№ 4585824, 16.04.2009, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-8199/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2009 року                                                                                       м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді:                                         Хлюстіна Ю.М.

при секретарі судового засідання:                 Афенді Н.В.

                  за участю сторін:

                        від позивача  представник                                   – Порубіна Ю.Д. (подовіреності)

  від відповідача представник                               – не з’явився  

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році у розмірі 36796, 35грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1118,6 грн., а всього в загальному розмірі 37914, 95 грн., –

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулося Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році у розмірі 36796, 35грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1118,6 грн., а всього в загальному розмірі 37914, 95 грн.,  мотивуючи це тим, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, наданому відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників за 2007 рік на підприємстві склала 439 осіб. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів відповідач повинен був створити 18 місць, проте створив 16 робочих місць.  Відповідно до розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, що складається з поділення фонду заробітної плати на середньооблікову чисельність штатних працівників, та помноження її на кількість нестворених робочих місць для інвалідів, сума відрахувань за 1 нестворене робоче місце становить 18398 грн. (8076800:439=18398х2=36796,35 грн.). У зв’язку з порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, станом на 30.06.2008 року відповідач повинен сплатити пеню   виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки  НБУ, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, що становить 1118,6 грн. Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню, становить 37914,95 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно. В своїх письмових запереченнях представник відповідача позовні вимоги  не визнав та просив в задоволенні позову відмовити, мотивуючи це тим, що відповідно до статуту ВАТ «Одеської ТЕЦ», затвердженого наказом НАК «Енергетична компанія України» №10 від 26.08.2004 та довідки з ЄДРПОУ № 8723 видами діяльності ВАТ «Одеської ТЕЦ» є виробництво електроенергії та постачання пари та гарячої води (теплової енергії). На здійснення вказаних видів господарської діяльності ВАТ «Одеська ТЕЦ» отримала відповідні ліцензії. Позивач неправомірно посилається на положення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», оскільки ВАТ «Одеська  ТЕЦ»   відноситься   до підприємств електроенергетики, Закон України «Про електроенергетику» для товариства є спеціальним. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 року, створення робочих місць для працевлаштування інвалідів провадиться підприємствами електроенергетики в розмірі чотирьох відсотків від чисельності працівників, зайнятих у непромисловому виробництві. Відповідно до звіту за 12 місяців 2007 року чисельність штатних працівників, непромисловий персонал в складі ВАТ «Одеської ТЕЦ» складає 29 чоловіка. Таким чином, враховуючи положення ст. 21 Закону України «Про електроенергетику» ВАТ «Одеська ТЕЦ» повинна була створити на підприємстві 1 робоче місце для інвалідів в 2007 році. Фактично на ВАТ «Одеській ТЕЦ» в 2007 році було створене 16 робочих місць для інвалідів. Відповідач також вважає, що позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій з ВАТ«Одеська ТЕЦ» також не обґрунтовані, оскільки ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.06.2001р. було порушено провадження по справі №17-2-5-6-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ «Одеська ТЕЦ». Відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Судом по справі встановлені наступні факти та обставини.

Згідно до вимог статті 19 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 № 875-ХІІ (далі – Закон № 875), п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 «Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. При цьому, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.  

Відповідно, до вимог ч. 10 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991р. №875-XI (зі змінами та доповненнями) керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 19 даного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі  підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим віділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

 Згідно з п. 14 «Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 (далі – Положення), підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.6 ст.20 Закону № 875 Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.01 № 1767 затвердив «Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями),установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів».

Відповідно до п.2 зазначеного Порядку, підприємства,   на  яких  працює  8  і  більше  чоловік, реєструються  у  відділеннях  Фонду  соціального захисту інвалідів за  своїм  місцезнаходженням і  щороку  не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.

Згідно з п.3.3.3 Інструкції із статистики чисельності працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 286 від 28.05.05, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.05 року за № 1442/11722 середньооблікова чисельність працівників за період з початку року (в тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 2, 3, 4...12.

Судом встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників приватного підприємства у 2007 році склала 439 осіб, що підтверджується звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік за формою № 10-ПІ (аркуш справи 4).

Судом встановлено, що у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 18 місць, фактично на підприємстві відповідача у 2007 році створено 16 робочих місць, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком (аркуш справи 6).

Середньорічна заробітна плата штатного працівника – 18398 грн.,   фонд оплати праці штатних працівників – 8076800. Відповідно до розрахунку адміністративного – господарських санкцій за 2007 рік(аркуш справи 6),  сума адміністративно-господарських санкцій що складається з поділення фонду заробітної плати на середньооблікову чисельність штатних працівників, та помноження її на кількість нестворених робочих місць для інвалідів, сума відрахувань за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інвалідів у 2007 році становить 18398 грн. (8076800:439=18398х2=36796,35 грн.).  

Пункт 4 «Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями),установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів», передбачає, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.   У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку).  Відповідач вищевказані штрафні санкції не перерахував, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму несплачених адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році.   

Пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 (із змінами і доповненнями, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, на підприємства покладається обов'язок щодо створення за власні кошти у межах доведеного нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, щодо надання щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, до відділень Фонду соціального захисту інвалідів відомостей про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів та щодо інформування державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, що вбачається з п.14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 (із змінами і доповненнями, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин) про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів. При цьому, як вбачається з п.3 вищезазначеного Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991р. (зі змінами та доповненнями) підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

 Таким чином, виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних посад для інвалідів.

Судом встановлено, що відповідач не інформував державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів та не звертався з метою залучення їх представників до участі в спеціальних комісіях для проведення атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів. 

Згідно з вимогами ст. 20 Закону України  « Про основи  соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991р. №875-XI (зі змінами та доповненнями) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Як вбачається з ч. 3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991р. №875-XI (зі змінами та доповненнями) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

 Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991р. №875-XI (зі змінами та доповненнями) адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно у строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

 Однак судом встановлено, що у строк до 15.04.2008р. відповідачем санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не сплачено.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

 Таким чином, суд вважає, що на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний для всіх роботодавців норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.

Виходячи з вимог зазначеної норми,   частина восьма статті 21 Закону України «Про електроенергетику», яка встановлює інші нормативи, суд вважає, до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідно до ч.11 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», виключень щодо порядку розрахунку 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів залежно від специфіки підприємства чинним законодавством не передбачено. Із врахуванням вищевикладеного, заперечення відповідача щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів проводиться підприємствами електроенергетики в розмірі 4% від чисельності працівників, зайнятих у непромисловому виробництві,  відхиляються судом за необґрунтованістю.

 Згідно ч. 2 ст. 20  «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991 року передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня нараховується виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, яка діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.  Таким чином, відповідач крім санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів повинен сплатити пеню у розмірі 1118,6 грн.

 Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено суду виникнення зобов’язання відповідача по сплаті заявлених у позові адміністративно-господарських санкцій у сумі 36796,35 грн., та пені в сумі 1118,6 гривен. У зв’язку з чим, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача складає 37914,95 грн. За таких обставин, суд вважає, що на відповідача може бути покладена відповідальність за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році та позовні вимоги підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти позову представник відповідача, посилаючись на ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та  ухвалу  Господарського суду Одеської області по справі № 17-2-18/01-5010 від 15.06.2001 року про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ДП «Одеська ТЕЦ» зазначає, що введено мораторій на задоволення вимог кредитора ВАТ «Одеська ТЕЦ».

Суд вважає безпідставними дані посилання представника відповідача оскільки  згідно довідки ЄДРПОУ  № 082964, відкрите акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» (ідентифікаційний код 05471158) вперше зареєстровано 31.08.2004 року (а.с. 30), та до суду не надано у відповідності до ст. 71 КАС України, доказів що мораторій на задоволення вимог кредиторів  ДП «Одеська ТЕЦ» розповсюджується на ВАТ «Одеська ТЕЦ».

 Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

  Відповідачем не було надано доказів до адміністративного позову, які б спростовували заявлені позивачем позовні вимоги.

  Згідно ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

  Таким чином, суд приходить до висновку, що з урахуванням наведених приписів чинного законодавства неповідомлення відповідачем органів працевлаштування, про наявність такої вакантної посади унеможливлює направлення відповідними органами до підприємства інвалідів для працевлаштування у звітному періоді на виконання завдань Закону зазначених у його вступній частині – гарантування інвалідам рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічні, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідами вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами та не дозволило реалізувати їх право згідно ст.. 17 Закону працювати на підприємствах (об’єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів.

  Таким чином суд, вважає, що відповідач не виконав своїх обов’язків по дотриманню нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, в зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відкритого акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» «Фортеця Ізмаїл» суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 році  є обґрунтованими і законними та сума адміністративно-господарських санкцій в розмірі  36796,35 грн. та пеня за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1118,6 грн., а всього 37914,95 грн. повинна бути стягнута з відповідача.  

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги  підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись   ст. ст. 2,4, 158,160, 163, 167, КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

    Задовольнити адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» в повному обсязі.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок Державного казначейства суму адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році у розмірі 36796, 35грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1118,6 грн., а всього в загальному розмірі 37914, 95 грн.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десяти денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Суддя: