№ 4554911, 23.07.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

23 липня 2009 р.                                                                                     Справа № 2-а-2725/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича,

При секретарі судового засідання:  Мороз Вікторії Валентинівні 

За участю представників сторін:

позивача      :   Мельник Т.І. - представник за довіреністю;

відповідача :    не з'явився;

розглянувши матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  

до:   товариства з обмеженою відповідальністю "Чехов" 

про: стягнення 6247 грн. 50 коп.

ВСТАНОВИВ :

04 червня 2009 до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Чехов" адміністративно-господарські санкції в розмірі 6125 грн. та пеню в розмірі 122 грн. 50 коп..

Позов мотивовано тим, що не виконуючи вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, відповідач у поданому звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік вказав середньооблікову кількість штатних працівників –16 осіб, середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб. Таким чином, відповідач не забезпечив встановленого нормативу 1-го робочого місця для працевлаштування інвалідів та не сплатив адміністративно-господарські санкції в розмірі 6125 грн., що зумовило нарахування пені у розмірі 122 грн. 50 коп..

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву з нормативно-документальним обґрунтуванням суду не надав, в судове засідання жодного разу не з’явився, повноважного представника не направив. Повторно направлений поштовий конверт з судовою повісткою повернутий об'єктом поштового зв'язку до суду з відміткою :"за відмовою від одержання". Відповідно до  ст. 37 КАС України у разі відмови адресата від одержання повістки особа,  яка її доставляє, робить відповідну відмітку на повістці, засвідчує її власним підписом і негайно повертає до адміністративного суду. Особа, яка відмовилася одержати повістку, вважається такою, що її повідомлено про дату, час і місце судового засідання.

Тому суд вважає, що вжив всі, передбачені КАС України, заходи  для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю або участю повноважного представника відповідача для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача або його повноважного представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 19 Закону  України від 21.03.1991 р. “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (зі змінами, далі –Закон)  встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.   Підприємства, установи,    організації,    у    тому    числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Статтею 20 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Виходячи з даних положень Закону, на підприємстві відповідача мав би працювати 1 інвалід, про що також зазначено  в звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008р.  Як вбачається з даного звіту, середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві за 2008 р. становила 6125 грн., таким чином сума штрафних санкцій складає 6125 грн.,  що відповідачем і задекларовано. Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю "Чехов" фактично визнало порушення ним вимог ст. 19 Закону  України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Відповідно до п. 10 Положення про робоче місце інваліда  і порядок працевлаштування  інвалідів, затвердженого Постановою КМ України від 03.05.1995р. № 314 працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами  Мінсоцзахисту, місцевими  Радами народних депутатів, громадськими організаціями  інвалідів  з  урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до п. 14 Положення про робоче місце інваліда  і порядок працевлаштування  інвалідів, затвердженого Постановою КМ України від 03.05.95 № 314 підприємства      інформують державну службу  зайнятості  та  місцеві   органи соціального  захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою КМ України від 03.05.1995 р. N 314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1). Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Згідно з п. 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування  інвалідів. 

З матеріалів справи вбачається, що в 2008р. товариство з обмеженою відповідальністю "Чехов" інформацію про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів не подавало, фактів видачі направлень на підприємство для працевлаштування інвалідів та інформації про працевлаштування інвалідів не було, про що свідчить лист Ленінського районного центру зайнятості № 02-32/1687 від 22.05.2009р..

Таким чином, відповідач не забезпечив встановлення нормативу 1-го робочого місця для працевлаштування інваліда та самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції в розмірі 6125 грн., що зумовило нарахування пені в розмірі 122 грн. 50 коп..

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні (ст. 86 КАСУ).  

Таким чином з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, ст.ст. 19, 20 Закону  України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Положенням про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування  інвалідів, суд - 

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженоювідповідальністю "Чехов" (вул. Соборна, 98, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 31542647) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Пирогова, 135А, м. Вінниця, 21100, одержувач: Держбюджет м. Вінниця, р/р 31214230700002, код ЄДРПОУ 34701167,УДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2008 рік) адміністративно-господарські санкції в розмірі 6125 грн., пеню в розмірі 122 грн. 50 коп.. 

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  24.07.09  о 16:45

Суддя                                                     Свентух Віталій Михайлович