Постановление суда № 4597571, 18.06.2008, Апеляційний суд міста Києва

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючої судді Полтавцевої Г.А.

суддів Бачуріна О.В., Чорного О.М.

прокурора Карпука Ю.А.

скаржниці ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали справи за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2008 року.

Цією постановою скарга ОСОБА_1 задоволена, постанова старшого слідчого податкової міліції державної податкової адміністрації в м. Києві від 14 квітня 2008 року в частині порушення щодо неї кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.212 КК України, скасована, в порушенні кримінальної справи відмовлено.

Своє рішення суд мотивував тим, що на момент порушення кримінальної справи податкові зобов'язання, донараховані за результатами виїзної планової перевірки від 16.01.2008 року, узгодженими не були; будь - які інші дані. передбачені законом, які б свідчили про факт вчинення злочину, крім акту

перевірки, в матеріалах справи відсутні, тому приводи і підстави до порушення

 кримінальної справи відсутні.

Справа № 10-821/2008 Головуючий в 1 інстанції Осіпова Л.О.

Категорія ст.236-8 КПК Доповідач Полтавцева Г.А.

На дану постанову прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій просить постанову суду скасувати, а скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на невідповідність постанови про порушення кримінальної справи вимогам ст.98 КПК. При цьому вважає, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, що є, на його думку, істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, скаржницю, яка заперечувала проти її задоволення, перевіривши матеріали за скаргою та матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи, колегія суддів вважає, що зазначена апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в квітні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на постанову старшого слідчого ПМ ДПА в м. Києві від 14 квітня 2008 року про порушення щодо неї кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.212 КК України, за фактом заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток за січень - грудень 2006 року.

Розглядаючи скаргу в порядку ст.236-8 КПК, суд встановив, що приводом до порушення справи були дані акту № 18/43-10/05839888 від 16.01.2008 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства акціонерного товариства «Український інноваційний банк», а підставами - документи, що містяться в матеріалах дослідної перевірки, які, на думку органів досудового слідства, вказують на наявність в діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ч.2 ст.212 КК України, але з таким висновком слідчого суд не погодився.

Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає аргументованим.

Згідно з диспозицією ч.1 ст.212 КК України, злочином визнається умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.

В судовому засіданні було встановлено, що на момент порушення кримінальної справи в AT «Український інноваційний банк» узгоджених повідомлень -рішень не було.

Відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дата узгодження податкового зобов'язання і дата, коли платник повинен був погасити узгоджену суму податків не настали, тому немає підстав вважати, що суми податків фактично не надійшли до бюджету, а фактичне ненадходження

коштів до бюджету є обов'язковою ознакою складу злочину, передбаченого ст.212 КК України, а її відсутність унеможливлює настання кримінальної відповідальності за вказаний злочин.

За таких обставин суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що на момент порушення кримінальної справи даних, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ч.2 ст. 212 КК України, не було, приводи і підстави до порушення кримінальної справи відсутні, а тому доводи прокурора, наведені в апеляції, про достатність даних для порушення справи, є непереконливими.

При розгляді справ даної категорії суд повинен перевірити дотримання органом, який порушив кримінальну справу, вимог ст.94 КПК, а для цього він не лише перевіряє наявність в постанові приводів і підстав для порушення кримінальної справи, а й зобов'язаний дослідити матеріали, на підставі яких було порушено справу, щоб з'ясувати, чи достатньо в цих матеріалах даних, які вказують на наявність в діях особи, відносно якої порушена кримінальна справа, ознак злочину.

Відсутність в цих матеріалах даних про наявність ознак складу злочину відповідно до п. 2 частини 1 статті 6 та статті 99 КПК України є підставою для відмови в порушенні кримінальної справи.

За таких обставин апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не підлягає задоволенню.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст.365. 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2008 року, якою скарга ОСОБА_1 задоволена, постанова старшого слідчого податкової міліції державної податкової адміністрації в м. Києві від 14 квітня 2008 року в частині порушення щодо неї кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.212 КК України, скасована, в порушенні кримінальної справи відмовлено, залишити без змін, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - без задоволення.