Решение № 44092383, 05.05.2015, Суворовський районний суд м.Херсона

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №668/4237/15-ц

Пров. №2/668/1359/15

05.05.2015

Суворовський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого судді - Гаврилова Д.В.,

при секретарі - Підгрушко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору від 07.02.2013 року, яка становить 20371,39 грн.

Позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору від 07.02.2013 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 8000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Прийняті на себе обов'язки ОСОБА_1 не виконує, що є підставою для стягнення заборгованості по кредиту.

Представник позивача в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву в якій просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала частково, просила зменшити штраф до 1000 грн. у зв'язку з тяжким матеріальним становищем.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.02.2013 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на суму 8000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

На час звернення до суду відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного стану.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настає правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що належними та допустимими доказами було доведено те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та не сплатив борг за кредитним договором, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача в частині розміру штрафу за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по поверненню кредиту.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеній у рішенні від 11.07.2013 року №7-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний Суд України вважає, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).

Таким чином, штраф є видом неустойки.

Згідно матеріалів справи розмір штрафу, який нарахований позивачем, складає 1446,26 грн., та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а також істотно порушує права відповідача як споживача фінансових послуг.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, матеріальний стан відповідача, суму збитків позивача, а також інші обставини справи, суд вважає, що сума штрафи має бути зменшеним до 1000 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню станом на 31.01.2015 року заборгованість становить 19925,13 грн., яка складається з наступного: заборгованості за кредитом в сумі 7998,39 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 9276,74 грн., суми пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 1650 грн. та штраф в сумі 1000 грн.

У відповідності до п.39 Постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, у разі якщо суд на підставі ч.3 ст.551 ЦК зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 243,6 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 610-612, 625, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 88, 209, 214, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором від 07.02.2013 року, яка становить 19925,13 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 243,6 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяГаврилов Д. В.