Постановление суда № 45644213, 11.06.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4076/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого Ващенко Л.Г.

суддів Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.

при секретарі Павлючук Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 05 березня 2015 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4, зацікавлена особа стягувач ОСОБА_5 про визнання дій неправомірними, зобов'язання скасувати заборгованість по аліментам, зняття арешта та заборони відчуження,

ВСТАНОВИЛА:

05.12.2014 року, ОСОБА_3, звернувся зі скаргою на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції ОСОБА_4 (далі- старший держвиконавець ВДВС) і просив: визнати дії старшого держивконавця ВДВС щодо встановлення заборгованості по сплаті аліментів станом на 31.08.2014 року у сумі 35 27105 гривень неправомірними; зобов'язати старшого держвиконавця ВДВС скасувати заборгованість по сплаті аліментів за вказаний період; зобов'язати старшого держвиконавця ВДВС зняти арешт з рухомого та нерухомого майна і скасувати заборону на здійснення відчуження майна.

Вимоги обгрунтовані тим, що на примусовому виконанні знаходиться виконавчий лист про стягнення із заявника на користь ОСОБА_5аліментів у розмірі 1\4 частини з усіх видів заробітку на утримання неповнолітньої дитини.

Під час відкриття виконавчого провадження накладено арешт на нерухоме та рухоме майно боржника й заборонено вчиняти відчуження майна. 01.09.2014 року старший держвиконавець склала розраухнок заборгованості за період з 18.10.2010 року по 31.08.2014 року і підставою для нарахування заборгованості стала відповідь ТОВ УНІВІС ЛТД.

Посилаючись на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження у частині накладення арешта на рухоме й нерухоме майно та заборону вчинення дій стосовно майна прийнята з порушенням с. 25 Закону України Про виконавче провадження, старший держвиконавець ВДВС неправомірно взяв для нарахування заборгованості по аліментам лист ТОВ УНІВІС ЛТД, ОСОБА_3просив скаргу задовольнити.

Старший держивконавець ВДВС і зацікавлена особа ОСОБА_5 не приймали участі у судовому засіданні у суді першої інстанції.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05.03.2015 року у задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу про задоволення скарги, посилаючись на незаконність ухвали суду й на необгрунтованість відмови у задоволенні скарги.

У засіданні колегії суддів: Куркан А.М. і його представник скаргу підтримали. Представник ВДВС і зацікавлена особа у засідання колегії суддів не з'явились.

Ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін на підставі ст. 312 ч.1 п.1 ЦПК України.

За змістом ст. 312 ч.1 п.1 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу із додержанням вимог закону.

ОСОБА_3 просив визнати неправомірними дії страшого держвиконавця ВДВС стосовно накладення арешта на рухоме й нерухоме майно, заборону вчинення дій щодо нерухомого майна, а також встановлення заборгованості по аліментам за період з 18.10.2010 року по 31.08.2014 року (а.с.2-5).

Суд, відмовляючи у задоволенні скраги виходив з того, що старший держвиконавець ВДВС діяла відповідно до вимог Закону Про виконавче провадження.

Висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону ст.195 СК України, ст.ст. 25, 74 Закону України Про виконавче провадження.

Встановлено, що 29.08.2002 року, Малиновський районний суд м. Одеси видав виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3аліментів на утримання доньки Анастасії ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1\4 частини з усіх видів заробітку, починаючи з 13.08.2002 року і до повноліття доньки (а.с.44).

18.11.2013 року стягувач ОСОБА_5, з дотриманням вимог ст. 22 ч.3 Закону України Про виконавче провадження, подала заяву про прийняття виконавчого листа до примусового виконання, у якій також поставила питання про накладення арешта на майно та всі кошти боржника ОСОБА_3 (а.с.45).

Постановою старшого держвиконавця ВДВС від 19.11.2013 року, відповідно до ст. 25 ч.ч.1,2 Закону України Про виконавче провадження, відкрито виконавче провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_3, і, одночасно з відкриттям виконавчого провадження, накладено арешт на майно та кошти боржника (а.с.6).

За змістом ст. 74 Закону України Про виконавче провадженя, розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем.

19.11.2013 року страший держвиконавець ВДВС склала розрахунок заборгованості ОСОБА_3 по аліментам за період з 18.11.2010 року по 18.11.2013 року (а.с.46).

Зважаючи на те, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що приймає відповідну постанову, і, відповідно до ст. 25 ч.4 Закону України Про виконавче провадження, у даному випадку, державний виконавець не надає боржнику строку самостійно виконати рішення суду, крім того, розмір заборгованості по аліментам визначає державний виконавець, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що старший держвиконавець приймала рішення і діяла відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження.

Відповідно до ст. 195 ч. 4 СК України, розмір заборгованості по аліментам обчислюється державним виконавцем, а у разі спору судом.

Оскільки ОСОБА_3 не згоден із розрахунком заборгованості по аліментам, який визначив державний

виконавць, боржник, у встановленому законом порядку, не позбавлений права звернутисть до суду із позовом про визначення розміру заборгованості по аліментам.

Доводи представника ОСОБА_3 у скарзі про те, що: на даний час сума заборгованості погашена, однак держвиконавець відмовляється скасувати арешти і заборони; розмір заборгованості визначено неправильно і фактично визначається держвиконавцем на власний розсуд не заслуговують на увагу.

Станом на час відкриття виконавчого провадження і накладення арешта на майно та кошти боржника \19.11.2013 року\, старший держвиконавець ВДВС діяла правомірно, відповідно до ст. 25 ч.2 абз.2 Закону України Про виконавче провадження.

Разом з тим, у разі погашення заборгованості по аліментам, ОСОБА_3 має право звернутись до суду із позовом про звільнення майна з-під арешта.

Розмір заборгованості по аліментам, відповідно до ст. 195 ч.4 СК України і ст. 74 ч.3, ч.9 Закону України Про виконавче провадження, визначається державним виконавцем, а у разі спору судом.

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги, ухвала суду відповідає вимогам закону, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, а ухвалу суду залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 05 березня 2015 року залишити

без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

ОСОБА_6

ОСОБА_7