Решение № 44698812, 19.05.2015, Козівський районний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/414/15-ц

Справа № 2/600/147/2015

19 травня 2015 року Козівський районний суд

Тернопільської області

в складі: головуючого судді: Вирсти М.М.

при секретарі: Сташків О.С.

за участю: представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про скасування свідоцтва про право власності на садибу та визнання права власності на 1/5 частину житлового будинку і господарських будівель,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом про скасування свідоцтва про право власності на садибу та визнання права власності на 1/5 частину житлового будинку і господарських будівель, в якому вказує, що нещодавно дізнався про те, що житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1, на праві власності належав покійній матері ОСОБА_5, а на даний час на праві власності належить відповідачу ОСОБА_4.

Відповідачка звернулась до суду з позовом до позивача про усунення перешкод в користуванні її житловим будинком з господарськими будівлями в АДРЕСА_1, просить визнати позивача таким, що втратив право на користування зазначеним житловим будинком та зняти позивача з реєстраційного обліку.

Оскільки позивач народився та зареєстрований в АДРЕСА_1, вважає, що має право на 1/5 частину вказаного житлового будинку і господарських будівель.

Просить продовжити йому процесуальний строк на звернення до суду з позовом про захист порушеного права.

Скасувати право власності ОСОБА_4 на житловий будинок і господарські будівлі, що знаходиться в АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на 1/5 частину зазначеного будинковолодіння та господарських будівель.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів викладених у позовній заяві, просить їх задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, просить застосувати до спірних стосунків строк позовної давності, в позові відмовити.

Суд, заслухавши покази представника позивача, представника відповідачки, дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із матеріалів інвентарної справи на домоволодіння в АДРЕСА_1 (а.і.с.23), згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 від 31 травня 2005 року, вказане домоволодіння на праві приватної власності належало ОСОБА_6.

Після смерті ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про спадщину за законом (а.і.с.26), домоволодіння в АДРЕСА_1, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно серія НОМЕР_2 від 26 вересня 2008 року, на праві приватної власності належало ОСОБА_7.(а.і.с.34)

Після смерті ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про спадщину за законом (а.і.с.37), домоволодіння в АДРЕСА_1, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно серія НОМЕР_3 від 19 січня 2009 року, на праві приватної власності належало ОСОБА_5.(а.і.с.38)

20 травня 2014 року ОСОБА_5 склала заповіт, згідно якого на випадок смерті, належне майно заповіла ОСОБА_4.(а.с.19)

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті.

Посилання позивача на те, що йому не було відомо, що житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1, належить одному власникові, суд не приймає до уваги, оскільки вперше право власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями, оформлено 15 листопада 1989 року за ОСОБА_8, підтверджується свідоцтвом на право особистої власності на жилий будинок. (а.і.с.11)

З 15 листопада 1989 року по даний час житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1, зареєстровано на праві приватної власності в частці 1/1.

Позивач не звертався до суду про визнання права на частку у нерухомому майні, під час перебування житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1, у власності попередніх власників.

В судовому засіданні позивач не навів обставин, які б перешкоджали йому у зверненні до суду в межах строку позовної давності.

Таким чином, відсутні підстави для поновлення строку звернення позивача до суду з позовом про скасування свідоцтва про право власності на садибу та визнання права власності на 1/5 частину житлового будинку і господарських будівель.

Представник відповідачки просить застосувати до спірних правовідносин позовну давність.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки .

Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що на момент пред'явлення позову позивачем пропущений строк загальної позовної давності, у зв'язку з чим, враховуючи клопотання представника відповідачки щодо застосування позовної давності, на підставі ст. 267 ЦК України це є підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про скасування свідоцтва про право власності на садибу та визнання права власності на 1/5 частину житлового будинку і господарських будівель - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Тернопільської області через Козівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя підпис

з оригіналом вірно