах: набір іграшковий пластиковий: інструменти з машинкою арт.661-71 90шт.; набір іграшковий пластиковий: паровозик з машинками арт. М0374 20448 шт.; 2) іграшки дитячі пластикові: дзиґа пластмаса арт. М2259 600 шт. та арт. М0306 - 16320 шт.; 3) настільні або кімнатні ігри розвиваючі: гра настільна «футбол», деревяна арт. 2031 - 50 шт., арт. 20215 20шт., арт. 20185 40 шт., арт. 20135 80 шт., торгової марки «METR PLUS», на загальну суму 28276,04 дол. США. З метою митного оформлення вантажу, позивач в порядку електронного декларування надав митному посту «Одеса порт» Південної митниці Міндоходів вантажну митну декларацію №500060001/2014/040111 від 04.12.2014 року, в якій правомірно визначив митну вартість товару за методом оцінки за ціною контракту (метод 1), згідно ст. 57 Митного кодексу України. На підтвердження відомостей про митну вартість товарів, визначеної за ціною контракту, позивачем були надані до Південної митниці, зокрема: зовнішньоекономічний контракт №10-2014 від 02.10.2014 року, рахунок фактура (електронний інвойс) від 26.10.2014 року №100-665, пакувальний лист №100-665 від 26.10.2014 року, картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 500/2014/0000894 від 28.10.2014 року, інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю товару №2761 від 26.10.2014 року, акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 04.12.2014 року, лист відправника № 6018 від 27.10.2014 року, міжнародна автомобільна накладна (CMR) №3239 від 26.10.2014 року, Акти про зважування вантажу та звіт про зважування вантажу від 04.12.2014 року та ін.

Проте, у звязку з наданням відповідачу додатково запитуваних документів, які містили на думку останнього розбіжності, Південною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2014/610240/2 від 06.12.2014 року, яким позивачу безпідставно збільшено митну вартість товару, застосувавши резервний метод визначення митної вартості, чим порушено приписи Митного кодексу України, а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2014/00714 від 07.12.2014 року. Позивач вважає дане рішення та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними та такими, що прийняті всупереч нормам діючого законодавства, оскільки декларантом подано всі необхідні документи для визначення митної вартості саме за 1 методом, у звязку з чим ТОВ «Л-ФОРТ» просить скасувати рішення та картку відмови.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Представник відповідача - Південної митниці надав до суду заперечення на позов (а.с. 53-56), у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог та пояснив, що до компетенції митного органу відноситься проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару, у тому числі за правильністю обрання та застосування методу такого визначення, повнотою поданих документів. У разі неможливості підтвердження декларантом заявленої митної вартості, або коли у митного органу виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих ним відомостей, митному органу надано право коригування митної вартості товару. Митний орган має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товару, отже оскільки митний орган під час митного оформлення та при визначені митної вартості товару діяв в межах своїх повноважень та у відповідності до чинного законодавства та в процесі консультацій з декларантом посадовою особою митниці були поставлені вимоги про подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, які мали розбіжності, у звязку зі спрацюванням профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості, а також наявністю інформації, яка використовується митним органом для визначення митної вартості у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України, отримана за результатами здійснення митного контролю за МД від 29.11.2014 року №500040001/2014/20454 щодо товару №1, від 29.11.2014 року №500040001/2014/020454 щодо товару №2 та від 29.11.2014 року №500040001/2014/020442 щодо товару №3, то відповідачем правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості заявленого товару за найнижчим наявним у базі даних цінової інформації рівнем митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, на підставі якого видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, тому вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступні факти та обставини.

02.10.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Л-ФОРТ» та Компанією «VEZZA LIMITED CORP» (Панама) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товару №10-2014 від 02.10.2014 року, відповідно до умов якого остання зобов'язалася продати товар, а позивач прийняти та оплатити товар відповідно до специфікації та інвойсів (а.с.26-29).

У грудні 2014 року на виконання вищезазначеного контракту на адресу позивача надійшов від продавця «VEZZA LIMITED CORP» (Панама) вантаж, а саме: 1) іграшки дитячі у наборах: набір іграшковий пластиковий: інструменти з машинкою арт. 661-71 90шт.; набір іграшковий пластиковий: паровозик з машинками арт. М0374 20448 шт.; 2) іграшки дитячі пластикові: дзиґа пластмаса арт. М2259 600 шт. та арт. М0306 - 16320 шт.; 3) настільні або кімнатні ігри розвиваючі: гра настільна «футбол», деревяна арт. 2031 - 50 шт., арт. 20215 20шт., арт. 20185 40 шт., арт. 20135 80 шт., торгової марки «METR PLUS», на загальну суму 28276,04 дол. США.

З метою проведення митного оформлення товару в режимі імпорт, декларантом ТОВ «Л-ФОРТ» до Південної митниці подано в порядку електронного декларування вантажну митну декларацію №500060001/2014/040111 від 04.12.2014 року (а.с.76-78), в якому митна вартість товару визначена позивачем за методом оцінки № 1 - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Вартість визначена позивачем на підставі документів, які були надані до Південної митниці на підтвердження відомостей про митну вартість товарів, визначеної за ціною договору, а саме: зовнішньоекономічний контракт №10-2014 від 02.10.2014 року, рахунок фактура (електронний інвойс) від 26.10.2014 року №100-665, пакувальний лист №100-665 від 26.10.2014 року, картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 500/2014/0000894 від 28.10.2014 року, інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю товару№2761 від 26.10.2014 року, акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 04.12.2014 року, лист відправника № 6018 від 27.10.2014 року, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №3239 від 26.10.2014 року, Акти про зважування вантажу та звіт про зважування вантажу від 04.12.2014 року та ін.

Під час митного оформлення, у звязку зі спрацюванням профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та наявністю розбіжностей у поданих позивачем документах, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість, зокрема:1) відповідно до п.п.3.1 та п.3.2 зовнішньоекономічного контракту від 02.10.2014 року №10-2014 зазначено, що сплата за товари здійснюється як у вигляді передплати, так і можливе відстрочення платежу та оплата за товар здійснюється згідно інвойсів, у інвойсі наданому до митного оформлення відсутні жодні відомості щодо порядку здійснення розрахунку за товари; 2) згідно інвойсу від 26.10.2014 року №100-665 поставка товару здійснюється на мовах CIF Одеса, в наданих до митного оформлення документах відсутні страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до п.3 ст.53 декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с.85).

06.12.2014 року декларантом додатково надано до Південної митниці витребувані документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: прайс-лист від 25.10.2014 року (а.с.95), висновок експерта №51-72-01/12-2014 від 03.12.2014 року про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією Фонду Державного майна України (а.с.93-94) та листом від 04.12.2014 року за №1/11 повідомлено відповідача про неможливість надання інших додаткових документів через відсутність можливості розголошувати комерційну інформацію (а.с.110).

Крім того, в рішенні зазначено, що відповідно до п.2 ст.58 МКУ у випадку, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 ст.58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МКУ. У митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59-60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62,63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно п.1 ст.64 МКУ у разі якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (САТТ), за резервним методом.

Так, у звязку з неможливість подання всіх запитуваних додаткових документів, з метою забезпечення повноти оподаткування, на підставі аналізу наявної у митного органу інформації щодо митної вартості на товари, митне оформлення яких вже здійснено, згідно положень п.1 ст.55 МКУ митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 06.12.2014 року №500060001/2014/610240/2, відповідно до якого здійснено коригування заявленої декларантом митної вартості до рівня митної вартості аналогічних товарів (застосовано обґрунтовану гнучкість в застосуванні методу), митне оформлення яких вже здійснено, з заявленої декларантом щодо товару №1 - 3,75дол. США/кг до 5,00 дол. США/кг (за МД від 29.11.2014 року №500040001/2014/20454), з заявленої декларантом щодо товару №2 - 3,75дол. США/кг до 5,00 дол. США/кг (за МД від 29.11.2014 року №500040001/2014/020454) та із заявленої декларантом щодо товару №3 - 3,55 дол. США/кг до 5,00 дол. США/кг (за МД від 29.11.2014 року №500040001/2014/020442) (а.с.83-85).

Отже, відповідачем при визначенні митної вартості товарів згідно рішення від 06.12.2014 року №500040001/2014/610240/2 застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну.

У звязку з прийнятим рішенням, на підставі ст.55 Митного кодексу України, Південною митницею відмовлено ТОВ «Л-ФОРТ» у прийнятті поданої вантажної митної декларації №500060001/2014/040111 від 04.12.2014 року та митному оформленні товарів, і на підставі виявлених порушень митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2014/00714 від 07.12.2014 року (а.с.86-87).

ТОВ «Л-ФОРТ» 07.12.2014 року звернулось до Південної митниці з ВМД №500060001/2014/040321 (а.с.11-13) щодо митного оформлення товару та заявою щодо випуску товарів, що декларуються у вільний обіг на умовах фінансової гарантії шляхом сплати до Державного бюджету України суми податків і зборів, згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Митний Кодекс України (далі - Кодекс) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до статті 49 Кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частини 2 статті 51 Кодексу митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 57 глави 9 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

У відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Статтею 54 МК України встановлена компетенція митного органу під час контролю правильності визначення заявленої митної вартості товарів та порядок такого контролю. У відповідності до частин 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно частини 5 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно положень частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судом встановлено, що на виконання вищенаведеної норми Закону, під час консультації з митним органом, відповідачем витребувано у ТОВ «Л-ФОРТ» додаткові документи, а саме: 1) відповідно до п.п.3.1 та п.3.2 зовнішньоекономічного контракту від 02.10.2014 року №10-2014 зазначено, що сплата за товари здійснюється як у вигляді передплати, так і можливе відстрочення платежу та оплата за товар здійснюється згідно інвойсів, у інвойсі наданому до митного оформлення відсутні жодні відомості щодо порядку здійснення розрахунку за товари; 2) згідно інвойсу від 26.10.2014 року №100-665 поставка товару здійснюється на мовах CIF Одеса, в наданих до митного оформлення документах відсутні страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (а.с.85).

06.12.2014 року від декларанта до Південної митниці надійшов лист з додатками, відповідно до якого позивач надав на вимогу митного органу частину запитуваних документів та повідомив про неможливість подання інших документів для підтвердження митної вартості товару (а.с.110).

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

В силу положень ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обовязковою при її обчисленні.

Так, судом встановлено, що документи, надані на вимогу митного органу містили розбіжності, а саме: 1) у прас-листі продавця б/н від 25.10.2014 року не вказано за яку саме одиницю виміру визначено ціну товарів; 2) у наданому висновку експерта Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» від 03.12.2014 року №51-72-01/12-2014 відсутнє посилання на торгівельну марку товар, хоча експорт визначав вартість продукції в порівнянні з іншими торгівельними марками (а.с.95, 93-94).

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, при дослідженні наданих позивачем до митного оформлення документів, посадовими особами Південної митниці, у звязку з відсутністю у органу доходів і зборів інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, встановлено неможливість застосування методів за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, відповідно до вимог статей 59, 60 МКУ, а також, неможливість застосування методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання, відповідно до статей 62-63 МКУ, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості наданих виробником товарів.

Відповідно до підпунктів 2.4, 2.5 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється шляхом: - порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Суд зазначає, що аналіз законодавчих положень щодо визначення митної вартості товарів дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом із тим, питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Вказана позиція узгоджується з рішеннями Верховного Суду України, зокрема, з постановою від 17.12.2013 року у справі №21-439а13.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Виходячи із вищенаведеного вбачається, що, оскільки документи, надані позивачем, містили розбіжності, а в процесі проведеної консультації виявлені розбіжності декларантом не спростовані та позивачем не надано всі витребувані відповідачем додаткові документи, Південна митниця, за наявністю інформації у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України щодо рівня митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, зокрема, щодо товару №1 - за МД від 29.11.2014 року №500040001/2014/20454, щодо товару №2 - за МД від 29.11.2014 року №500040001/2014/020454 та щодо товару №3 - за МД від 29.11.2014 року №500040001/2014/020442, та у звязку з неможливістю визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, прийнято рішення про можливість застосування митної вартості товарів за резервним методом визначення митної вартості, в силу вимог ст.64 МК України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-ФОРТ» до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 06.12.2014 року №500040001/2014/610240/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2014/00714 від 07.12.2014 року відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-ФОРТ» (65101, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 90, код ЄДРПОУ 39414149) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1342 /одна тисяча триста сорок дві/ грн. 00 коп. на р/р № 31212206784005, отримувач коштів - УК у м. Одесі/Київський район, код отримувача 38016923, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 30 червня 2015 року.

Суддя П.П.Марин