Постановление суда № 44834244, 09.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 року м. Київ К/800/36616/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Логвиненко А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька про визнання протиправним рішення,

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся з позовом про визнати протиправним рішення Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька №510933 від 22 лютого 2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та зобов'язання Реєстраційну службу Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок.

В обґрунтування позову зазначив, що на підставі нотаріально посвідченого договору дарування йому був подарований будинок з господарськими прибудовами по АДРЕСА_1. Для реєстрації права власності на зазначене домоволодіння позивач звернувся до відповідача з заявою, однак останній необґрунтовано йому відмовив у вчиненні відповідних дій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2013 року позов задоволено. Судові рішення мотивовані тим, що позивачем для реєстрації права власності були надані належні та достатні документи, що відповідно до закону посвідчують набуття позивачем права власності на нерухоме майно та є підставою для державної реєстрації прав.

Не погодившись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті другої КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши аналіз залучених до справи доказів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність задоволення заявленого позову, оскільки всупереч приписів частини другої ст. 71 КАС України відповідач не надав беззаперечних доказів обґрунтованості та правомірності прийнятого ним рішення та вчинених дій.

При цьому в судових рішеннях наведено мотиви, з яких суди виходили при їх прийнятті, мотиви неврахування доводів відповідача та положення закону, яким керувались суди при прийнятті своїх рішень.

Відповідно до частини першої ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Водночас касаційна скарга не дає підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні адміністративного спору та, по суті, зводиться до переоцінки достовірності проаналізованих судами доказів.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 224, 230, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є. Донець