Постановление суда № 44456128, 14.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.05.2015р. м. Київ К/9991/44980/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Іванов К.Ю.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 14.05.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Національної акціонерної компанії „Нафтогаз Україна" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012

у справі № 17/12

за позовом Національної акціонерної компанії „Нафтогаз Україна"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі

з великими платниками податків

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Національна акціонерна компанія „Нафтогаз Україна" звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень - рішень: №0000154120/0 від 17.01.2008; №0000154120/1 від 07.04.2008; №0001554120/2 від 03.09.2008; №0001554120/3 від 01.09.2008.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань податку на додану вартість позивача у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації за січень, березень, жовтень 2007 року та складено акт №1061/41-20/20077720 від 28.12.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000154120/0 від 17.01.2008, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 726463 грн., застосовано штрафні санкції у сумі 363231, 50 грн.

В порядку адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін та прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0000154120/1 від 07.04.2008; № 0001554120/2 від 03.09.2008; № 0001554120/3 від 01.09.2008.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.2 п. 7.5, пп. 7.7.2 та абз. "в" пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97, неправомірно заповнено рядок 8.6 "зменшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" уточнюючого розрахунку № 10131 від 23.07.2007 у сумі 7164293 грн., не заповнено рядок 8.1 "збільшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету" у сумі 6437830 грн.; не заповнено рядок 8.8 "зменшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку" у сумі 726463 грн.

В якості підтвердження сплати податку на додану вартість при імпорті газу на митну територію України, позивачем подано разом з декларацій за березень і квітень 2007 року до відповідача копії ВМД № 124000002/7/001013 та № 124000002/7/001014 від 30.03.2007, платіжне доручення № 1490 від 29.03.2007 про сплату 696924942 грн. на рахунок Енергетичної регіональної митниці з призначенням платежу: "Ст. 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", постанова КМУ від 01.03.2007 № 340, податок на додану вартість за імпортований природний газ".

Згідно з пп. 7.2.7 п. 7.2 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість", у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Відповідно на ст. 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено НАК „Нафтогаз України" забезпечити у 2007 році перерахування до спеціального фонду Державного бюджету податкової заборгованості у сумі не менше 2640000 тис.грн. з метою її спрямування на компенсацію НАК „Нафтогаз України" різниці між цінами закупівлі та реалізації імпортованого природного газу, що використовується на виробництво теплової енергії для населення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007р. № 340 затверджено Порядок компенсації у 2007 році НАК „Нафтогаз України" різниці між цінами закупівлі та реалізації імпортованого природного газу, що використовується на виробництво теплової енергії для населення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час складання позивачем декларацій по податку на додану вартість за березень, квітень 2007 року (з урахуванням уточнень) сума компенсації різниці між цінами закупівлі та реалізації імпортованого природного газу отримана позивачем та сплачена згідно платіжного доручення № 1490 від 29.03.2007 на рахунок Енергетичної регіональної митниці, була повернута позивачу і перерахована до спеціального фонду Державного бюджету України в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість, з податку на прибуток та з рентної плати за транзитне транспортування природного газу.

На момент складання декларації по податку на додану вартість за квітень 2007 року сума компенсаційної різниці між цінами закупівлі та реалізації імпортованого природного газу, отримана позивачем та сплачена згідно цього доручення на рахунок Енергетичної митниці, була повернута та перерахована до спеціального фонду Державного бюджету України в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість, з податку на прибуток та з рентної плати за транзитне транспортування природного газу.

За наведених обставин, суди дійшли вірного висновку про відсутність у позивача права на податковий кредит. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Національної акціонерної компанії „Нафтогаз Україна" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 у справі № 17/12 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Національної акціонерної компанії „Нафтогаз Україна" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 у справі № 17/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко