№ 45636321, 22.06.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 489/2620/15-п 22.06.2015 22.06.2015 22.06.2015

Номер провадження: 33/784/156/15

.

П О С Т А Н О В А

І М Е НЕ М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Куценко О.В.

за участю секретаря Алексишинця М.

особи, яка притягнута до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1

представника особи, яка притягнута

до адміністративної відповідальності ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову суду Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2015 року, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Такжикістана, мешканця АДРЕСА_1,

- якою, його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 2 роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

встановив:

Згідно постанови суду, 6 квітня 2015 року ОСОБА_1 близько о 12.00 години, керував транспортним засобом марки "ВАЗ 21043", державний номер НОМЕР_1, з явними ознаками наркотичного сп'яніння: бліда шкіра обличчя, млява мова, тремтіння рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому порядку в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вважає постанову суду незаконною, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що судом не надано оцінки законності зупинки його транспортного засобу працівниками ДАІ та не допитано свідків під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Вказує, що не відмовлявся проїхати разом з працівниками ДАІ до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Але його транспортний засіб не зачинявся і він не міг його залишити без догляду і був згодний пройти тест на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки, про що повідомив інспектору. Проте останній не звернув на це уваги.

Зазначає, що після складання протоколу про адміністративне правопорушення, він був відпущений інспекторами ДАІ та продовжив керувати власним автомобілем, що забороняється п. 2.9 ПДР України та суперечить тому, що він був під впливом наркотичних речовин.

Апелянт також пояснює, що 16 квітня 2015 року він самостійно в медичному закладі пройшов огляд на стан наркотичного сп'яніння та наркотичних речовин у нього виявлено не було.

Вказує на те, що позбавлення права керування транспортним засобом ставить його у скрутне становище, оскільки він буде позбавлений можливості заробітку.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вина ОСОБА_1 в порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України та у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП, підтверджена дослідженими судом доказами.

Зокрема, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення від 6 квітня 2015 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "ВАЗ 21043", державний номер НОМЕР_1, з явними ознаками наркотичного сп'яніння: бліда шкіра обличчя, млява мова, тремтіння рук, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому порядку в медичному закладі відмовився.

З вказаного протоколу про адміністративне правопорушення також вбачається, що стосовно суті правопорушення ОСОБА_1 власноруч зазначив про намір надати пояснення в суді. При цьому він вину в порушенні п.2.5 ПДР України визнав.

Із пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що 6 квітня 2015 року ОСОБА_1 в їх присутності відмовився пройти обстеження в медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння.

При розгляді провадження судом першої інстанції ОСОБА_1. підтвердив, що співробітники ДАІ пропонували йому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі проте він відмовився. Оскільки, ОСОБА_1. в судовому засіданні визнав вину у вчинені адміністративного правопорушення, підтвердив факт відмови від проходження медогляду, у суду першої інстанції не було підстав для виклику свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які були понятими при складані протоколу про адміністративне правопорушення.

При розгляді провадження апеляційним судом, інспектор ДАІ ОСОБА_6 підтвердив, що він пропонував ОСОБА_1. пройти огляд в медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння, однак останній відмовився в присутності двох понятих, в зв'язку з чим і було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведені докази, є неспроможними твердження апелянта про те, що він не направлявся співробітниками ДАІ до медичного закладу для проходження медичного огляду.

Також є необґрунтованими твердження апелянта про незаконну його зупинку інспекторами ДАІ, оскільки з пояснень свідка ОСОБА_6 вбачається, що водій ОСОБА_1. був зупинений за порушення вимог п.4.2 ПДР України, за що він був притягнутий до адміністративної відповідальності, що в апеляційному суді не заперечував і свм ОСОБА_1.

Оскільки ОСОБА_1 двічі на протязі року притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП ( 6 та 12 серпня 2014 р.), суд обґрунтовано притягнув його до адмінвідповідальності за ч.3 ст. 130 КУпАП. Накладене на правопорушника стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП та призначено з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника та ступені його вини.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом дані вимоги закону виконано, судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 130 КУпАП є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Апеляційну скаргу особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП залишити без зміни.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Миколаївської області Куценко О.В.