Постановление суда № 45797790, 25.06.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 335/1678/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Кравченко Л.Ю.

Номер провадження 22-ц/778/3694/15 Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Бєлки В.Ю.,

суддів Воробйової І.А.,

ОСОБА_2,

при секретарі Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення коштів за договором банківського вкладу, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення коштів за договором банківського вкладу.

В обґрунтування позову, позивач зазначав, що 10 листопада 2014 року між ним та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», в особі начальника відділення № 18 філії Запорізького регіонального управління АТ «Банк «Фінанси та Кредит», був укладений Договір №313731/36902/3-14, відповідно до якого позивач передав відповідачу грошову суму в розмірі 6709, 20 доларів США строком розміщення на три місяці до 10 лютого 2015 року зі сплатою 10, 50 %..

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення суми вкладу та процентів, але йому було видано лише 100 доларів США відсотків.

На підставі викладеного, позивач просив суд, стягнути з відповідача на його користь суму вкладу в розмірі 6709, 20 доларів США та 46, 28 доларів США нарахованих процентів.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_3 6709, 02 доларів США суми основного боргу та 46, 28 доларів США нарахованих процентів.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь держави 3654, 00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову та стягнути судові витрати.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із того, що позивач звертався до банку із заявою про повернення грошових коштів з його депозитного рахунку, яка відповідачем залишена без належного реагування, тому наявні всі підстави для стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу.

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, доказам, наданим сторонами та правильно оціненим судом, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Судом встановлено, що 10.11.2014 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 укладено-договір-заява №313731/36902/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на 3 місяці в іноземній валюті.

Згідно п.п.1.2 договору банк приймає грошові кошти в сумі 6709.20 доларів США під 10,50% річних на строк з 10.11.2014 року по 10.02.2015 року.

19.01.2015, 10.02.2015 та 12.02.2015 року ОСОБА_3 звертався до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» із заявами про повернення банківського вкладу в сумі 6709,20 доларів США та нархованих процентів.

Згідно з квитанцією від 10.02.2015 року ОСОБА_3 отримав лише 2484,05 грн. нарахованих відсотків за вкладом по договору «ФіК Классик».

На вимогу ОСОБА_3 зроблено перерахунок суми вкладу, згідно з яким нараховані проценти за договором в розмірі 46,28 доларів США.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями ч. 2 ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно зі ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Крім того, ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, за змістом наведених норм права зобов'язання банку полягає у виплаті вкладнику грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.

Разом з тим нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління.

Тобто, посилання апелянта на постанову Правління Національного банку України від 29 серпня 2014 року № 160 від 03.03.2015 року "Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного і валютного ринків України", є безпідставним, оскільки зазначена і побідні цій відповідні постанови цього банку є розпорядчими актами, які адресовані обмеженій кількості осіб і таке регулювання здійснюється в межах адміністративно-правових відносин Національного банку України з банками, які охоплюються його наглядовою діяльністю. Ці постанови банку не встановлюють нових прав або обов'язків для громадян, не можуть зачіпати їх права, свободи та інтереси.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Отже, суд прийшли до правильного висновку, про те, що відмова банку у поверненні грошових коштів з банківського вкладу ОСОБА_3 суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. ст. 1058, 1060 ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору.

Посилання в апеляційній скарзі на недоведеність факту звернення позивача до Банку з вимогою про повернення депозиту спростовуються як матеріалами справи, так і самим зверненням ОСОБА_3 до суду.

Інших доводів, які б свідчили про неправильність судового рішення у апеляційній скарзі не наведено.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: