Постановление суда № 44456739, 21.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2015 р. м. Київ К/800/50779/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 18 травня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Рівненської міської ради, Виконавчого комітету Рівненської міської ради, Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату м.Рівне, третя особа: Комунальне підприємство «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_5, про визнання незаконним рішення, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Рівненської міської ради, Виконавчого комітету Рівненської міської ради, Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату м.Рівне, третя особа: Комунальне підприємство «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_5, про визнання незаконним підпункту 4.1 пункту 4 рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 11.12.1991 № 482 про передачу житлового будинку на баланс релігійної громади; анулювання Реєстраційного посвідчення від 05.11.1997, записаного в реєстрову книгу № 1-88 за реєстровим номером 125 про право власності на будинок АДРЕСА_1 за релігійною громадою; визнання незаконним набуття релігійною громадою права власності на будинок АДРЕСА_1; відновлення права комунальної власності на будинок АДРЕСА_1 за територіальною громадою м. Рівне в особі Рівненської міської ради в цілому з проведенням відповідних реєстраційних записів комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації».

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваного рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради як такого, що прийнято з перевищенням покладених на нього повноважень, та прийняття якого потягло за собою незаконну реєстрацію права власності на спірний будинок за релігійною громадою.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 18 травня 2013 року, залишеною без змін Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, у задоволені позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просили скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 11.12.1991 № 482 будинок за адресою: АДРЕСА_1 передано на баланс Рівненській Святотроїцькій Автокефальній Українській православній церкві.

Актом передачі будинку по АДРЕСА_1 від 18.06.1993, складеним комісією в складі представників ЖЕК-3 та Свято-Троїцької УАПЦ Київського патріархату, зазначений будинок загальною площею 141,7 кв.м. переданий на баланс Свято-Троїцької УАПЦ Київського патріархату.

Згідно з Авізо від 18.06.1993 зазначений будинок безкоштовно передано Свято-Троїцькій УАПЦ Київського патріархату

05.11.1997 Комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» видано реєстраційне посвідчення, яким посвідчено, що вказаний будинок зареєстрований на праві власності за релігійною громадою Свято-Троїцькою Українською Автокефальною Православною Церквою Київського патріархату.

Стверджуючи, що виконавчий комітет Рівненської міської ради не мав повноважень для передачі спірного будинку на баланс релігійної громади, вважаючи, що внаслідок незаконної передачі будинку з комунальної власності на баланс релігійної громади порушені їх права як членів територіальної громади м. Рівне, позивачі звернулись до суду за даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що приймаючи оскаржуване рішення виконавчий комітет Рівненської міської ради діяв в межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на передчасність висновків судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Предметом даного позову є оскарження рішення відповідача від 11.12.1991 № 482 про передачу будинку за адресою: АДРЕСА_1 на баланс Рівненській Святотроїцькій Автокефальній Українській православній церкві.

При цьому, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з даним позовом 15.10.2012.

У своєму позові позивачі зазначають, що про існування оскаржуваного рішення їм стало відомо лише у квітні 2012 року під час розгляду цивільної справи про визнання права власності за будинок за адресою: АДРЕСА_1.

У той же час, в матеріалах справи міститься клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з мотивів пропуску позивачами строку звернення до суду.

Зокрема, відповідачем із посиланням на лист Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 26.05.2006 № ОП-01-148 та довідку про склад сім'ї від 20.10.2002 вказано, що про існування оскаржуваного рішення позивачам стало відомо задовго до квітня 2012 року.

Відповідно до частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Згідно з статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції при незастосуванні положень статей 100 та 155 Кодексу адміністративного судочинства України не навів причин неврахування доказів, наданих відповідачем на підтвердження пропуску позивачами строку звернення до суду, та наявності підстав для поновлення строку звернення.

Враховуючи викладене, виходячи з кола обставин, які встановлювались судами попередніх інстанцій при вирішенні спору, колегія суддів вказує на невідповідність оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій вимогам щодо їх законності та обґрунтованості та, відповідно, передчасність позиції судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 18 травня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Рівненської міської ради, Виконавчого комітету Рівненської міської ради, Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату м. Рівне, третя особа: Комунальне підприємство «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_5, про визнання незаконним рішення направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: