№ 44829068, 02.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2015 р. Справа№ 910/24743/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Корсакової Г.В.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Грінцов М.М.;

від відповідача: Хімчак Т.В.;

від третьої особи: Чернолуцька Н.І.;

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Господарського суду м. Києва від 27.08.2014 року по справі №910/24743/13 (головуючий суддя Цюкало Ю.В., судді:Босий В.П., Літвінова М.Є.)

за позовом Міністерства внутрішніх справ України

до Державного територіально-галузевого обє'днання "Південно-західна залізниця"

третя особа Військова частина 3066 внутрішніх військ МВС України

про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач у грудні 2013 року звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Відповідача про розірвання договору від 01.03.2001р. оренди нерухомого майна, що належить до державної власності з 01.11.2011 року.

Рішенням господарського суду міста Києва №910/24743/13 від 27.08.2014р. в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що лист Третьої особи від 09.07.2013р. №10/830 не може бути розцінений в якості доказу того, що Відповідачем порушене право користування Позивачем предметом договору оренди, оскільки фактично викладена у ньому інформація підтверджує лише факт переміщення вказаного відділу, який не є стороною договору оренди, до іншого приміщення. Позивачем належним чином не доведений факт істотного порушення Відповідачем умов договору оренди, що може бути розцінений судом в якості підстави для розірвання договору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не досліджено всіх обставин справи, а саме факту виселення Відповідачем Позивача з орендованого приміщення, що є істотним порушенням прав Позивача, а тому рішення підлягає скасуванню.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015р. апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Господарського суду м. Києва від 27.08.2014р. задоволено, рішення Господарського суду м. Києва від 27.08.2014р. у справі №910/24743/13 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено, розірвано договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №38 від 01.03.2001р., укладений між Відповідачем та Позивачем з 01.11.2011р.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2015р. касаційну скаргу Відповідача задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015р. скасовано з передачею справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду у даній справі суд касаційної інстанції вказав на наступне: апеляційним судом залишено поза увагою та без надання належної правової оцінки наявним у справі листам від 08.02.2013 №НА-5/79, від 31.05.2013 №НА-5/619 та від 24.09.2013 НА-5/832, якими Відповідач протягом лютого-вересня 2013р. неодноразово звертався до МВС України з пропозиціями про розірвання договору оренди від 01.03.2001, підписання додаткової угоди про таке розірвання і акта приймання-передачі (повернення) майна з оренди, проте, вказані пропозиції залишені Позивачем без відповіді. Апеляційним судом належним чином не обґрунтовано, в чому саме полягає істотність порушення орендодавцем умов договору оренди, зважаючи на те, що орендар протягом 2013 року ухилявся від підписання акта приймання-передачі (повернення) майна з оренди, як того вимагає ч.2 ст.795 ЦК України. Оформлене ж оскаржуваною постановою розірвання договору оренди з 01.11.2011р., тобто більш як за два роки до виникнення між сторонами спору про розірвання договору оренди (позов подано у грудні 2013р.), не відповідає приписам ч.3 ст.653 ЦК України та принципам добросовісності, розумності та справедливості, закріпленим п.6 ст.3 цього Кодексу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015р. прийнято апеляційну скаргу у справі №910/24742/13 до провадження колегією суддів, розгляд скарги призначено на 19.05.2015р.

19.05.2015р. Відповідач подав письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015р. відкладено розгляд справи на 02.06.2015р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

01.03.2001р. між Відповідачем та Господарським управлінням Міністерства внутрішніх справ України укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №38, за умовами якого Відповідач зобов'язався передати Господарському управлінню Міністерства внутрішніх справ України в строкове платне користування службове приміщення загальною площею 69,9 кв. м., розташоване на 2 поверсі великого флігеля за адресою м. Київ, вул. Лисенка, 6, для забезпечення перевезень залізничним транспортом спецконтингенту, вантажів та особового складу органів внутрішніх справ. Вказане приміщення належить до державної власності та перебуває на балансі Відповідача.

Відповідно до п.2.1. договору Господарське управління Позивача вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно з п.2.4. договору Господарське управління Позивача повертає майно Відповідачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Господарському управлінню Позивача цим договором. Майно вважається поверненим Відповідачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Відповідно до п.10.1 договору цей договір укладено строком на 3 роки, що діє з 01.03.2001р. до 01.03.2004р. включно.

Згідно з п.10.3 договору зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Відповідно до п.10.6 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом 1 місяця договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

31.08.2001р. сторонами договору оренди підписано акт прийому-передачі приміщення №18 площею 69,9 кв.м., розташованого на 2 поверсі великого флігеля за адресою м. Київ, вул. Лисенка, 6.

26.09.2007р. між Відповідачем та Позивачем була укладена додаткова угода до договору від 01.03.2001р. №38, відповідно до якої у зв'язку з реорганізацією підрозділів центрального апарату Позивача та зважаючи, що правонаступником прав та обов'язків Господарського департаменту Позивача за договором є Позивач, сторони домовились внести зміни до реквізитів замовника.

На підставі умов договору оренди, строк договору оренди продовжувався з 01.03.2004 до 01.03.2007, з 01.03.2007 по 01.03.2010, з 01.03.2010 по 01.03.2013 та 01.03.2013 по 01.03.2016.

14.10.2011р. відділом військових та спеціальних перевезень Позивача направлено на адресу Відповідача лист, в якому начальник відділу військових та спеціальних перевезень в зв'язку з перерозподілом службових кабінетів та перенесенням відділу у кімнату №22 просив здійснити перенесення службових телефонів.

11.01.2013р. Відповідач направив на адресу Третьої особи лист, в якому зазначив, що на переконливі прохання співробітників, які займають орендовану площу, в зв'язку з відсутністю можливості проведення поточного ремонту силами орендаря та для забезпечення комфортних умов праці, робочі місця працівників переміщені у кабінети в яких проведений ремонт.

Разом з тим, Третя особа проводила роботу по укладанню з Фондом державного майна договору оренди приміщення площею 37,3 кв. м., а тому Відповідач запропонував для розірвання діючого на той момент договору оренди приміщення площею 69,9 кв. м. від 31.08.2001р. №ПЗ/НА-011488/НЮ скласти та підписати акт приймання-передачі орендованого майна.

05.02.2013р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Військовою частиною 3066 внутрішніх військ МВС України був укладений договір оренди №6375 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежиле приміщення, загальною площею 37,30 кв. м., що розміщене за адресою: 01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, на другому поверсі Великого флігеля адміністративної будівлі, яка перебуває на балансі відокремленого підрозділу господарська служба Відповідача.

Відповідно до п.1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення бюджетної установи - військової частини 3066 внутрішніх військ Позивача.

Листом від 08.02.2013р. №НА-5/79 Відповідач звернувся до Позивача з пропозицією розірвати договір оренди, у зв'язку з існуванням наміру Відповідача укласти договір оренди нерухомого майна безпосередньо з Третьою особою.

Позивач листами від 09.04.2013р. №25/10-2666 та від 21.05.2013р. №25/10-3640 не заперечив проти вказаної пропозиції, але запропонував Відповідачу надати підтвердження прав начальника господарської служби залізниці підписувати угоду про розірвання договору оренди нерухомого майна та акт приймання-передачі до нього, які були підтверджені листом Відповідача від 31.05.2013р. №НА 5/619.

09.07.2013р. Третя особа направила на адресу управління юридичного забезпечення Позивача лист №10/830, в якому повідомило, що відділ військових та спеціальних перевезень на Південно-західній залізниці Північного територіального командування ВВ МВС України на підставі рішення орендатора 18.10.2011р. був переміщений з кімнати №18 площею 69,9 кв. м. у кімнату №22 площею 37,3 кв. м.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст.291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач просить суд розірвати спірний договір з 01.11.2011р. з підстав істотного порушення Відповідачем умов спірного договору, а саме виселення підрозділу Позивача з орендованого приміщення.

Як встановлено нормами ст.651, 653 Цивільного кодексу України з підстав істотного порушення умов договору однією з сторін, договір розривається в судовому порядку за рішенням суду та вважається розірваним з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили, тому вимога Позивача про розірвання спірного договору з 01.11.2011р. суперечить вказаним нормам права та не підлягає задоволенню.

Доказів істотного порушення Відповідачем умов договору Позивач суду не подав, тому обставин примусового виселення Позивача з орендованого приміщення Відповідачем, як і вчинення останнім перешкод у користуванні зазначеним приміщенням Позивачем не доведено.

При цьому, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що лист Третьої особи №10/830 від 09.07.2013р., на який посилається Позивач та у якому йдеться про переміщення відділу військових та спеціальних перевезень на Південно-Західній залізниці Північного територіального командування ВВ МВС України з кімнати 18 у кімнату 22 не може бути доказом істотного порушення Відповідачем умов договору та виселення Позивача з орендованого приміщення, оскільки викладена у листі інформація підтверджує лише факт переміщення певного відділу Позивача, який не є стороною договору оренди, до іншого приміщення. При цьому, доказів примусового виселення Позивача з орендованого приміщення або створення Відповідачем обмежень у користуванні Позивачем цим приміщенням останнім не подано, Позивач також не звертався до Відповідача з претензіями щодо порушення його прав користування орендованим приміщенням.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Господарського суду м. Києва від 27.08.2014 року по справі №910/24743/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 року по справі №910/24743/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 10.06.2015р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.Р. Станік

Г.В. Корсакова