Решение № 44544500, 02.06.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2015 р. Справа № 923/255/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А., за участю представників учасників процесу:

від позивача: Сонька В.В.

від відповідача: Піргаса В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська виробничо-будівельна компанія", м.Херсон

до Державного підприємства "Геройське дослідно-промислове підприємство", с.Геройське Голопристанського району

про стягнення 39016грн. 76коп.

Описова частина рішення.

Про обставини справи зазначено в ухвалах суду від 10.03.2015р. та від 19.05.2015р., якими розгляд справи відкладався.

Провадження у справі порушено за позовом про стягнення 9122,10грн. пені, 27670,37грн. на відшкодування втрат від інфляції, 2224,29грн. в якості 3% річних у зв'язку з несплатою відповідачем позивачу боргу в сумі 304070грн. у відносинах, врегульованих договором купівлі-продажу солі майбутнього врожаю № 7/03-14 від 04.04.2014р.

Пеню заявлено за період прострочки платежу з 30.01.2015р. по 28.02.2015р., відсотки річних, втрати у зв'язку з інфляцією - з 01.12.2014р. по 28.02.2015р.

Позивач вказав, що борг в сумі 304070грн. та пеню в сумі 9426,17грн. за період прострочки платежу з 01.12.2014р. по 28.02.2015р. постановлено стягнути з відповідача на користь позивача за рішенням господарського суду Херсонської області від 10.02.2015р. у справі № 923/1885/14.

Відповідач позов не визнав, заперечує проти позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, стверджуючи, що не було його відмови передати сіль, тому і повернення коштів, і наведенні за позовом нарахування є безпідставними.

Ухвалою суду від 07.04.2015р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з апеляційним провадженням у іншій справі - № 923/1885/14, де судом першої інстанції постановлено стягнути з цього ж відповідача на користь цього ж відповідача в якості боргу 304070грн., на які нараховано названу пеню, втрати від інфляції, 3% річних.

29.04.2015р. провадження у справі поновлено у зв'язку із закінченням апеляційного провадження у справі № 923/1885/14.

У засіданні 19.05.2015р. відповідач подав додаткові заперечення проти віднесення до судових витрат коштів, сплачених на користь ПП "ЮФ "Консул".

У засіданні 02.06.2015р. відповідач подав редакцію відзиву на позовну заяву, за якою зазначив наступне: "Господарським судом по справі № 923/1885/14 встановлено, що графік фінансування не складався. Отже у ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" відсутні зобов'язання передати не пізніше 01.12.2014р. ту вагу солі, яка еквівалентна вартості внесених позивачем авансів. Натомість ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" зобов'язано було передати саме видобутий протягом 2014 року весь врожай солі за вирахуванням 2000 тн.

Таким чином, для розрахунку розміру пені позивач повинен встановити кількість врожаю, яка була видобута протягом 2014 року до 01 грудня, відняти від цієї ваги 2000 тн. та залишок помножити на ціну солі за 1 тону. Розрахована сума і є тією самою загальною вартістю непереданої солі, з якої мала б розраховуватися пеня.

Що стосується інфляційних збитків та річних, то відповідно до позовних вимог останні розраховані за період з 01.12.2014р. по 28.02.2015р. В той же час зобов'язання сплатити позивачу 304070грн. у ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" виникло з моменту набрання чинності судового рішення по справі № 923/1885/14, тобто з 15.04.2015р.

Також позивач безпідставно відносить до судових витрат вартість послуг юридичної особи.

Відповідно до ст.44 ГПК України до складу судових витрат відносяться витрати на послуги адвоката. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11.07.2013р. № 6-рп/2013 до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Згідно матеріалів справи договір про надання правових послуг позивач уклав з юридичною особою (а.с.28-30); платежі здійснені не адвокату, а юридичній особі (а.с.31). Юридична особа, якій здійснені платежі, не є адвокатом, її організаційно-правова форма є приватним підприємством, а не адвокатським бюро чи адвокатським об'єднанням в розумінні ст.ст.1 і 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

С у д в с т а н о в и в:

Між цими ж сторонами (ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" та ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство") господарським судом Херсонської області розглядався спір у справі № 923/1885/14, в якій рішення суду першої інстанції від 10.02.2015р. (копія на а.с.43-45) набрало законної сили 15.04.2015р. (копія постанови Одеського апеляційного господарського суду на а.с.58-60). Названим рішенням господарським судом Херсонської області від 10.02.2015р. у справі № 923/1885/14 встановлено наступні обставини:

- 04.04.2014р. між сторонами (ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" та ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство") укладено договір купівлі-продажу солі майбутнього врожаю № 7/03-14;

- у 2014р. ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" сплатило на користь ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" кількома платежами загалом 304070грн. в якості попередньої оплати товару;

- ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" не виконало обов'язку передати ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" до 01.12.2014р. оплаченої солі в сумі 304070грн., повідомивши позивачу у відповідь на лист-вимогу від 24.11.2014р. № 24/11-2 листом від 11.12.2014р. № 11-12/14 про відсутність у відповідача передбаченого договором товару, оскільки цей товар (всю сіль врожаю 2014року) вже реалізовано відповідачем.

Наведені обставини не доводяться знову у справі № 923/255/15, приймаються на підставі ч.3 ст.35 ГПК України як встановлені рішенням господарського суду, що набрало законної сили, при розгляді іншої справи, в якій брали участь ті самі особи.

Рішенням суду у названій справі № 923/1885/14 постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 304070грн. на повернення передплати, а також пені в сумі 18244,20грн. за період прострочки виконання зобов'язань з 01.12.2014р. по 29.01.2015р. та штраф у сумі 21284,90грн. на підставі ч.2 ст.231 ГК України. Підстави для повернення передплати обґрунтовано змістом ч.2 ст.693 ЦК України, за якою у випадку, якщо продавець, що одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позовні вимоги підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч.2 ст.231 ГК України у разі, якщо порушено зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, то за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.

Лише з винесенням зазначеного рішення у судовій справі № 923/1885/14, яке станом на час провадження у справі № 923/255/15 не виконано, не виникло підстав для висновку про припинення зобов'язань відповідача за договором, передбачених главою 50 ЦК України.

Відтак, за неприпинення зобов'язання, з врахуванням і тези про невчинене повернення передплати у період з 30.01.2015р. по 28.02.2015р. (за цей період заявлено пеню, і в цей період рішення суду у справі № 923/1885/14 не набрало законної сили), вимоги про пеню слід вважати обґрунтованими на підставі наведеної ч.2 ст.231 ГК України.

Суд врахував, що у справі не встановлено відмови відповідача від передачі солі на виконання зобов'язань, відповідач обґрунтував неможливість виконання відсутністю солі в наявності на час вимоги позивача, а не такою відмовою. Договором не встановлено іншої відповідальності, ніж за ч.2 ст.231 ГК України, саме за невиконання зобов'язань з інших причин, ніж відмова від передачі солі.

Як зазначено, відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товару у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Вимога покупця про повернення передплати на підставі ч.2 ст.693 ЦК України є вимогою на підставі матеріального закону, обґрунтованою матеріальним змістом.

Ця вимога є обґрунтованою матеріальним змістом з 01.12.2014р., оскільки до цієї дати відповідач не виконав обумовлене зобов'язання з передачі солі.

Таким чином, зобов'язання з повернення грошей виникло у відповідача з 01.12.2014р.

Нарахування втрат від інфляції, 3% відсотків річних за ст.625 ЦК України слугують захисту інтересів кредитора у зв'язку зі знеціненням грошей з часом. Приймаючи до уваги таку їх природу слід дійти висновку про обґрунтованість вчинення нарахувань втрат від інфляції та 3% річних з 01.12.2014р. по лютий 2015р. (по 28.02.2015р.). Саме дата, з якою визначається обґрунтованість матеріальним змістом вимоги про повернення коштів, є визначальною для початку нарахувань відсотків річних та втрат від інфляції, а не дата набрання законної сили рішенням у справі № 923/1885/14 (судове рішення містить висновок про обґрунтованість вимоги матеріальним змістом, а сама вимога обґрунтована з певної дати - з 01.12.2014р. змістом закону та договору).

У вирішенні позовних вимог про стягнення втрат від інфляції та відсотків річних за ст.625 ЦК України суд прийняв до уваги правову позицію Верховного Суду України за постановою № 6-113-цс14 від 01.10.2014р. (копія на а.с.72 на звороті), за якою зазначено, що за змістом ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та відсотків річних є особливою мірою відповідальності, виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено вчинені позивачем розрахунки пені, втрат від інфляції, відсотків річних. Розрахунок пені вчинено вірно, розрахунки відсотків річних, втрат від інфляції не перевищують за результатом нормативних.

Викладені встановлені обставини та наведені норми є підставами для задоволення позовних вимог. Заперечення відповідача не спростовують обґрунтованості вимог, напроти, спростовуються підставами для задоволення позову.

У відзиві на позовну заяву (а.с.52) відповідач стверджував про те, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора (ч.1 ст.233 ГК України), навів судження про те, що штрафні санкції за цією ознакою (надмірністю у порівнянні зі збитками кредитора) мають бути зменшені до мінімуму.

Відповідач не навів даних про збитки кредитора, їх розмір, а пеня в розмірі 9122,10грн. в межах 6-місячного строку на її нарахування за ч.6 ст.232 ГК України не видається надмірною за матеріалами справи.

Задовольняючи позовні вимоги суд, на підставі ст.49 ГПК України, відносить на відповідача судові витрати у справі.

До судових витрат у справі відноситься судовий збір (його в сумі 1827грн. позивач сплатив до бюджету при заявленні позову за платіжним дорученням № 3652 від 27.01.2015р., що на а.с.8) та витрати позивача з оплати вартості адвокатських послуг.

Згідно зі ст.44 ГПК України до судових витрат відносяться, зокрема, судовий збір та витрати з оплати послуг адвоката.

Інтереси позивача у справі у судових засіданнях представляв адвокат Сонько В.В., копія свідоцтва якого про право на зайняття адвокатською діяльністю залучена до справи, а.с. 32.

Адвокатом підписано розрахунки складових ціни позову.

Копія договору "про надання послуг адвоката" № 03-16/02 від 16.02.2015р., що укладений між ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" та ПП "Юридична фірма "Консул" в особі директора Сонька В.В. знаходиться на а.с.28-30. Додатком до договору є "розрахунок вартості послуг адвоката".

За випискою з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засновником та директором ПП "Юридична фірма "Консул" є Сонько В.В.

За викладенням договору його предметом є надання адвокатських послуг з підготовки матеріалів, представництву і захисту інтересів ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" у господарському суді по справі за позовом до ДП "Геройське дослідно-промислове підприємство" про стягнення 9122,10грн. пені, 27670,37грн. втрат від інфляції, 2224,29грн. у якості 3% річних.

У справі доведено надання адвокатом Сонько В.В. адвокатських послуг позивачу.

Їх вартість обумовлена договором в розрахунку-додатку сумою 3897,60грн. Ця сума не є неспівмірною адвокатським послугам. Ця сума сплачена позивачем на рахунок ПП "ЮФ "Консул" за платіжним дорученням № 3653 від 28.01.2015р. в якості послуг адвоката.

За викладенням ст.49 ГПК України для справи має значення оплата послуг адвоката. І така оплата, і надання послуг саме адвокатом у справі доведено. При цьому для цієї справи не має значення питання про оприбуткування, розподіл, оподаткування ПП "ЮФ "Консул" коштів отриманих в якості оплати послуг адвоката Сонька В.В., який є директором та засновником ПП "ЮФ "Консул".

Визначальним для справи у контексті спірних питань є надання адвокатських послуг саме адвокатом та належна оплата цих послуг замовником за договором.

Керуючись ст.82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з державного підприємства "Геройське дослідно-промислове підприємство" (код ЄДР 00383604) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська виробничо-будівельна компанія" (код ЄДР 33929723) 27670грн. 37коп. на відшкодування втрат від інфляції, 2224грн. 29коп. у якості 3% річних, 9122грн. 10коп. пені, 1827грн. на відшкодування витрат з оплати судового збору, 3897грн. 60коп. на відшкодування витрат з оплати послуг адвоката.

Повне рішення складено

04.06.2015р.

Суддя В.В. Чернявський