№ 45338652, 19.06.2015, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Чернігів

16 червня 2015 року 15:47 Справа № 825/1807/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Падій В.В.,

суддів Кашпур О.В., Житняк Л.О.,

за участі секретаря Кондартенко О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Адміністрація Державної прикордонної служби України, Міністерство внутрішніх справ України про визнання протиправним, скасування пункту протоколу та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

03.06.2015 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1А.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Адміністрація Державної прикордонної служби України, Міністерство внутрішніх справ України, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати пункт 10 Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженого Міністром оборони України 18.05.2015 № 19 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги; зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та надіслати вищевказане рішення до Чернігівського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги; зобов'язати Міністерство оборони України в місячний строк, з дня набрання законної сили постановою суду у справі № 825/1807/15-а, подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач порушив частину 2 статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», яка передбачає право військовослужбовця у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності на виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, оскільки протиправно відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку з настанням III групи інвалідності.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, просив у його задоволенні відмовити, оскільки ОСОБА_1 ніколи не був військовослужбовцем Збройних Сил України та на нього не розповсюджується положення статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей». Крім того, зазначив, що у відповідності до частини 8 статті 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. При цьому, позивач своє право на отримання допомоги у вказаний законом строк не реалізував. Також, вказав на те, що виплату одноразової грошової допомоги має здійснювати орган, з якого звільнився військовослужбовець зі служби. Оскільки, ОСОБА_1 20.11.1990 був звільнений з Прикордонних військ КДБ СРСР, а у подальшому з Міністерства внутрішніх справ України, то одноразову грошову допомогу позивачу повинні виплачувати Державна прикордонна служба України або Міністерство внутрішніх справ України, а не відповідач.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Адміністрації Державної прикордонної служби України у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства внутрішніх справ України у судовому засіданні зазначив, що у Міністерства внутрішніх справ України немає повноважень щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу, а також відсутні будь-які правові підстави для виплати вказаної допомоги за рахунок коштів, які виділяються з Державного бюджету України на утримання Міністерства внутрішніх справ України, оскільки інвалідність позивача пов'язана саме з виконанням обов'язків військової служби, а не служби в органах внутрішніх справ.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан з 21.07.1986 по 12.01.1989 на посаді старшини роти, військове звання - прапорщик, що підтверджується копіями: військового квитка позивача серії НУ № 8491740 від 11.05.1982 (а.с.10-12); довідки Центрального архіву Міністерства оброни Російської Федерації (а.с.14), висновку про підтвердження служби на пільгових умовах капітану міліції ОСОБА_1, затвердженого заступником начальника УМВС України в Чернігівській області 01.12.1999 (а.с.15); довідки Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату Чернігівської області від 10.12.2013 № 228 (а.с.26); архівної довідки Федерального державного казенного підприємства «Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації» від 11.12.2013 № 8/107699 (а.с.27).

16.01.1987 ОСОБА_1, виконуючи бойове завдання, отримав контузію, що підтверджується довідкою від 20.05.2006 № 152 (а.с.13).

Протоколом Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 23.03.2006 № 194 встановлено, що мінно-вибухова травма, струс головного мозку (контузія), отримана ОСОБА_1, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку (а.с.18).

20.02.2007 ОСОБА_1 пройшов медико-соціальну експертизу, якою йому було визначено 3 групу інвалідності, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, про що свідчить довідка Сер. МСЕ-ЧНВ № 026881 (а.с.20).

В подальшому позивачу була встановлена 3 група інвалідності безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0111233 від 23.05.2013 (а.с.25).

Як встановлено у судовому засіданні, 14.03.2014 на адресу Міністерства оборони України Чернігівським обласним військовим комісаріатом було направлено висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

У зв'язку з тим, що Міністерство оборони України не приймало рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, останній звернувся з адміністративним позовом до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.01.2015 у справі № 825/3963/14, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015, визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби та зобов'язано Міністерство оборони України розглянути у встановленому порядку заяву ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби (а.с.29-32).

Листом від 14.04.2015 № 248/3/6/714 Департамент фінансів Міністерства оборони України доручив Чернігівському обласному військовому комісаріату оформити пакет документів для призначення одноразової грошової допомоги позивачу та надіслати його до Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а.с. 33).

Листом від 19.05.2015 № 2949 вищевказаний пакет документів направлений Чернігівським обласним військовим комісаріатом на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а.с.35).

Разом з тим, 18.05.2015 комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, складено протокол № 19, пунктом 10 якого позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із тим, що 20.11.1990 позивача було звільнено з Прикордонних військ КДБ СРСР у військовому званні «прапорщик», а потім - 19.03.1991 з органів внутрішніх справ у військовому званні «капітан міліції», тому виплата одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності, не відноситься до компетенції Міністерства оборони України (а.с.34).

Вважаючи оскаржуваний пункт протоколу комісії від 18.05.2015 № 19 протиправним та таким, який підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

У відповідності до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 № 2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011- XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011-ХІІ.

Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Пунктом 5 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Відповідно до пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 (далі - Порядок № 499) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Підпунктом 2 пункту 2 Порядку № 499 передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, одноразова грошова допомога інвалідам ІІІ групи виплачується у розмірі 27-місячного грошового забезпечення.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ суд дійшов висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 справа № 21-446а14 та від 21.04.2015 справа № 21-135а15.

Крім того, суд звертає увагу на те, що положення статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ набрали чинності з 01.01.2014, а позивач звернувся із заявою щодо виплати йому одноразової грошової допомоги 14.03.2014.

Таким чином, після встановлення позивачу III групи інвалідності 20.02.2007 і на момент його звернення з відповідною заявою до військового комісаріату 14.03.2014 ОСОБА_1 мав право на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ.

Вказане, у свою чергу, спростовує твердження відповідача щодо пропущення позивачем трирічного строку на реалізацію свого права щодо отримання одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, 18.05.2015 комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби було складено протокол № 19, пунктом 10 якого позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із тим, що виплата одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності не відноситься до компетенції Міністерства оборони України, а її виплата має здійснюватися органом, з якого звільнявся військовослужбовець зі служби - Міністерство внутрішніх справ України або Державна прикордонна служба України.

Однак, суд не може погодитись з вищевказаним пунктом протоколу комісії, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи, зокрема, з військового квитка позивача серії НУ № 8491740 від 11.05.1982 (а.с.10-12), довідки Центрального архіву Міністерства оброни Російської Федерації (а.с.14), висновку про підтвердження служби на пільгових умовах капітану міліції ОСОБА_1, затвердженого заступником начальника УМВС України в Чернігівській області 01.12.1999 (а.с.15), довідки Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату Чернігівської області від 10.12.2013 № 228 (а.с.26), архівної довідки Федерального державного казенного підприємства «Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації» від 11.12.2013 № 8/107699 (а.с.27) вбачається, що ОСОБА_1 з 21.07.1986 по 12.01.1989 проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан на посаді старшини роти, військове звання - прапорщик.

Вказане свідчить про проходження позивачем з 21.07.1986 по 12.01.1989 дійсної військової служби в Демократичній Республіці Афганістан у складі ОСОБА_4.

Разом з тим, відповідачем на спростування вищевказаного факту жодних доказів суду не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що саме на Міністерство оборони України як на головного розпорядника коштів покладено обов'язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням останньому інвалідності III групи.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 не був військовослужбовцем Збройних Сил України (а був військовослужбовцем ОСОБА_4), а тому на нього не розповсюджуються положення статті 16 Закону № 2011-ХІ, виходячи з наступного.

Так, абзацом 9 пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у ОСОБА_4 та ОСОБА_5, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що для призначення військовослужбовцям пенсії до вислуги років останніх зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у ОСОБА_4.

Вказана обставина, у свою чергу, свідчить про те, що у питаннях соціального захисту військовослужбовці ОСОБА_4 прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.

За таких обставин та з урахуванням того, що обов'язок по прийняттю рішення про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням останньому інвалідності III групи покладено саме на відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача у частині визнання протиправним та скасування пункту 10 Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженого Міністром оборони України 18.05.2015 № 19.

Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та надіслати вищевказане рішення до Чернігівського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.

Так, пунктами 3 та 7 Порядку № 499 передбачено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва); копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Отже, згідно положень вищенаведеного нормативно-правового акту, рішення про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з інвалідністю військовослужбовців, приймає головний розпорядник коштів, у даному випадку Міністерство оборони України, після отримання відповідного висновку із визначеним переліком документів, необхідних для призначення виплати.

Матеріалами справи підтверджено, що Чернігівським обласним військовим комісаріатом до Міністерства оборони України були надані всі документи, визначені пунктом 3 Порядку № 499, для подальшого винесення ним відповідного рішення по одноразовій грошовій допомозі позивача.

Так як, судом підтверджено право ОСОБА_1 на одноразову грошову допомогу, а весь пакет документів щодо позивача знаходиться у розпорядженні Міністерства оборони України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача у частині зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та надіслання вищевказаного рішення до Чернігівського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги.

У частині позовних вимог про зобов'язання Міністерства оборони України в місячний строк, з дня набрання законної сили постановою суду у справі № 825/1807/15-а, подати до суду звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

При цьому, в резолютивній частині постанови суду, крім: висновку суду про задоволення адміністративного позову або про відмову в його задоволенні повністю чи частково; висновку суду по суті вимог; розподілу судових витрат; інших правових наслідків ухваленого рішення; строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження, зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Таким чином, встановлення судом першої інстанції судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, можливе лише під час прийняття постанови у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 09.01.2013 № 28/12/13-13, у разі звернення позивача із заявою про зобов'язання відповідача представити звіт про виконання судового рішення вже після прийняття постанови по справі, дана заява задоволенню не підлягає.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки позовні вимоги позивача задоволені повністю та останній звернувся із заявою про надання звіту про виконання судового рішення до прийняття такого рішення, тому наявні всі підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень - Міністерства оборони України в місячний строк, з дня набрання законної сили постановою суду у справі № 825/1807/15-а, подати до суду звіт про виконання судового рішення.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для повного задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 10 Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженого Міністром оборони України 18.05.2015 № 19 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та надіслати вищевказане рішення до Чернігівського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Міністерство оборони України в місячний строк, з дня набрання законної сили постановою суду у справі № 825/1807/15-а, подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядок та строки, передбачені статтями 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча суддя: В.В. Падій

Судді: О.В. Кашпур

ОСОБА_6