Решение № 44244239, 18.04.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2013 р. Справа № 5016/2280/2012(17/83)

за позовом: Приватного підприємства “Виробничо-комерційне підприємство “Каро” /56301, Миколаївська область, смт. Врадіївка, вул. Кооперативна, 21/

до відповідача: Фермерського господарства “Оазис” /55272, Миколаївська область, Первомайський район, с. Іванівка, вул. Степова, 1А/

про визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ: не викликались

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним договору на послуги по зберіганню зерна від 02.09.08р., укладеного між сторонами, та стягнення з відповідача в порядку реституції 643,164 тони насіння соняшника вартістю 2238532,30 грн. та 149,654 тони кукурудзи вартістю 211910,06 грн.

За подання до господарського суду даної позовної заяви позивач сплатив судовий збір в сумі 1073,00 грн. (платіжне доручення від 18.10.12р. № 627) та судовий збір в сумі 49008,85 грн. (платіжне доручення від 18.10.12р. № 628).

04.04.13р. позивач подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 04.04.13р. № 128, в якій він зменшив розмір позовних вимог в частині застосування наслідків недійсності спірного правочину, у зв'язку з чим просив суд:

- визнати недійсним договір на послуги по зберіганню зерна від 02.09.08р., укладений між сторонами;

- стягнути з відповідача на користь позивача 303,156 тони насіння соняшника вартістю 1055134,46 грн. та 149,634 тони кукурудзи вартістю 211910,06 грн.

Вимоги про повернення з Державного бюджету України судового збору у вказаній заяві позивач до суду не заявив.

05.04.2013р. господарським судом Миколаївської області було прийнято рішення, яким в позові позивачу було повністю відмолено.

Відповідно до ч. 7 ст. 84 ГПК України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

При прийнятті даного рішення господарським судом не вирішено питання про розподіл судового збору та про повернення судового збору з бюджету.

Згідно з ст. 88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету. Додаткове рішення, ухвала можуть бути оскаржені в установленому порядку.

З цього приводу, пленум Вищого господарського суду України у п. 4.10. постанови від 21.02.13р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснив, що якщо господарський суд не прийняв рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат чи про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також з власної ініціативи він на підставі статті 88 ГПК має право прийняти додаткове рішення (ухвалу, постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання. Таке рішення (ухвалу, постанову) може бути прийнято з питань розподілу сум судового збору або їх повернення і в тому разі, якщо відповідна вимога у розгляді справи з якихось причин не заявлялася. Що ж до інших судових витрат, то в разі коли вимоги стосовно їх розподілу під час розгляду справи не заявлялися та докази на підтвердження цих витрат суду не подавалися, то додаткове рішення (ухвала, постанова) щодо розподілу цих судових витрат не приймається та в задоволенні заяви відмовляється.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

За вищевикладених обставин, господарський суд, здійснивши розрахунок, за власною ініціативою вважає необхідним повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір в сумі 23667,96 грн. (49008,85 - 25340,89). Щодо решти суми сплаченого судового збору в розмірі 26413,89 грн., то вона, згідно з ст. 49 ГПК України, при повній відмові в позові підлягає покладенню на позивача.

Керуючись статтями 49, 55, 82, 84, 85, 88 Господарського процесуального кодексу України, статтями 4, 7 Закону України "Про судовий збір", суд –

В И Р І Ш И В :

1. Судовий збір в сумі 26413 (двадцять шість тисяч чотириста тринадцять) грн. 89 коп. покласти на Приватне підприємство “Виробничо-комерційне підприємство “Каро”.

2. Повернути Приватному підприємству “Виробничо-комерційне підприємство “Каро” (56301, Миколаївська область, смт. Врадіївка, вул. Кооперативна, 21, код 20892727) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 23667 (двадцять три тисячі шістсот шістдесят сім) грн. 96 коп., сплачений платіжним дорученням від 18.10.2012р. № 628.

Рішення суду підлягає оскарженню в апеляційному порядку (ст.ст.91-95 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Д.О.Бездоля