Постановление суда № 44649705, 02.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2015 року м. Київ К/800/33979/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної реєстраційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Заворсклянської сільської ради Полтавського району Полтавської області

до відповідача-1 Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни

відповідача-2 Державної реєстраційної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

11.10.2013р. Заворсклянська сільська рада (далі Сільрада) звернулась з позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В. (далі Держреєстратор) та зобов'язання розглянути заяву та зареєструвати майно. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що Сільраді протиправно було відмовлено у реєстрації права комунальної власності на дільничну лікарню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4.06.2014р., позов задоволено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Державна реєстраційна служба звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

У своїх запереченнях сільрада вважає рішення судів законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що 17.05.2013р. Сільрада звернулась до реєстраційної служби із заявою про реєстрацію права комунальної власності на дільничну лікарню, розташовану за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Заворскло, вул. К. Маркса,21.

Рішенням Держреєстратора від 4.06.2013р. №2851118 відмовлено у державній реєстрації права комунальної власності у зв'язку з невідповідністю поданих документів вимогам або ж неможливості встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Своє рішення відповідач-1 обґрунтував тим, що позивачем у якості документа, що підтверджує право власності Сільради на приміщення лікарні надано судове рішення про встановлення факту приналежності вказаної будівлі до комунальної власності Заворсклянської сільської ради, а не рішення суду про встановлення права власності позивача на будівлю.

Здійснивши аналіз норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон N1952-IV) та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011р. №703 суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивачем при зверненні до Державної реєстраційної служби надано всі передбачені Законом N1952-IV та Порядком №703 документи для здійснення державної реєстрації права власності Сільради на об'єкт нерухомості, і що у державного реєстратора не було передбачених статтею 24 Закону N1952-IV підстав для відмови у державній реєстрації.

З огляду на відсутність підстав для відмови у державній реєстрації прав Сільради та враховуючи положення статті 8 Закону N1952-IV відповідно до якої орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації, суди обґрунтовано послались на те, що за наведених вище обставини у державного реєстратора, як представника органу державної реєстрації прав, виник обов'язок провести реєстрацію права позивача та на те, що вказаний орган протиправно відмовився вчиняти дії, обов'язок здійснення яких прямо передбачено законом.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Колегія суддів доходить висновку про безпідставність посилання скаржника на те, що задовольнивши адміністративний позов в частині зобов'язання Державної реєстраційної служби провести реєстрацію права власності Сільради на об'єкт нерухомого майна, суди попередніх інстанцій вийшли за межі своїх повноважень та втрутились у виключну компетенцію, оскільки зобов'язавши відповідача-2 здійснити державну реєстрацію суди прийняли рішення, яке гарантує дотримання і захист прав, свобод, позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної реєстраційної служби України залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4.06.2014р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст.ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз