Постановление суда № 44073166, 30.04.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

______________

У Х В А Л А

"30" квітня 2015 р. Справа № 5024/453/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Межерицькій О.С., розглянувши скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (Херсонська обласна дирекція АТ "Райффайзен Банк Аваль") на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції Херсонської області

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль", м. Херсон

до: Публічного акціонерного товариства "Сигма", м. Херсон

про стягнення 7 753 658грн. 60коп.

за участю представників сторін:

ВДВС - Григоренко М.Ю., головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ВДВС, дов. № 4385 від 29.12.2014р.;

від позивача - Колібабчук О.А., представник, дов. № 296/14 від 18 червня 2014р.;

від відповідача - Авер'янова С.Б., представник, дов. від 16.02.2015р.; Коріфадзе М.А., директор, паспорт МО 590811, виданий Дніпровським РВХМУ УМВС України в ХО від 12.09.1998р.;

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 28.04.2011р. по справі № 5024/453/2011, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.06.2011р., задоволено позов ПуАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі ХОД "Райффайзен Банк Аваль", з відповідача на користь позивача стягнуто:

- заборгованість по кредитному договору № 010/03-022/066 від 04.07.2008р. в сумі 6433096 грн. 02 коп., у тому числі: борг по кредиту в сумі 783914,13 дол. США, що еквівалентно 6216987 грн. 79 коп.; борг по процентах в сумі 24962,30 дол. США, що еквівалентно 197968 грн. 51 коп.; пеню за порушення строків повернення кредиту в сумі 795,84 дол. США, що еквівалентно 6311 грн. 56 коп.; пеню по процентах в сумі 1491,44 дол. США, що еквівалентно 11828 грн. 16 коп.;

- заборгованість по кредитному договору № 010/03-022/066 від 10.08.2009р. в сумі 1320562 грн. 58 коп., у тому числі: борг по кредиту в сумі 161130 дол. США, що еквівалентно 1277873 грн. 69 коп.; борг по процентах в сумі 5076,70 дол. США, що еквівалентно 40261 грн. 78 коп.; пеню за порушення строків повернення процентів в сумі 306,04 дол. США, що еквівалентно 2427 грн. 11 коп.

З відповідача на користь позивача було також стягнуто 25500 грн. державного мита та 236 грн. вартості послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виконання рішення відстрочено на шість місяців.

19 грудня 2011р. стягувачеві видано накази № 5024/453/2011 про примусове виконання рішення господарського суду від 28.04.2011р., яке набрало законної сили 15.06.2011р.

02 квітня 2015р. головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Херсонській області Григоренко М.Ю. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 36159504 по примусовому виконанню виданого 19.12.2011р. наказу № 5024/453/2011 у зв'язку з його фактичним виконанням.

08 квітня 2015р. стягувач (позивач) звернувся із скаргою на дії органу Державної виконавчої служби, у якій просить суд визнати незаконними дії головного державного виконавця Григоренка Михайла Юрійовича щодо неперерахування ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" коштів в сумі 812425 грн. 57 коп., отриманих ВДВС від реалізації предмета іпотеки: будівель та споруд торгівельно-закупівельної бази, розташованої за адресою: м. Херсон, вул. Сенявіна, 11.

Визнати незаконними дії головного державного виконавця Григоренка М.Ю. щодо винесення постанови від 02.04.2015р. про закінчення ВП № 36159504 по примусовому виконанню судового наказу № 5024/453/2011, виданого 19.12.2011р., а саму постанову скасувати.

Скаржник також просить зобов'язати державного виконавця Григоренка М.Ю. винести розпорядження про перерахування стягувачеві коштів в сумі 812425 грн. 57 коп., отриманих від реалізації предмета іпотеки: будівель та споруд торгівельно-закупівельної бази, розташованої за адресою: м. Херсон, вул. Сенявіна, 11.

Обґрунтовуючи подану скаргу, скаржник зазначає, що на виконання судового рішення було видано два накази: по стягненню кредитного боргу по кредитному договору № 010/03-022/140 від 10.08.2009р. в сумі 1320562 грн. 58 коп., що еквівалентно 166512,74 доларам США і по кредитному договору № 010/03-022/066 від 04.07.2008р. в сумі 6433096 грн. 02 коп., що еквівалентно 811163,71 доларам США.

30.05.2014р. на транзитний рахунок банка надійшли кошти в сумі 2746833 грн. 07 коп. від реалізації в примусовому порядку торгівельного комплексу "Центральний", а 02.06.2014р. винесено постанову про закінчення ВП № 36159878 по стягненню 1320562 грн. 58 коп. боргу кредитному договору № 010/03-022/140 від 10.08.2009р. у зв'язку із фактичним виконанням.

Натомість, як зазначає стягувач, станом на 30.05.2014р. у зв'язку із зміною курсу долару, відповідно до якого 1 долар США дорівнював 11,775 грн., кредитні зобов'язання позичальника за кредитним договором по виданих наказах збільшилися.

Відповідно до ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження", у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті, державний виконавець в результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті, стягує ці кошти на валютний рахунок органу ДВС для подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті, державний виконавець за правилами, встановленими частинами 1 та 2 цієї статті дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу ДВС з подальшим перерахуванням стягувачеві.

Статтею 54 цього Закону встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. За рахунок коштів, що надходять від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені ст. 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі, якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя, залишок коштів використовуються для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно договору іпотеки від 04.07.2008р. будівлі та споруди торгівельно-закупівельної бази, розташованої по вул. Сенявіна, 11 перебувають в іпотеці у позивача і забезпечують виконання зобов'язань за генеральним кредитним договором № 010/03-022/140 від 04.07.2008р. та укладених на його підставі кредитних договорах № 010/03-022/66 від 04.07.2008р. та № 010/03-022/140 від 10.08.2009р., по яких відбувалось стягнення.

У зв'язку із зміною курсу долару та утворення станом на 30.03.2015р. кредитного боргу за кредитним договором № 010/03-022/066 від 04.07.2008р. в сумі 1488062 дол. США, з яких 541558,68 дол. США - борг по кредиту та 317884,10 дол. США - по процентах, а також за кредитним договором № 010/03-022/140 від 10.08.2009р. в сумі 222689,16 дол. США (53072,15 дол. США - кредит; 56407,11 дол. США - проценти) та 113209,90 грн. - пеня, у боржника виник борг, примусове стягнення якого в межах виконавчого провадження № 36159504 не здійснювалося, натомість, його повернення забезпечено іпотечним майном - будівлями та спорудами, розташованими по вул. Сенявіна, 11.

Таким чином, в порушення вищенаведених правових норм, державний виконавець, в межах виконавчого провадження № 36159504 по примусовому виконанню наказу № 5024/453/2011 про стягнення 6433096 грн. 02 коп., перерахував зазначену суму стягувачеві та безпідставно виніс постанову від 02.04.2015р. про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення, а залишок коштів від реалізації, який складає 812425 грн. 57 коп., замість стягувача повернув боржнику.

Боржник та орган Державної виконавчої служби в наданих суду письмових відзивах та усних поясненнях скаргу не визнають, вважають її доводи безпідставними та такими, що ґрунтуються на хибному тлумаченні норм чинного законодавства.

Виконавчі дії по примусовому виконанню наказів проводились у повній відповідності з нормами спеціального Закону України "Про виконавче провадження".

Всього стягувачеві в ході проведення виконавчих дій перераховано 6433096 грн. 02 коп., тобто заборгованість зазначена позивачем як ціна позову і стягнута судовим рішенням, що скаржником не спростовано і не заперечується.

Збільшення або зменшення курсу долару США до української гривні в процесі примусового виконання не впливає на визначену, заявлену до стягнення позивачем і стягнуту на його користь суму кредитного боргу у гривнєвому еквіваленті, у іншому випадку це призведе до збільшення розміру позовних вимог після винесення судового акту та зміни суті рішення, що не передбачено нормами Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки заборгованість за виконавчим документом була погашена у повному обсязі, відраховано всі необхідні платежі, згідно даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень були відсутні будь-які виконавчі провадження відносно боржника, кошти в сумі 811825 грн. 57 коп., що надійшли від реалізації майна останнього та залишилися нерозподіленими, на підставі ст. 43 Закону України "Про виконавче провадження" були повернуті боржнику.

Боржник та представник органу ДВС вважають також безпідставними посилання скаржника на положення ст.ст. 43, 54 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки усі вимоги стягувача по виконавчому документу було задоволено, а інші виконавчі провадження відносно боржника з іншими стягувачами були відсутні.

З'ясувавши обставини скарги, надавши правову оцінку доводам сторін, органу ДВС, господарський суд залишає її без задоволення як таку, що ґрунтується на невірному тлумаченні норм чинного законодавства та їх застосування у оспорюваних правовідносинах, врахувавши наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено спеціальним Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з п. 3 ч. 2 та 1 ст. 17 Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, у числі яких судові накази.

Як зазначено вище, 19 грудня 2011р. стягувачу (скаржник) було видано два накази № 5024/453/2011 про примусове виконання рішення господарського суду від 28.04.2011р., яке набрало законної сили 15.06.2011р.

Перший наказ стосувався примусового стягнення кредитного боргу по кредитному договору № 010/03-022/066 від 04.07.2008р. в сумі 6433096 грн. 02 коп., що еквівалентно 811163,71 доларам США; другий наказ - стягнення кредитного боргу по кредитному договору № 010/03-022/140 від 10.08.2009р. в сумі 1320562 грн. 58 коп., що еквівалентно 166512,74 доларам США.

Зазначені у наказах суми для примусового стягнення були вказані і визначені позивачем самостійно і складали ціну позову.

За правилами, встановленими процесуальною нормою п. 4 ч. 1 ст. 55 ГПК України, якщо до господарського суду подано позов про стягнення іноземної валюти, ціна позову виражається в іноземній валюті та у гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Зазначена вимога повністю кореспондує з положеннями ч. 1 та 2 ст. 533 ЦК України, відповідно до якої грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У конкретному випадку, визначаючи грошовий еквівалент, правомірно застосовано п. 4 ч. 1 ст. 55 ГПК України, а хибне та довільне тлумачення скаржником правового змісту матеріальної норми ст. 533 ЦК України, призвело до штучного зростання за твердженням позивача кредитного боргу по обох кредитних договорах до 1710751,76 доларів США, внаслідок безпідставного застосування після прийняття рішення, видачі виконавчого документа та вчинення виконавчих дій курсу долару до гривні, який значно перевищував той, що був встановлений на дату визначення ціни позову.

В процесі з'ясування обставин скарги встановлено, що виконавчі дії, пов'язані із примусовим виконанням виданих судом наказів державним виконавцем вчинялись у повній відповідності з вимогами Закону України "Про виконавче провадження".

Виконання рішення здійснено за рахунок арештованого, вилученого та примусово реалізованого майна боржника.

02.06.2014р. органом ДВС винесено постанову про закінчення ВП № 36159878 у зв'язку з фактичним виконанням наказу № 5024/453/2011 про стягнення з боржника 1320562 грн. 58 коп. кредитного боргу.

В ході проведення виконавчих дій про примусовому виконанню наказу № 5024/453/2011 про стягнення 6433096 грн. 02 коп. кредитного боргу, в процесі реалізації майна боржника стягувачу перераховано: 20.03.2014р. - 2746833,07 грн.; 18.03.2015р. - 236921,19 грн.; 27.03.2015р. - 3449341,76 грн., разом - 6433096 грн. 02 коп., тобто присуджена до стягнення сума, у зв'язку з чим 02.04.2015р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 36159504 у зв'язку з фактичним виконанням.

Розподіл стягнутих з боржника грошових сум за виконавчим провадженням (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), встановлений ст. 43 Закону України "Про виконавче провадження" і здійснюється у такому порядку:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію і проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми;

4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до вимог цього Закону.

2. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється по мірі їх стягнення.

3. Сума, що залишилася після сплати штрафів, повертається боржнику.

Оскільки заборгованість за виконавчим документом була погашена у повному обсязі, відраховано усі необхідні платежі, згідно даних ЄДРВП будь-які виконавчі провадження відносно боржника були відсутні, залишок коштів в сумі 811825 грн. 57 коп., що надійшли від реалізації майна боржника, у повній відповідності з вимогами чинного законодавства державним виконавцем повернуто боржнику.

Безпідставними також є посилання скаржника на положення ст. 53, п. 6 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження".

Стаття 53 Закону встановлює особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті, що розміщені на рахунках, внесках або на зберіганні у банку чи іншій фінансовій установі, що мають право на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, отже, врегульовує іншу природу правовідносин, пов'язану із наявністю та виявленням у боржника іноземної валюти.

Припис ч. 6 ст. 54 Закону передбачає, що за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені ст. 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя, залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність інших виконавчих проваджень у відношенні боржника суду не надано, відсутні й такі відомості в даних ЄДРВП.

Відтак, постанова від 02.04.2015р. про закінчення виконавчого провадження № 36159504 по примусовому виконанню судового наказу № 5024/453/2011 у зв'язку з його фактичним виконанням прийнята у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, правові підстави для її скасування відсутні.

Повністю відповідають вимогам чинного законодавства і дії державного виконавця Григоренка М.Ю., пов'язані із перерахуванням боржнику 811825 грн. 57 коп. залишку коштів, що залишилися після розподілу стягнутих з боржника сум відповідно до ст. 43 Закону України "Про виконавче провадження".

Керуючись ст. 121-2 ГПК України, господарський суд

у х в а л и в:

1. Скаргу ПуАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі ХОД "Райффайзен Банк Аваль" на дії відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у Херсонській області залишити без задоволення.

Суддя Н.О. Задорожна