Постановление суда № 45928866, 20.08.2014, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №128/535/14-к

Провадження №1-кп/127/885/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Чезганової А.М.,

при секретарі Конецул О.А.,

за участю сторін кримінального провадження -

з боку обвинувачення: прокурора Драчевського Є.Ю.,

з боку захисту: обвинувачених ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

захисників: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

перекладача - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, відомості про яке внесені 09 жовтня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013010060000415,-

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні з ініціативи суду було поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Прокурор Драчевський Є.Ю. просив продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою терміном на 60 днів, посилаючись на те, що у кримінальному провадженні наявні вагомі докази вчинення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказаного кримінального правопорушення і, у разі визнання останніх винуватими у його вчиненні, їм зможе бути призначено покарання у виді реального позбавлення волі на строк від семи до десяти років, оскільки вони обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину. Крім того, після вчинення кримінального правопорушення обвинувачені з місця події втекли з метою уникнення притягнення їх до кримінальної відповідальності, що свідчить про наміри ухилитись від органів досудового розслідування та суду. Особисте майно потерпілих, якими обвинувачені заволоділи на даний час не знайдено, що дає підстави вважати, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть знищити, чи іншим чином приховати його від органів досудового розслідування та суду. Просив врахувати обставини кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого злочину, міцність соціальних зв"язків та особу обвинувачених, так ОСОБА_1 є колишнім працівником ОВС, який може використовувати свої колишні звязки отримані під час роботи в органах міліції, з метою перешкоджання встановленню всіх обставин кримінального правопорушення та уникнення відповідальності за вчинення кримінального правопорушення.

ОСОБА_3, будучи раніше судимим 22.03.2012 року Шаргородським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 119 КК України до покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі, з застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки, на шлях виправлення не став та в період іспитового строку, продовжуючи злочинну діяльність, повторно вчинив умисний злочин.

Також просив врахувати, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровані за межами території знаходження органу досудового розслідування та суду, який здійснюватиме кримінальне провадження.

Беручи до уваги наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, просив продовжити їм строк тримання під вартою для забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обовязків.

Жоден із більш м"яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти переліченим вище ризикам, найбільш ефективним заходом забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обовязків може бути лише тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_6 просила змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на будь - який інший, не пов"язаний з позбавленням волі з тих підстав, які були зазначені в попередніх клопотаннях з цього приводу, які були відхилені судом.

Захисник ОСОБА_5 просив змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід з тримання під вартою на будь - який інший не пов"язаний з позбавленням волі, посилаючись на те, що прокурор не навів переконливих доказів необхідності тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3

Захисник ОСОБА_4 підтримав думку захисника ОСОБА_5, крім того, доповнив, що особисте майно потерпілих, яке не знайдено під час досудового слідства, на даний час ніхто не шукає і тому у обвинувачених немає підстав його знищувати.

Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просили обрати їм запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посилаючись на те, що прокурор не навів передбачених законом підстав для продовження їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 слід продовжити строк тримання під вартою терміном на 60 днів з наступних підстав.

Передбачені ст. 177 КПК України ризики, які були підставою для обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовжують існувати.

Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 можуть перешкоджати встановленню всіх обставин кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинене, можуть незаконно впливати на потерпілих та свідків, які не допитані судом, перешкоджати судовому розгляду іншим чином, переховуватися від суду.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов"язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

Оцінити вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення суд позбавлений можливості, оскільки через багаточисельні клопотання обвинувачених суд не перейшов до дослідження доказів.

Щодо тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальному правопорушенні, то санкція статті 187 ч. 2 КК України передбачає від семи до десяти років позбавлення волі і даний злочин, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких.

Жоден із більш м"яких запобіжних заходів, передбачених ст. 176 ч. 1 КПК України, не може запобігти перечисленим вище ризикам.

Керуючись ст. ст. 331,350 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, строк тримання під вартою з 23 серпня 2014 року по 22 жовтня 2014 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: