№ 44401021, 25.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2015 р. Справа№ 910/4048/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 25.05.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фірми «Т.М.М.» товариства з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2015 (повне рішення складено 07.04.2015)

у справі №910/4048/15-г (суддя Сівакова В.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Торг ЛТД»

до фірми «Т.М.М.» товариства з обмеженою відповідальністю

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

про стягнення 94 660,45 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.03.2015 у справі №910/4048/15-г позов задоволено повністю. Стягнуто з фірми «Т.М.М.» товариства з обмеженою відповідальністю на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Торг ЛТД» 77 811,54 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 16 848,91 грн. - 3% річних та 1 893,21 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, фірма «Т.М.М.» ТОВ звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2015 у справі №910/4048/15-г скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 30.04.2015 Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/4048/15-г у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача та третьої особи брав участь в судовому засіданні, в якому надав свої пояснення, заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2015 у справі №910/4048/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу фірми «Т.М.М.» ТОВ - без задоволення.

Представник відповідача брав участь в судовому засіданні, надавав пояснення, підтримував доводи апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу фірми «Т.М.М.» ТОВ задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2015 у справі №910/4048/15-г скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (лізингодавець) та фірмою «Т.М.М.» товариства з обмеженою відповідальністю (лізингоотримувач) укладено договір фінансового лізингу №805/04/2007.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2013, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2013, у справі №910/847/13 у зв'язку з неналежним виконанням умов договору фінансового лізингу№805/04/2007 від 25.04.2007 з фірми «Т.М.М.» ТОВ на користь ТОВ «Ласка Лізинг» стягнуто 264 851,54 грн. заборгованості, 9 650,26 грн. пені, 1 930,04 грн. 3% річних.

Зазначеним рішенням суду з відповідача стягнуто штрафні санкції за період з 24.07.2012 по 20.12.2012.

05.12.2013 між ТОВ «Ласка Лізинг» (кредитор) та ТОВ «Мега Торг ЛТД» (набувач) укладено договір уступки прав вимоги (заміни сторони в зобов'язанні) №222/11-2013, відповідно до умов якого кредитор передає, а набувач приймає на себе право вимоги виконання зобов'язань, які виникли на підставі договору фінансового лізингу №805/04/2007 від 25.04.2007, укладеного між ТОВ «Ласка Лізинг» і фірмою «Т.М.М.» ТОВ.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2014 у справі №910/847/13 здійснено процесуальне правонаступництво у справі №910/847/13, замінивши позивача - ТОВ «Ласка Лізинг» на його правонаступника - ТОВ «Мега Торг ЛТД». Стягувачем по виконанню наказу господарського суду міста Києва №910/847/13 від 05.11.2013 стало ТОВ «Мега Торг ЛТД».

Грошові кошти в розмірі 281 960,47 грн., сплачені фірмою «Т.М.М.» ТОВ на виконання наказу господарського суду міста Києва №910/847/13 від 05.11.2013, були перераховані ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві та фактично надійшли на рахунок стягувача 03.02.2015, що підтверджується випискою по рахунку ТОВ «Мега Торг ЛТД».

У лютому 2015 року ТОВ «Мега Торг ЛТД» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до фірми «Т.М.М.» ТОВ про стягнення 3% річних за період з 21.12.2012 по 02.02.2015 у розмірі 16 848,91 грн. та інфляційних втрат у розмірі 77 811,54 грн. за період з 01.01.2013 по 31.01.2015 у зв'язку із несвоєчасним виконанням боржником грошового зобов'язання, а саме - рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013.

При прийняті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 у справі №910/847/13 відповідачем виконано в повному обсязі 27.12.2013, а тому інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми повинні нараховуватись до 26.12.2013.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 625 ЦК України визначено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 7.1 зазначеної постанови за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

У разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Судом встановлено, що грошові кошти у розмірі 281 960,47 грн., сплачені фірмою «Т.М.М.» ТОВ на виконання наказу господарського суду міста Києва №910/847/13 від 05.11.2013, надійшли на рахунок стягувача 03.02.2015.

Київський апеляційний господарський суд провівши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку, що розрахунок, який здійснено позивачем та перевірено господарським судом міста Києва, є арифметично вірним, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 77 811,54 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2013 по 31.01.2015 та 3% річних в розмірі 16 848,91 грн. за період з 21.12.2012 по 02.02.2015.

Щодо тверджень скаржника про те, що грошові кошти були перераховані на рахунок ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва 26.12.2013 і надійшли на рахунок останнього 27.12.2013, а тому судом першої інстанції не враховано положення п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» колегія суддів зазначає, що у разі встановлення обставин, що саме з вини ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва відбулось несвоєчасне перерахування коштів, то відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду із відповідним позовом до ВДВС.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2015 у справі №910/4048/15-г прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2015 у справі №910/4048/15-г слід залишити без змін, а апеляційну скаргу фірми «Т.М.М.» ТОВ - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фірми «Т.М.М.» товариства з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2015 у справі №910/4048/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2015 у справі №910/4048/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/4048/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук