№ 4575463, 23.02.2009, Одеський окружний адміністративний суд

  Справа № 2-а-11384/08/1570

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

          23 лютого  2009 року  Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                Катаєвої Е.В.,

          при секретарі                      Юзефович Ю.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовомТОВ „Еверласт” до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси скасування податкового повідомлення-рішення №001119231010/0 від 23.10.2008 року,

В С Т А Н О В И В:

06.11.2008 року до суду звернулось ТОВ „Еверласт” з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси  (далі ДПІ) про   скасування податкового повідомлення-рішення №001119231010/0 від 23.10.2008 року,   за яким визначений податок на додану вартість у сумі 121134 гривень (80756 гривень за основним платежем, 40378 гривень – штрафна (фінансова) санкція) .

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що рішення, яке оспорюється винесено на підставі акту №10904/23-3/32224487 від 21.10.2008 року позапланової виїзної документальної перевірки з питань правових відносин з   ТОВ  „Е.Т.Е. Україна”  за період з 01.11.2005 року по 01.12.2006 року. Але висновки Акту про порушення ним  пп. 7.4.5. п.7.4., пп.7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” (далі Закон №168/97-ВР)при здійсненні господарської діяльності та складанні податкових документів не відповідають дійсним обставинам, оскільки ним відповідно до вимог пп.7.4.5. п.7.4  статті 7 Закону України №168/97-ВР  до податкового кредиту включені тільки ті суми, які підтверджені податковими накладними, виданими ТОВ  „Е.Т.Е. Україна” .

Позивач вважає, що враховуючи положення ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців”,   п.1.3 ст.1, п.10.1 ст.10 Закону України №168/97-ВР, відповідач не мав права нараховувати йому як покупцю товарів податок на додану вартість та накладати штрафні санкції при несплаті цього податку продавцем (ТОВ  „Е.Т.Е. Україна”), оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування.  

Крім того, в обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено вимоги ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу України”, оскільки у нього не було передбачених цією статтею підстав для проведення позапланової перевірки. При проведенні перевірки з порушенням закону її висновки також не можуть бути підставою для прийняття рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, наполягав, що оспорюване рішення є законним та обґрунтованим, винесене у відповідності до вимог чинного законодавства. Що стосується підстав проведення перевірки, то відповідач зазначив, що такими підставами були як постанова слідчого слідчо – оперативної групи прокуратури Одеської області від 27.02.2008 року так і п.5 ч.6 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу України”.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані ними докази у їх сукупності, судом встановлено, що ТОВ „Еверласт”зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 08.10.2002 року. На податковий облік взято 17.10.2002 року ДПІ  у Приморському районі міста Одеси.

З 13 по 17 жовтня 2008 року була здійснена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ „Еверласт” з питань правових відносин з ТОВ  „Е.Т.Е. Україна” за період з 01.11.2005 року по 01.12.2006 року, про що  21.10.2008 року був складений Акт №10904/23-3/32224487   (а.с.6-11).

 На підставі Акту від 21.10.2008 року  ДПІ 23.10.2008 року  прийняло податкове повідомлення-рішення№001119231010/0, за яким визначений податок на додану вартість у сумі 121134 гривень (80756 гривень за основним платежем, 40378 гривень – штрафна (фінансова) санкція) за встановлені перевіркоюпорушення пп.7.2.4  п.7.2,пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997року №168/97-ВР із змінами та доповненнями (а.с.5). 

В висновку Акту вказано, що перевіркою встановлені порушення п.п.7.4.5. п.7.4., пп.7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР „Про податок на додану вартість”, ТОВ „Еверласт” в період з 01.11.2005 року по 01.12.2006 року занижено податок на додану вартість у сумі 80756 гривень (а.с.11).  

Висновки перевіряючих базуються на тому, що відповідно до пп.7.2.3, 7.2.4 п.7.2. ст.7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Право на складання податкових накладних надається виключно платникам податків, які зареєстровані як платники ПДВ та мають свідоцтво платника ПДВ. А оскількипостановою Приморського районного суду міста Одеси від 23.02.2007 року визнано фіктивним правочин, який був виражений у прийнятті рішення про створення і діяльність ТОВ „Е.Т.Е. Україна ” недійсним з моменту його вчинення, а саме з 24.10.2005 року, визнано недійсним статут ТОВ „Е.Т.Е. Україна” з моменту його реєстрації, а саме з 03.11.2005 року;  ДПІ анульована реєстрація платника ПДВ відповідно по ТОВ „Е.Т.Е. Україна” актом від 03.11.2006року, податкові накладні, на підставі яких ТОВ „Еверласт”  включило витрати по придбанню товарів в податковий кредит,  були складені не платником податку.

 Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

В самому акті перевірки від 21.12.2007 року перевіряючі не спростовують того факту, що ТОВ „Еверласт”у 2006 році здійснило операції по придбанню товарів у ТОВ „Е.Т.Е. Україна ” та суми ПДВ були внесені до реєстру отриманих податкових накладних від ТОВ „Е.Т.Е. Україна ” та включені до складу податкового кредиту .

 Зазначені податкові накладні повністю відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР.  Відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна, яка видається платником податку – поставщиком товарів (послуг) на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту.  

При таких обставинах суд не приймає позицію представника відповідача, як на підставу нарахування зобов’язання та штрафних санкцій та вважає, що позивач на час включення сум до податкового кредиту мав документи, що відповідали правилам бухгалтерського та податкового обліку та при включенні до податкового кредиту 80756грн. діяв відповідно вимог Закону України   Закону України №168/97-ВР . 

Крім того, відповідач не спростовує доводи позивача про знаходження ТОВ „Е.Т.Е. Україна” на час здійснення господарських операцій з ТОВ „Еверласт” в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та на обліку в ДПІ як платника податків.  Відповідно ж до  ч.2 ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців” відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Жодного доказу про те, що позивач знав про недостовірність відомостей, які внесені в ЄДР про  ТОВ „Е.Т.Е. Україна”, відповідач суду не надав. З цих обставин суд вважає, що неспроможним є посилання відповідача на порушення позивачем вимог пп.7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР , відповідно до якого право на нарахування  податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, оскільки він по обставинам перевірки стосується не позивача, а ТОВ „Е.Т.Е. Україна”.

При цьому суд також враховує, що в силу статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначені в акті договори купівлі-продажу між ТОВ „Еверласт” та ТОВ „Е.Т.Е. Україна ” недійсними в установленому законом порядку не визнані.

В Акті зазначено, що перевірка проведена на підставі направлення від 08.10.2008 року №001536/1446, виданого ДПІ згідно ст.11-1 Закону України  „Про державну податкову службу України” відповідно до наказу від 08.10.2008 року №1210 ДПІ у Приморському районі міста Одеси та на підставі постанови „про призначення перевірки фінансово – господарської діяльності підприємства” від 27.02.2008 року слідчогослідчо – оперативної групи прокуратури Одеської області(а.с.6).

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Преамбулою Закону „Про державну податкову службу України” встановлено, що Закон визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та основи діяльності. Вказаний Закон не передбачає яких би то не було функцій  ДПІ як суб’єкту владних повноважень при провадженні кримінальних справ.  Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.05.2001 року №6-рп/2001 діяльність суб’єктів владних повноважень - органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу – підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів врегульована нормами Кримінально – процесуального кодексу України.

При таких обставинах посилання відповідача про здійснення перевірки позивача на підставах як ст.11-1 Закону „Про державну податкову службу України”, так і на підставі постанови слідчого відповідно до ст.66 КПК України, є неспроможним, оскільки повноваження ДПІ щодо здійснення такої перевірки та її наслідків врегульовані різними процесуальними законами.

Відповідно до ст.66 КПК України особа, яка проводить дізнання, слідчій, прокурор і суд у справах, які перебувають в їхньому провадженні, вправі викликати в порядку, встановленому цим Кодексом, будь - яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для надання висновків; вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред’явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізій. Вказана норма КПК України передбачає залучення до процесуальних дій експертів та спеціалістів - осіб, які володіють спеціальними знаннями та не зацікавлені в результатах справи, та є методом збирання доказів по кримінальної справі або проведення дослідчої перевірки, що вимагає відповідно залучення результатів ревізії (перевірки) до кримінальної справи або матеріалів дослідчої перевірки для подальшого прийняття рішення особою, яка проводить дізнання, слідчім, прокурором або судом відповідно до норм КПК України.   

 Таким чином, при проведенні відповідачем – ДПІ у Приморському районі міста Одеси, перевірки позивача на підставі постанови про призначення документальної перевірки (ревізії) від 27.02.2008 року (а.с.40), у відповідача  не було передбачених законом повноважень на прийняття за результатами перевірки повідомлення – рішення.  

Суд вважає, що відповідач не мав також передбачених законом підстав для проведення позапланової перевірки позивача. При цьому суд виходить з наступного.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) передбачені ст.11-1 Закону „Про державну податкову службу України”. Однією з таких підстав є виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу держаної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту (п.5 ч.6 ст.11-1).  

Позивач зазначив, що саме на цієї підставі була здійснена позапланова перевірка позивача.

Статтею 11-1 Закону „Про державну податкову службу України” визначено, що позапланова перевірка у випадках, передбачених п.1-9 ч.6 цієї статті може здійснюватися лише на підставі рішення суду.

Судом встановлено,  що відповідач здійснював позапланову перевірку позивача з посиланням на п.5 ч.6 ст.11-1 Закону в порушення вимог цього Закону без  рішення суду на позапланову перевірку позивача.

Судом також встановлено, що запит позивачу був направлений 20.03.2008 року (а.с.41). ТОВ „Еверласт” листом від 03.04.2008 року надав  ДПІ запрошені відомості відносно свого підприємства, а також повідомив, що документи, які свідчать  про взаємовідносини з ТОВ  „Е.Т.Е. Україна” були вилучені слідчо-оперативною групою прокуратури Одеської області та надана копія протоколу виїмки від 27.02.2008 року (а.с.62). Вказаний лист був отриманий відповідачем відповідно до вх.№14806/10 - 14 травня 2008 року і таким чином підстави для позапланової перевірки позивача, передбачені п.5 ч.6 ст.11-1 Закону „Про державну податкову службу України”, станом на 08.10.2008 року (видання наказу про проведення позапланової перевірки –а.с.43) були відсутні.      

Крім того, суд вважає, що повідомлення відповідача про відсутність документів у позивача у зв’язку з їх виїмкою та надання їх для перевірки працівникам ДПІ саме слідчим, у якого вони знаходилися, свідчить також про проведення перевірки позивача на підставі постанови слідчого в межах кримінальної справи, що передбачає направлення результатів перевірки слідчому для прийняття рішення в межах кримінально - процесуального законодавства. 

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в їх  обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ТОВ „Еверласт” до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси скасування податкового повідомлення-рішення №001119231010/0 від 23.10.2008 року    – задовольнити.

Скасувати  податкове повідомлення-рішення №001119231010/0 від 23.10.2008 року,  за яким визначений податок на додану вартість у сумі 121134 гривень (80756 гривень за основним платежем, 40378 гривень – штрафна (фінансова) санкція).

Постанову може бути оскаржено до Одеського Апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя