Решение № 44938113, 02.06.2015, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/650/14-ц

Провадження по справі № 2/505/9/2015 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2015 р. Котовський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Фабіжевського С.А.

при секретарі - Бондаренко Н.І.

за участю:

представника позивачки - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Котовську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 визнання договору дарування удаваним, визнання договору купівлі-продажу дійсним, розподіл майна та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання спільної сумісної власності подружжя, поділ майна та визнання права власності на частку в нерухомому майні, -

в с т а н о в и в:

Позивач наполягав на визнанні недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, що відбувся 20 травня 19998 року між відповідачами по справі, з причини його удаваності (ст.. 58 ч.2 , ст. 235 ЦК України, в редакції Закону України 1963 року), на визнанні договору купівлі-продажу цього житла між тими сторонами дійсним, на визнанні цього житла спільним майном його та відповідачки, ОСОБА_4, розділивши його у ідеальних долях по ? частині кожному (йому та ОСОБА_4.); визначити певний порядок користування цією квартирою. Крім того, просив визнати квартиру АДРЕСА_3 його та відповідачки спільним майном, розділити її у ідеальних долях порівну, визначити певний порядок користування цим житлом; визнати автомобіль «Volkswagen Jetta TDI» НОМЕР_2, 2008 року випуску д/н НОМЕР_1 вартістю 14537 доларів США, що еквівалентно 186365 грн. спільним майном його і ОСОБА_4 та розподілити його у ідеальних рівних частках, залишивши автомобіль у загальному користуванні сторін; визнати спільним майном його та відповідачки ОСОБА_4 гараж АДРЕСА_4 вартістю 5000 доларів США, що еквівалентно 54576 грн., також розділити його у ідеальних долях по 1/2 ідеальної долі кожній із сторін, залишивши це нерухоме майно у загальному користуванні. Нарешті, просив розділити інше сумісне набуте ним та відповідачкою майно побутового характеру, виділивши йому: газову плиту (комбі) «Ardo» вартістю 400 доларів США, телевізор LED TV 40 «Samsung UE40D8000PWXUA» вартістю 15150 грн., телевізор «Soni» вартістю 520 доларів США, телевізор «Samsung» вартістю 300 доларів США, ноутбук вартістю 650 доларів США, пилосос «LG» VK8840HF вартістю 1827.50 грн., підставка під ноутбук «Cooler Master» вартістю 467,50 грн., електричну м'ясорубку вартістю 300 доларів США, пральну машину «Ariston» вартістю 600 доларів США, холодильник «Samsung» вартістю 900 доларів США, відеокамеру «Soni» DCR-SR68 ES вартістю 4450 грн., кухонні меблі вартістю 400 доларів США, диван, крісло та пуфік вартістю 2625 доларів США, кухонний стіл вартістю 150 доларів США, стільці загальною вартістю 185 доларів США, чотири полки дзеркальні навісні вартістю по 2000 грн. кожна на загальну суму 8000 грн., тумбу під телевізор вартістю 5000 грн., стіл письмовий з тумбою вартістю 6500 грн., дві навісних полки по 1500 грн. кожна на суму 3000 грн., полку напільну вартістю 1500 грн., мікрохвильова піч «Samsund» вартістю 300 доларів США, люстра на кухні вартістю 150 доларів США, люстра нержавіюча скляна 350 доларів США, а всього майна на суму 13678 долари США та стягнути з відповідачки на його користь 13235,80 грн. судових витрат.

Представник відповідачки позов визнала частково, а саме: визнавала квартиру АДРЕСА_3 сумісно набути м майном подружжя, не заважала проти його розподілі у ідеальних частках, не визнавала позов у частині розподілу квартири АДРЕСА_1, вважаючи, що між нею та співвідповідачем дійсно був укладений договір дарування, а не договір купівлі-продажу, враховуючи особисті стосунки , що існували між ними ще до укладення шлюбу з відповідачем, ніяких коштів за це, вона ОСОБА_5 не сплачувала; позивач достеменно знав про цей правочин, але не оспорював його у встановлені законом терміни; нарешті не заважала проти визнання сумісно набутим майном її та позивача автомобіля «Volkswagen Jetta TDI» НОМЕР_2, 2008 року випуску д/н НОМЕР_1 та гаража по АДРЕСА_4, заливши їх власності у позивача зі стягненням з нього грошової компенсації за її долю в цьому майні; визнавала по суті сумісно набутим майном сторін шафу-купе, чотири дзеркальні полки, тумбу під телевізор, письмовий стіл з тумбою, дві навісні полки, напільну полку та два телевізори «Samsung», один з яких знаходиться у користуванні позивача (вартістю 151850 грн.), а один у неї (вартістю 17200 грн.) на загальну суму 39000 грн., пропонуючи залишити це майно у власності позивача зі сплатою їй грошової компенсації за її долю в цьому майні. З цього приводу звернулася до суду з зустрічним позовом. У іншій частині позов не визнавала.

Відповідач за основним позовом ОСОБА_5 в судові засідання жодного разу не з'явився, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений, чому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.

Третя сторона за основним позовом, нотаріус ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилась, але надала суду заперечення, в яких позов вважала безпідставним в частині, що стосується договору дарування квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що особисто нею, як нотаріусом, не було припущено будь-яких порушень цивільного законодавства при посвідчені договору дарування житла між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 20 травня 1998 року. При цьому позивач (ОСОБА_3.) не надавав суду доводів про порушення нею будь-яких норм права. З цих підстав просила у позові відмовити.

Третя сторона за зустрічним позовом ОСОБА_7 звернувся до суду з заявою, в якій просив розглянути спір без його участі; проти розподілу в ідеальних долях квартири АДРЕСА_2 між сторонами не заперечував, інші вимоги ОСОБА_3 вважав необґрунтованими.

Вислухавши представників сторін, дослідивши представлені докази, сул дійшов до наступного.

Встановлено, що з 1993 року по 13 лютого 2014 року сторони (ОСОБА_3 та ОСОБА_4.) перебували між собою у зареєстрованому шлюбі.

В шлюбі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 ороку народження, який мешкає АДРЕСА_3. За час сумісного мешкання сторони набули вказане майно, а саме: квартира АДРЕСА_2, автомобіль «Volkswagen Jetta TDI» НОМЕР_2, 2008 року випуску д/н НОМЕР_1, гараж по АДРЕСА_4 та побутове майно: шафа-купе, чотири дзеркальні полки, тумбу під телевізор, письмовий стіл з тумбою, дві навісні полки, напільну полку на загальну суму 39000 грн., два телевізори, та комплектуючи деталі до комп'ютера, що визнано відповідачкою із приводу оцінки цього майна не оспорювало ся.

При цьому, суд не може взяти до уваги заперечення відповідачки ОСОБА_4, стосовно термінів оспорювання договору дарування квартири АДРЕСА_1, вважаючи, що спір між сторонами з приводу зазначеного житла виник лише у лютому 2014 року, а відмова у розподілі цього житла з мотивів пропуску термінів звернення з позовом до суду, по суті позбавить позивача за основним позовом права на судовий захист власних інтересів.

Оскільки позивачем стверджувалось та не заперечувалось (частково) відповідачкою, саме таке майно і підлягає розподілу між сторонами, як сумісно набуте сторонами за час шлюбу (ст. 60 п.12 СК України).

Далі. Позивач ставить питання про визнання договору дарування від 20 травня 1998 року АДРЕСА_1 недійсним та на визнанні дійсним договору купівлі-продажу цього житла між співвідповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на визнані житла сумісно набутим майном з мотивів того, що мав місце удаваний правочин купівлі-продажу житла, а не дарування (удавана угода). У такому випадку суд повинен застосовувати норми права щодо такої угоди, яку сторони реально здійснили (ст. 58 ЦК України в редакції Закону України 1963 року). Згідно цього, за договором купівлі-продажу (ст. 224 ЦК України в редакції Закону України 1963 року) продавець зобов'язується передати у власність покупцю визначену кількість та якість майна, а останній, у свою чергу, повинен за це вчасно сплатити за це майно визначену суму коштів. При цьому сторони обов'язково повинні дотриматися вимог ст. 44 п.2 ЦК України (в редакції Закону України 1963 року), враховуючи наслідки, що передбачені ст. 46 ЦК України (в редакції Закону України 1963 року). Позивачем та його представником не надано будь-яких доказів того, що мав місце договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між співвідповідачами по справі, а навпаки, існує нотаріально посвідчений 20 травня 1998 року договір дарування між ними. Згідно ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог або заперечень. Згідно цього, позивачем не надано будь-яких об'єктивних доказів про сумісне придбання переліченого у позовній додатковій заяві побутового майна (навіть за його наявності у розпорядженні відповідачки ОСОБА_4 за основним позовом), крім того, що визнано останньою. Але, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 15-2014 від 14 серпня 2014 року (а.с.108-117) станом на дату обстеження квартири АДРЕСА_1, встановлено, що у законному порядку квартиру було переплановано та проведено ремонтно-відновлювальні роботи, що суттєво збільшило вартість об'єкту дослідження. Вартість таких робіт на цей час складає 69640 грн. У цьому випадку позивач має всі підстави для звернення до суду з позовом до ОСОБА_4 з вимогами про стягнення на свою користь половини втрачених на це коштів. Однак, на час розгляду судом справи він таких вимог не заявив, сам же суд невзмозі виходити за межі позовних вимог.

За таких обставин позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, а позов ОСОБА_4 повністю.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88 п.1, 209 п.3, 212, 215 ЦПК України, ст..ст. 60 п.1, 69 п.1, 70 п.1 СК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 визнання договору дарування удаваним, визнання договору купівлі-продажу дійсним, розподіл майна - задовольнити частково, а зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання спільного сумісної власності подружжя, поділ майна та визнання права власності на частку в нерухомому майні - задовольнити у повному обсязі.

Визнати сумісно набутим майном ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_3, автомобіль «Volkswagen Jetta TDI» НОМЕР_2, 2008 року випуску д/н НОМЕР_1 та гараж АДРЕСА_4 два телевізори «Samsung», шафу-купе, чотири дзеркальні полки, тумбу під телевізор, письмовий стіл з тумбою, дві навісні полки, полку напільну, пилосос, підставку під ноутбук, відеокамеру «Sony», цифрову камеру «Nikon», комплектуючи частини до комп'ютера.

Розділити зазначене вище майно між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а саме:

Визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на 1/2 частку ідеальної долі квартири АДРЕСА_3 вартістю 36844 грн., залишивши іншу 1/2 частку ідеальної долі квартири АДРЕСА_3 у приватній власності ОСОБА_4 вартістю 36844 грн.;

Залишити у власності ОСОБА_3 гараж АДРЕСА_4 площею 36,9 кв.м., вартістю 54576 грн., автомобіль «Volkswagen Jetta TDI» НОМЕР_2, 2008 року випуску д/н НОМЕР_1 вартістю 186365 грн., а також телевізор «Samsung», вартістю 15150 грн., пилосос -1827 грн., підставку під ноутбук - 467 грн. 50 коп., відеокамеру «Sony» - 4450 грн., цифрову камеру «Nikon» - 4141 грн., комплектуючи частини до комп'ютера - 7521 грн. 60 коп., всього майна на суму 312042 грн. 10 коп.

Залишити у власності ОСОБА_4 1/2 частку ідеальної долі квартири АДРЕСА_3 на суму 36844 грн., телевізор «Samsung», вартістю 17200 грн., шафу-купе -2100 грн., чотири дзеркальні полки - 2000 грн., тумбу під телевізор - 5000 грн., письмовий стіл з тумбою - 6500 грн., дві навісні полки - 3000 грн., полку напільну 1500 грн., на загальну суму 74144 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 237898 грн. 10 коп. (312042,10 - 74144 = 237898,10), за різницю у долях у сумісно набутому майні.

В іншій частині позову ОСОБА_3 - відмовити.

З урахуванням взаєморозрахунків стягнути ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 13252 грн. 58 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я -