№ 4554869, 29.07.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

29 липня 2009 р.                                                                                     Справа № 2-а-2991/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд

у складі:                                                                          головуючого –судді Сапальової Т.В.

                                                                                          при секретарі  Балан М.А.

за участю:

представника позивача –Микуш С.М.,

представника відповідача –Гнатюка А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань адміністративну справу за позовом  управління Пенсійного фонду України в Літинському районі Вінницької області до приватного підприємства “АГЗА Ліс”про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнобов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 103121,47 грн.,

ВСТАНОВИВ :

первинно до суду звернулося Управління Пенсійного фонду України в Літинському районі Вінницької області (далі - позивач) із вищезазначеними позовними вимогами, мотивуючи їх тим, що станом на 20.06.2009 року за приватним підприємством “АГЗА Ліс”(далі - відповідач) рахується заборгованість у сумі 123121,47 грн. до Пенсійного фонду України. 

Позивач вважає, що відповідачем в порушення положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”в установлений строк та в повному обсязі не здійснюється сплата страхових внесків до Пенсійного фонду України, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути суму заборгованості з відповідача. 

     Позивач двічі уточнював суму боргу у зв’язку з частковим погашенням заборгованості відповідачем. 

Згідно із заявою про зміну позовних вимог (вх. №9890 від 08.07.2009 р., а. с. 27) просив стягнути 108121,47 грн., а заявою про зміну позовних вимог (вх. №11838 від 29.07.2009 р., а. с. 41) остаточно уточнив суму позову та просив стягнути з відповідача 103121,47 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з урахуванням остаточної заяви про їх уточнення підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та письмові докази у справі.  

         Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням остаточної заяви про їх уточнення визнав в повному обсязі та надав суду відповідну заяву, яка була долучена до матеріалів справи (а.с.45).

         Заслухавши пояснення представника сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

          Відповідач як платник внесків до Пенсійного фонду України зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в Літинському районі Вінницької області і є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. 

Внаслідок несплати коштів на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за ПП “АГЗА Ліс”станом на 28.07.2009 року утворилася заборгованість по сплаті страхових внесків, штрафних санкцій та пені перед управлінням Пенсійного фонду України в Літинському районі Вінницької області в сумі 103121,47  грн.

Факт заборгованості підтверджується розрахунком сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті відповідачем за 5 місяців 2009 року (а. с. 21, 22), витягом із картки особового рахунку відповідача в частині сплати внесків з 01.01.2008 р. по 12.06.2009 р. (а. с. 9-12), рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені №74 від 12.05.2008 р. (а. с. 14), розрахунком фінансової санкцій та пені (а. с. 15-18), розрахунком заборгованості відповідача станом на 20.06.2009 р. (а. с. 6).

   Судом встановлено, що позивачем були надіслані вимоги про сплату боргу: №Ю41.26 від 03.03.2009 року на суму 38102,09 грн., №Ю41.27 від 02.04.2009 року на суму 39912,93 грн., № Ю41.28 від 06.05.2009 року на суму 61181,57 грн., та отримані відповідачем відповідно 04.03.2009 р., 08.04.2009 р. та 11.05.2009 р. (а. с. 20, 19, 13).

  Судом також встановлено, що відповідачем було частково сплачено суму боргу, що підтверджується платіжними дорученнями №1724 від 23.06.2009 р. на суму 1194,00 грн. (а. с. 28), №1725 від 23.06.2009 р. на суму 13806,00 грн. (а. с. 29), №1781 від 21.07.2009 р. на суму 1259,00 грн. (а. с. 42), №1782 від 21.07.2009 р. на суму 3740,56 грн. (а. с. 43).

   Визначаючись щодо позовних вимог та наданих доказів, суд виходить з нижченаведеного.

  Згідно з п. 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

  Статтею 15 Закону передбачено, що платниками внесків є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.

 Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20  Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням  фінансових санкцій. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Згідно з п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”та п. 9.3.2, п. 10.1 Інструкції  про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

- 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

- 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

- 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

 Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

          В силу ч. 3 ст. 18 вищевказаного Закону страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється  на  всій території України   в   порядку,  встановленому цим Законом.

         Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”територіальні  органи  Пенсійного  фонду  за  формою  і  у строки,  визначені   правлінням   Пенсійного   фонду,   надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.    

       Протягом десяти  робочих  днів  із  дня  одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми  недоїмки та суми фінансових санкцій.     

          Страхувальник  у  разі  незгоди  з  розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного  фонду  в порядку,  встановленому правлінням Пенсійного фонду,  а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного  фонду

має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

            Надіслані відповідачу вимоги останній не узгодив та не оскаржував.

            У ч. 13 ст. 106 “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”встановлено, що про нарахування пені та накладення штрафів,  передбачених частинами  дев'ятою  і  десятою  цієї   статті,   посадові   особи виконавчих  органів  Пенсійного  фонду  в  порядку,  встановленому правлінням Пенсійного фонду,  виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із  дня  їх  винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

           Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев’ятою і десятою цієї статті,  підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і  доставку  пенсій,  протягом десяти  робочих  днів  з  дня одержання відповідного рішення.  При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним  обов'язковим письмовим   повідомленням  про   це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

          Рішення про застосування до відповідача штрафних санкцій та нарахування пені оскаржене не було.

      Згідно з ч. 3 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки особисто, або через органи прокуратури на які покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач діяв в межах своєї компетенції та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобов’язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки. З метою реалізації обов’язків платника податків законодавчі акти встановлюють строки сплати податків.

           Оцінюючи визнання представником відповідача позову в повному обсязі, суд бере до уваги наступне.

        Частиною третьою ст. 136 КАС України передбачено, що судове рішення у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 КАС України.

             Відповідно до ч. 1 ст. 112 КАС України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково. Згідно з ч. 4 цієї статті суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

      Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, перевіривши повноваження представника відповідача, дійшов висновку, що визнання позову не суперечить закону, не порушує нічиї права, свободи або інтереси.

            Суд також бере до уваги, що відповідач розмір заборгованості за позовом не оспорює, та те, що відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини,    які    визнаються   сторонами,   можуть   не доказуватися перед судом,  якщо проти цього не заперечують сторони і  в  суду  не  виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

            Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, сума, відображена в остаточній заяві про уточнення позовних вимог, підтверджується належними доказами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

         З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.

          Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 94, 99, 122, 128, 158-163, 186, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

позов управління Пенсійного фонду України в Літинському районі Вінницької області до приватного підприємства “АГЗА Ліс”про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнобов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 103121,47 грн. задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства “АГЗА Ліс”(22300, Вінницька область, Літинський район, смт Літин, вул. Лесі Українки, 51, р/р №29026121, Райффайзенбанк Аваль, МФО 302247, ЄДРПОУ 32263070) на користь Пенсійного фонду України в особі управління Пенсійного фонду України в Літинському  районі Вінницької області (22300, Вінницька область, смт Літин, вул. Леніна, 29, р/р 25605323571203 ОПЕРУ Ощадбанку, МФО 302076, ЄДРПОУ 24902241) 103121,47  грн. (сто три тисячі сто двадцять одну гривню 47 коп.).

   Відшкодування судових витрат віднести на рахунок держави.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  30.07.09 

Суддя/підпис/                                                        Сапальова Тетяна Валентинівна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: