Решение № 45201813, 03.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015Справа №910/8361/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комюкрейнторг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан Вкуса"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Татаренко О.Ю. - за довіреністю від 25.11.2014р.

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 03 червня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

02 квітня 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю "Комюкрейнторг" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан Вкуса" про стягнення 24 232,12 грн. заборгованості, 422,51 грн. 3% річних, 2 653,79 грн. інфляційних втрат та 4 724,86 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання з оплати поставленого товару за Договором № 125 від 27.04.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/8361/15-г. Розгляд справи призначено на 18.05.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 року розгляд справи відкладено на 03.06.2015 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Океан Вкуса» (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комюкрейнторг» (далі - постачальник) (разом - сторони) укладено Договір поставки товару № 125 (надалі - Договір або Договір поставки, належним чином завірена копія договору в справі), згідно з п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставляти товар, а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість.

Позивач стверджує, що через неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати поставленого товару за Договором № 125 від 27.04.2012 року, з останнього підлягає стягненню 24 232,12 грн. заборгованості, 422,51 грн. 3% річних, 2 653,79 грн. інфляційних втрат та 4 724,86 грн. пені.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 27.04.2012р. між сторонами було укладено Договір поставки товару № 125, згідно з п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставляти товар, а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість.

Відповідно до п. 2.1. Договору, постачальник зобов'язується прийняти від покупця замовлення на постачання товару та здійснити постачання товару, відповідно до замовлення та специфікації, за адресою вказаною в замовленні, своїми транспортними засобами та за свій рахунок.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п. 2.7. Договору поставки).

На виконання умов Договору, позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, останнім було здійснено часткову оплату поставленого товару (копії документів в справі). Непогашена заборгованість відповідача за вказаними накладними складає 24 232,12 грн.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з п. 5.5. Договору поставки, покупець перераховує на рахунок постачальника грошові кошти за поставлений товар протягом 42 календарних днів з дати поставки товару. Покупець проводить повний розрахунок по конкретній накладній у встановлений для цього день - перший четвер після закінчення терміну, зазначеного в цьому пункті вище.

Враховуючи викладене, строк оплати за всіма видатковим накладними настав, зважаючи на те, що доказів оплати товару у більшому розмірі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього заборгованості за Договором поставки товару № 125 від 27.04.2012р. в розмірі 24 232,12 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 422,51 грн. 3% річних та 2 653,79 інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Однак, суд не погоджується з вимогами позивача про стягнення з відповідача 4 724,86 грн. пені, оскільки положення статей 546 та 547 Цивільного кодексу України передбачають обов'язкове укладення правочину щодо забезпечення, в тому числі пенею як видом неустойки, виконання зобов'язань між сторонами у письмовій формі, а сторонами даного спору всупереч ст. 547 Цивільного кодексу України не укладалось у письмові формі правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань з оплати наданих послуг пенею.

Статті 1 та 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» також вказують, що пеня за прострочення грошових зобов'язань встановлюється за згодою сторін, а її розмір, який повинен застосовуватись, не визначається даним законом, а натомість лише обмежується ним (подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня).

Зі змісту Договору поставки не вбачається передбачення сторонами нарахування пені у випадку порушення зобов'язання однією з них.

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

З огляду на вищевикладене, підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 4 724,86 грн. пені немає.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення з відповідача на користь позивача 24 232,12 грн. заборгованості, 422,51 грн. 3% річних та 2 653,79 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати позивача, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКЕАН ВКУСА" (ідентифікаційний код 37095538, адреса: 04074, м. Київ, вулиця Вишгородська, будинок 28/1), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЮКРЕЙНТОРГ" (ідентифікаційний код 33691127, адреса: 03118, м. Київ, вулиця Козацька, будинок 118, п/р 26005000110284 у філії АТ «Укрексімбанк» м. Дніпропетровськ, МФО 305675), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 24 232,12 грн. (двадцять чотири тисячі двісті тридцять дві гривні 12 копійок) заборгованості, 422,51 грн. (чотириста двадцять дві гривні 51 копійка) 3% річних, 2 653,79 грн. (дві тисячі шістсот п'ятдесят три гривні 79 копійок) інфляційних втрат та 1 557,52 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят сім гривень 52 копійки) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/8361/15-г.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 11.06.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало