№ 44699490, 02.06.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 червня 2015 р. Справа № 802/1366/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян М.Б.,

за участі секретаря судового засідання: Щербацької О.С.

представників сторін:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: Педченко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: Державної екологічної інспекції у Вінницькій області

про: стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_3 до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 18 серпня 2014 року наказом Державної екологічної інспекції України №290-о його звільнено з посади начальника Державної екологічної інспекції у Вінницькій області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області.

Вважаючи цей наказ протиправним, він звернувся до суду з позовом про його скасування. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції України № 290-о від 18 серпня 2014 року "Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_3"; поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Вінницькій області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області з 29 серпня 2014 року та стягнуто з Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 12 735 грн. 51 коп.; в решті позовних вимог відмовлено.

Наказом Державної екологічної інспекції України № 108-о від 20 квітня 2015 року ОСОБА_3 поновлено на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Вінницькій області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області.

Проте, внаслідок несвоєчасного виконання постанови суду в частині поновлення на посаді, ОСОБА_3 в період з 17 листопада 2014 року по 20 квітня 2015 року перебував у вимушеному прогулі, тому останній звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову. Окрім того, просив врахувати подані письмові заперечення.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 працював на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Вінницькій області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області.

18 серпня 2014 року наказом Державної екологічної інспекції України № 290-о ОСОБА_3 звільнено із займаної посади.

Не погоджуючись з таким наказом, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про скасування такого наказу та поновлення його на посаді.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції України № 290-о від 18 серпня 2014 року "Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_3"; поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Вінницькій області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області з 29 серпня 2014 року та стягнуто з Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 12 735 грн. 51 коп.; в решті позовних вимог відмовлено. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року залишено без змін.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Судом встановлено, що відповідачем не заперечується право позивача на отримання таких коштів, адже таке гарантоване Кодексом законів про працю України.

Разом із тим, відповідач, відмовляючи у виплаті ОСОБА_3 відповідних коштів, посилається на те, що таку виплату має здійснювати саме Державна екологічна інспекція України, у трудових відносинах з якою перебував позивач.

Однак, суд критично оцінює такі посилання відповідача з огляду на те, що ОСОБА_3 перебував на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, за що отримував заробітну плату з фонду оплати праці цієї установи. При цьому особливий механізм призначення на посаду начальника Державної екологічної інспекції у Вінницькій області не свідчить про те, що саме Державна екологічна інспекція України має здійснювати виплату коштів позивачу.

Що ж стосується розміру такої виплати, то суд звертає увагу на таке.

У частині 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" зазначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок), основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Згідно з пунктом 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Згідно з абзацом 3 пункту 8 Порядку, середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до довідки Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 21 від 28 травня 2015 року про середньомісячний та середньоденний заробіток ОСОБА_3 на час звільнення з посади наведено детальний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, що становить 23460 грн. 15 коп. (при цьому сума утримань складає 5616 грн. 93 коп.).

Відтак, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, що становить 23460 гривень 15 копійок без відповідних утримань.

Судом також враховано позицію Верховного Суду України викладену в постанові № 21-395а-13 від 14 січня 2014 року.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачено ч.1 ст.11 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності понесених судових витрат відсутні підстави для їх компенсації.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 листопада 2014 року по 20 квітня 2015 року в сум 23 460 (двадцять три тисячі чотириста шістдесят) грн. 15 коп. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна