Решение № 44606412, 20.05.2015, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4945/15-ц

Провадження № 2/752/3194/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.05.2015 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Крекотень О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про виселення з самовільно зайнятого приміщення,-

в с т а н о в и в:

у березні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися у суд з позоом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про виселення з самовільно зайнятого приміщення.

В обгрунтування своїх вимог позивачі посилаються на те, що вони є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 вказаного будинку.

Відповідачі проживають у квартирі № 2 вказаного житлового будинку.

На думку позивачів, відповідачі не мають ніяких правових підстав на володіння та користування будинком, а тому самовільно займають зазначену квартиру, а також проводять роботи по переплануванню та реконструкції в займаній ними частині будинку.

Оскільки захист права власності позивачів на 1/3 частину житлового будинку може бути здійснений шляхом примусового виселення відповідачів з будинку, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять зобов"язати відповідачів не чинити перешкод у користуванні будинком АДРЕСА_1, виселити їх з вказаного житлового будинку, а також зобов"язати відповідачів знести залізобетонний паркан, який був самовільно побудований.

В судовому засіданні позивачі підтримали свої позовні вимоги та просили суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник в судовому засіданні не визнали позовні вимоги та заперечували проти їх задоволення, посилаючись на необгрунтованість вимог позивачів.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надіслали до суду письмові заперечення, в яких просять відмовити в задоволенні позовних вимог та розглянути справу без їх участі.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 складаєтья з трьох квартир, в натурі він не розділений. В експлуатацію введена лише квартира № 1 зазначеного будинку. (а.с. 9-16)

Згідно рішення народного суду 5 дільниці Московського району м. Києва від 29.09.1959 р. за ОСОБА_8 було визнано право власності на 1/3 частину будівлі АДРЕСА_1. Однак, 1/3 частина будинку, виділена ОСОБА_8 (квартира № 2), не була здана в експлуатацію та зареєстрована в Бюро технічної інвентаризації. (а.с. 94)

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер. (а.с. 103) Його дружина ОСОБА_9, прийнявши спадщину після смерті чоловіка, свідоцтво про право на спадщину в частині квартири № 2 домоволодіння АДРЕСА_1 не отримала, оскільки воно не було належним чином введено в експлуатацію.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх син ОСОБА_6 з 1990 року проживають у квартирі № 2 житлового будинку АДРЕСА_1, оскільки спочатку орендуали зазначену квартиру У ОСОБА_8, а згодом після смерті ОСОБА_8 відповідач ОСОБА_4 придбав зазначену частину будинку у ОСОБА_9, однак договір купівлі-продажу ними не був належним чином оформлений, оскільки квартира № 2 вказаного житлового будинку не введена в експлуатацію та не зареєстрована в БТІ, ОСОБА_9 не мала правовстановлюючого документу на будинок.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками 1/3 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих Другою київською державною нотаріальною конторою 28 квітня 2006 року. (а.с. 7) Вони проживають у квартирі № 1 вказаного житлового будинку.

Інша 1\3 частина вказаного домоволодіння належить ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 15.11.1985 р. Першою київською державною нотаріальною конторою. (а.с. 6) Вона займає квартиру № 3 у житловому будинку за вказаною адресою.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у позовній заяві просять зобов"язати відповідачів не чинити перешкод у користуванні будинком АДРЕСА_1, виселити відповідачів з вказаного житлового будинку, а також зобов"язати відповідачів знести залізобетонний паркан, який був самовільно побудований.

Позивачі посилаються на те, що відповідачі не мають ніяких правових підстав на володіння та користування будинком, а тому самовільно зайняли квартиру № 2 у житловому будинку АДРЕСА_1.

Проте, з такими доводами позивачів суд не погоджується.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України встановлено права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

На підтвердження свого права власності на спірний будинок позивчі надали свідоцтва про право на спадщину за законом, виданих Другою київською державною нотаріальною конторою 28 квітня 2006 року. При цьому, спадкове майно, на яке видано свідоцтва, складається з 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1.

В судовому засіднні позивачі підтвердили, що вони проживають у квартирі № 1, у квартирі № 2, яка належить ОСОБА_8, проживають відповідачі, а у квартирі № 3, яка належить ОСОБА_7, проживає родина останньої.

Згідно з ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У ч. 1 ст. 321 ЦК України зазначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Наведе свідчить про те, що позивач, як власник житла, має право на реалізацію свого права власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1, тобто квартиру № 1.

Згідно з ч. 1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Частиною 3 ст. 116 ЖК України визначено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Право користування квартирою № 2 у відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є похідним від прав колишнього власника житла ОСОБА_8, за яким рішенням народного суду 5 дільниці Московського району м. Києва від 29.09.1959 року визнано право власності на 1/3 частину вказаного житлового будинку.

Таким чином, посилання позивачів на те, що відповідачі самовільно вселилися і проживають у житловому будинку АДРЕСА_1 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

У позовній заяві позивачі також не наводять на підтвердження своїх доводів щодо вчинення відповідачами дій по перебудові частини будинку, в якій вони проживають.

Крім того, не відповідають дійсності твердження позивачів щодо незаконного будівництва залізобетонного паркану.

Порядок користування земельною ділянкою між співвласникам підтверджується викопіюванням з матеріалів інвентаризації земельної ділянки за 1997 р. Розділовий паркан, встановлений відповідачами, відповідає тим межам, що вказані у зазначених викопіюваннях, та відповідає вимогам договору щодо надання земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 03.08.1955 року на АДРЕСА_2.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засідані пояснив, що даний паркан був зведений ним на місці старого дерев"яного паркану, встановленого попереднім власником квартири № 2 ОСОБА_8 у 1957 р.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.

Керуючись статтями 321, 334, 383, 391 ЦК України, статтями 109, 116 ЖК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про виселення з самовільно зайнятого приміщення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: