Постановление суда № 44799819, 02.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 р.Справа № 818/1/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2015р. по справі № 818/1/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейдо" до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції; третя особа - ОСОБА_1 про зняття арешту з рахунків,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить зняти арешт з банківських рахунків ТОВ "Кейдо" у СФ ПАТ КБ "ПриватБанк" та АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2015р. адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кейдо" до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_1, про знаття арешту з рахунків було задоволено.

Знято арешт з банківських рахунків товариства з обмеженою відповідальністю "Кейдо" (код ЄДРПОУ 35171674) у СФ ПАТ КБ "ПриватБанк" та АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2015р.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2015р. без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником позивача надана заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження № 30852072 з виконання виконавчого листа від 16.08.2011 р. № 2-491/2011, виданого Конотопським міськрайсудом Сумської області.

06.01.2012 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

15.02.2012 р. державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника на рахунках у СФ ПАТ КБ "ПриватБанк" та АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805.

17.12.2012 р. державним виконавцем на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (а.с.8-11).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що в постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві від 17.12.2012 р. державним виконавцем протиправно не зазначено про зняття арешту, накладеного на майно боржника, що є наслідком завершення виконавчого провадження відповідно до ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", та є порушенням прав та законних інтересів позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ст. 2, 6 Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) завершується у випадках повернення виконавчого документа стягувачу (ст. 47 Закону), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (ст. 48 Закону), та закінчення виконавчого провадження (ст. 49 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 17.12.2012 р., виконавче провадження завершене та повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення.

Наслідки завершення виконавчого провадження визначені у ст. 50 Закону, у якій зокрема визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Вищезазначене кореспондується з нормами ст. 62 Закону, відповідно до якої у разі якщо стягувач не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що у ході виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника на рахунках у СФ ПАТ КБ "ПриватБанк" та АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805.

20.04.2012 р. було здійснено опис майна боржника і накладено на нього арешт. Стягувач у даному виконавчому провадженні - ОСОБА_1 - відмовився залишити за собою майно, не реалізоване під час виконання судового рішення, інше майно, на яке може бути звернуто стягнення, у боржника відсутнє, що і стало підставою для завершення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу.

На підставі вищезазначеного, колегія судів вказує на те, що після завершення виконавчого провадження виконавчі дії за виконавчим листом після повернення виконавчого документа стягувачеві не проводяться, однак всупереч вказаним нормам арешт рахунку ТОВ "Кейдо" залишився і на даний час існує окремо від завершеного виконавчого провадження, що є порушенням норм ст. 50 Закону, а тому вимоги позивача зняти арешт з банківських рахунків є обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2015р. по справі № 818/1/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.