№ 4579337, 13.07.2009, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-8859/08/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2009 року                                                                                                  м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді                                         - Хлюстіна Ю.М.

при секретарі судового засідання                            - Кривоносовій І.Є.

          за участю сторін:

від позивача представник                        - Чорноморченко А.Б. (по довіреності)

від відповідача представник                   - Хома А.В. ( по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом «Виробничо-комерційної фірми «Хвиля» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції в Київському районі м. Одеси про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 16.05.2008 року за № 0001362301/0,-  

ВСТАНОВИВ:

            До суду з адміністративним позовом звернулася «Виробничо-комерційна фірма «Хвиля» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції в Київському районі м. Одеси про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 16.05.2008 року за № 0001362301/0, мотивуючи це тим,  що 01 вересня 2006 року позивач, за договором купівлі-продажу, придбало дверний та віконний профіль з полівінілхлориду на суму 290078, 40 грн. у тому числі 48346,40 грн. 31 жовтня 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю «Лекссан СЛВ» надало позивачу оригінал податкової накладної за №131 щодо вказаного договору купівлі-продажу. 17 листопада 2006 року позивач подав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період - жовтень 2006 року. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за  фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. Відповідно до п.п. 7.5, 7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг),   дата   виписки відповідного   рахунку   (товарного   чека)   -  в  разі рахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;  або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Виходячи з цього, позивач вважає, що у нього на зазначений момент було абсолютно законне право на внесення даної суми у податковий кредит. Стосовно того, що продавцем у момент закінчення розрахунків за даним договором купівлі-продажу (момент видачі векселя купцем) не було здійснене перерахування відповідних коштів у бюджет, позивач зазначає, що жодною нормою закону не передбачена відповідальність позивача, як покупця за даним договором, за дану дію першого.

  Представник відповідача  у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі мотивуючи це тим, що  2 липня 2007 року до ДПІ у Київському районі м. Одеси надійшла відповідь від ДПІ у Приморському районі м. Одеси, вих. 29400/7/23-5013/27 від 02.07.2007 року на запит від 06.06.2007 року №11927-23-02/09/328, в якому зазначено, що неможливо провести зустрічну перевірку TOB «Лекссан СЛВ», так як згідно бази даних АІС-РПП - підприємство припинено (ліквідовано, закрито), дата закриття в ДПІ - 06.06.2007 року, дата скасування реєстрації в РВК - 08.12.2006 року. Згідно даним АРМ «Бест звіт» підприємство звітувало до податкового органу з наступними показниками декларації по ПДВ: податковий період – жовтень 2006 року: податкові зобов’язання «-», податковий кредит «-». За отримані матеріали (профіт) ВКФ «Хвиля» у вигляді ТОВпередала простий вексель серії АА №0600190 TOB «Лекссан СЛВ» складений 14 жовтня 2006 року на суму 290078,40 грн., термін погашення векселя 13 жовтня 2015 року. Згідно отриманої відповіді від ДПІ у Приморському районі м. Одеси, вих. 29400/7/23-5013/27 від 02.07.2007 року, TOB «Лекссан СЛВ» не включило у декларації по податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань - суму податку на додану вартість, за проданий товар для ВКФ «Хвиля» у вигляді ТОВ по вищевказаній виписаній податковій накладній за жовтень 2006 року, всього у сумі - 48346,40 грн. Позивачем не враховано положення абз. 3 п.4.8 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість, який передбачає, що для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів),   видані або отримані,   не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.Позивачем суду не надано жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що ВКФ «Хвиля» у вигляді  TOB погасила вексель наданий своєму контрагенту. Також відповідач вважає, що фактично оплата за отриманий товар позивачем здійснена не була, відповідно і TOB «Лекссан СЛВ» не було сплачено ПДВ до бюджету, у зв’язку з чим,  сума по податковій накладній №131 від 31.10.2006 року була включена ВКФ «Хвиля» у вигляді  TOB до складу податкового кредиту безпідставно.

 Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та  представника відповідача, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову потрібно відмовити у повному обсязі з наступних підстав.

  Судом по справі встановлені наступні факти та обставини.

  Судом встановлено, що на підставі направлення № 227/104 від 17 квітня 2008 року (аркуш справи 21), виданого ДПІ у Київському районі м Одеси, працівниками ДПІ у Київському районі м. Одеси була проведена документальна виїзна позапланова перевірка ВКФ «Хвиля» у вигляді TOB з питань взаєморозрахунків з TOB «Лекссан СЛВ» жовтні 2006 року, за результатами якої складено акт № 949-23-02-13878224/84 від 05.05.2008 року (аркуші справи 15-20).

Також судом встановлено, що на підставі акту перевірки № 949-23-02-13878224/84 від 05.05.2008 року, ДПІ у Київському районі м. Одеси прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення за № 0001362301/0 від 16.05.2008 року (аркуш справи 11), яким позивачу за порушення п.п. 1.3, 1.8, ст. 1, п.п. 7.2.3. п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 72519, 60 грн., у тому числі за основним платежем – 48346,40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 24173,20 грн.

Як вбачається з копії акту перевірки № 949-23-02-13878224/84 від 05.05.2008 року, перевіркою встановлено, що в порушення п.1.3, п.1.8, ст.1, п.п. 7.2.3 п.п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, позивачем до складу податкового кредиту неправомірно було віднесено суму податку на додану вартість  у розмірі 48346,40 грн.

Судом встановлено, що TOB«Лекссан СЛВ» у жовтні 2006 року відвантажило для ВКФ «Хвиля» у вигляді ТОВпрофіль дверний та віконний та виписало податкову накладну №131 від 31.10.2006 року  на суму 241738 грн., та ПДВ - 48346,40 грн. (аркуш справи 10).

 Також судом встановлено, що вищезазначена  сума податку на додану вартість включена    ВКФ «Хвиля» у вигляді  TOB до складу податкового кредиту,  відображена у книзі  придбання за жовтень 2006 року та у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2006 року (аркуші справи 26-29), яку було надано до ДПІ у Київському районі м. Одеси 17.11.2006 року.

Судом встановлено, що для підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту ВКФ «Хвиля» у вигляді TOB зазначеної суми податку на додану вартість, ДПІ у Київському районі м. Одеси було надіслано запит до ДПІ у Приморському районі м. Одеси на проведення зустрічної перевірки TOB «Лекссан СЛВ».

2 липня 2007 року до ДПІ у Київському районі м. Одеси надійшла відповідь від ДПІ у Приморському районі м. Одеси, вих. 29400/7/23-5013/27 від 02.07.2007 року (аркуш справи 25) на запит від 06.06.2007 року №11927-23-02/09/328, в якому зазначено, що неможливо провести зустрічну перевірку TOB «Лекссан СЛВ», так як згідно бази даних АІС-РПП - підприємство припинено (ліквідовано, закрито), дата закриття в ДПІ - 06.06.2007 року, дата скасування реєстрації в РВК - 08.12.2006 року. Згідно даним АРМ «Бест звіт» підприємство звітувало до податкового органу з наступними показниками декларації по ПДВ: податковий період – жовтень 2006 року: податкові зобов’язання «-», податковий кредит «-».

Судом встановлено, що за отримані матеріали (профіт) ВКФ «Хвиля» у вигляді ТОВпередала простий вексель серії АА №0600190 TOB «Лекссан СЛВ» складений 14 жовтня 2006 року на суму 290078,40 грн., термін погашення векселя 13 жовтня 2015 року (аркуш справи 56).

Згідно п.1.3, ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної передається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Судом встановлено, що згідно отриманої відповіді від ДПІ у Приморському районі м. Одеси, вих. 29400/7/23-5013/27 від 02.07.2007 року (аркуш справи 25), TOB «Лекссан СЛВ» не включило у декларації по податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань - суму податку на додану вартість, за проданий товар для ВКФ «Хвиля» у вигляді ТОВ по вищевказаній виписаній податковій накладній за жовтень 2006 року, всього у сумі - 48346,40 грн.

Згідно п.1.8, ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 вищезазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто вказана норма передбачає крім обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість обов'язкову наявність ще такої підстави, як сплата платником податків у звітному періоді відповідних сум податку.

Проте, суд вважає, що при цьому позивачем не враховано положення абз. 3 п.4.8 ст.4 вищезазначеного Закону, який передбачає, що для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів),   видані або отримані,   не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

Позивачем суду не надано жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що ВКФ «Хвиля» у вигляді  TOB погасила вексель наданий своєму контрагенту.

Суд вважає, що вищевикладене, свідчить про те, що фактично оплата за отриманий товар позивачем здійснена не була, відповідно і TOB «Лекссан СЛВ» не було сплачено ПДВ до бюджету, у зв’язку з чим, суд приходить до висновку, що сума по податковій накладній №131 від 31.10.2006 року була включена ВКФ «Хвиля» у вигляді  TOB до складу податкового кредиту безпідставно.

Законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та його відшкодування за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді цього податку.

Суд вважає, що у зв'язку з тим, що TOB «Лекссан СЛВ» не сплатило до бюджету податок на додану вартість, за продані товари (надані послуги) для ВКФ «Хвиля» у вигляді TOB - відсутня надмірна сплата податку на додану вартість, та податковий кредит ВКФ «Хвиля» у вигляді TOB не підтверджено податковими зобов'язаннями TOB «Лекссан СЛВ».

Висновок, що відшкодуванню та віднесенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає із самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України, згідно з п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України, а також з визначення платника податку як особи, котра згідно з пунктом 1.3 статті 3 Закону зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року№ 2181—III, у разі коли, контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у абзаці "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків недоплати (зниження податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким органом податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. 

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач – ДПІ у Київському районі м. Одеси,заперечуючи проти позову, надав суду  належні та необхідні докази в підтвердження  законності винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення – рішення від 16.05.2008 року за № 0001362301/0.

 Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд прийшов до висновку,  що позовні вимоги «Виробничо-комерційної фірми «Хвиля» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю  щодо визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 16.05.2008 року за № 0001362301/0 необґрунтовані та не відповідають чинному законодавству, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись Законом України «Про податок на додану вартість» , Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,  ст.ст. 2, 4, 9, 71-72, 158 -163 КАС України,  суд,-

  ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову «Виробничо-комерційної фірми «Хвиля» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції в Київському районі м. Одеси про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 16.05.2008 року за № 0001362301/0 – відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя: