№ 4563859, 24.06.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

24 червня 2009 р.                                                                                    Справа № 2-а-2368/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Іващук Олену Іванівну,

При секретарі судового засідання:   Задерей Ірина Василівна 

розглянувши матеріали справи

за позовом: Управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі  

до:   Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Іванівський" 

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі до Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Іванівський”про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 25956,18 гривень 18 коп. 

Позовні вимоги мотивовані тим, що Сільськогосподарський виробничий кооператив “Іванівський”своєчасно не сплачував страхові внески, у зв’язку з чим утворилась заборгованість по страхових внесках в сумі 25956 гривень 18 коп. 

 У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

 Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав частково та пояснив, що визнає лише недоїмку по сплаті страхових внесків в сумі 25396,06 грн. і не визнає фінансові санкції та пеню застосовані рішенням управління, оскільки останнє винесене в період з 17.11.2008 року, тоді як заборгованість виникає на 21 календарний день кожного місяця.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши надані в обґрунтування позову докази у справі, суд дійшов до наступного висновку.

З 1 січня 2004 року набув чинності Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, яким встановлено механізм справляння страхових внесків, до яких, виходячи зі змісту ст. 1 цього Закону, відносяться платежі, які нараховані після набуття ним чинності, а також платежі, несплачені відповідно до законодавства,  яке діяло раніше.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 цього Закону страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані ними за відповідний базовий звітний період, не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у разі виявлення  своєчасно  не  сплачених  сум  страхових внесків  страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми  страхових  внесків своєчасно не нараховані та/або не  сплачені страхувальниками у строки,  визначені  статтею  20  цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках,  передбачених частиною третьою статті  20  цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і  стягуються  з  нарахуванням  пені  та застосуванням фінансових санкцій.

 Так, судом у справі встановлено, що згідно матеріалів справи та позовних вимог у відповідача існує заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 25956,18 гривень, в тому числі:

- 25396,06 грн. - недоїмка по сплаті страхових внесків;

- 462, 49 грн. –штрафна санкція;

- 97, 63 грн. –пеня.

Позовні вимоги в частині недоїмки по сплаті страхових внесків в сумі  підтверджуються наявними у справі матеріалами, зокрема, розрахунками суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за жовтень, листопад, грудень 2008 року, за січень, лютий 2009 року.

За несплату відповідачем страхових внесків, Рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду №72 від 11.02.2009 року (а. с. 24) до нього були застосовані штрафні санкції  в сумі 462, 49 грн. та 97, 63 грн. –пеня.

В силу пункту 9.3.2 ч.9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.004 року №64/8663 (далі Інструкція) передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків:

1) при затримці до 30 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.

Тобто, рішення виноситься одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;

2) при затримці сплати страхових внесків до 90 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.

Тобто, рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 31 до 90 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;

3) при затримці сплати страхових внесків, що є більшою 90 календарних днів, рішення виноситься у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) недоїмки.

При оцінці даного рішення судом встановлено, що в порушення відповідачем вище зазначених правових норм, рішення прийняте без дотримання базових періодів, за які нараховуються фінансові санкції, оскільки як вбачається з самого рішення, їх застосовано в період з 17.11.2008 року по 11.12.2008 року. 

Як зазначалося вище, відповідно до ч. 6 ст. 20 цього Закону страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані ними за відповідний базовий звітний період, не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і  стягуються  з  нарахуванням  пені  та застосуванням фінансових санкцій.

Суми  страхових  внесків своєчасно не нараховані та/або не  сплачені страхувальниками у строки,  визначені  статтею  20  цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і  стягуються  з  нарахуванням  пені  та застосуванням фінансових санкцій.

При оцінці даного рішення судом встановлено, що в порушення відповідачем вище зазначених правових норм, рішення прийняте без дотримання базових періодів, за які нараховуються фінансові санкції, оскільки як вбачається з самого рішення, їх застосовано в період з 17.11.2008 року по 11.12.2008 року. 

Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

 Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні. 

Згідно ч.2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

 Враховуючи, що вимоги позивача є обґрунтованими лише в частині стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків, суд приходить до висновку позов задоволити частково, стягнувши з відповідача борг в сумі 25396,06 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Іванівський" (22400, Вінницька область, Калинівський район, с. Іванів, вул. Гагаріна, 1, р/р26000055303238 ТВБВ "Приватбанк" МФО 302689, р/р 2600901300676 ВФ ТОВ "Укрпромбанк" МФО 302515, код ЄДРПОУ 03732241) на користь Управління Пенсійного фонду України у Килинівському районі (22400 Вінницька область, м. Калинівка, вул. Дзержинського, 24, р/р №25606323540103 ОПЕРВ Ощадбанку м. Вінниця, МФО 302076, код 21726913) заборгованість по страховим внескам в сумі 25396,06 грн. (двадцять п'ять тисяч триста дев'яносто шість гривень, 06 копійок).

В решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  25.06.09 

Суддя                                                                     Іващук Олена Іванівна